Україна — конкурент, а не союзник? У Польщі пояснили, якою може бути політика новообраного президента

02 червня 2025 р. 17:04

02 червня 2025 р. 17:04

Навроцький виступає за тісніші відносини Польщі з США

Сусідня Польща обрала нового президента — ним став колишній керівник державного Інституту національної пам’яті, консерватор Кароль Навроцький. Під час передвиборчої кампанії політик заявляв, що не бачить Україну "ні в ЄС, ні в НАТО", однак врешті прив’язав таку можливість до розв’язання історичних питань щодо Волинської трагедії.

Чого очікувати від новообраного президента Польщі в зовнішній політиці — йшлося 2 червня під час дискусії в European Policy Centre, повідомляє кореспондентка "Телеграфу".

Як розказав директор Брюссельського офісу Польського інституту міжнародних справ (PISM) Мельхіор Щепанік, ставлення Навроцького до допомоги Україні є дещо неоднозначним, однак новообраний президент навряд блокуватиме ініціативи на підтримку Києва.

"З одного боку, він наголошував на тому, що Росія є загрозою і що ми маємо підтримувати Україну. З іншого боку, він також підкреслював, що інтереси Польщі не можуть бути підпорядковані інтересам України, і що Польща не має на меті в першу чергу задовольняти всі українські потреби.

Побачимо, що буде на практиці, коли виникатимуть конкретні проблеми, і чи буде, наприклад, президент намагатися блокувати або сповільнювати певні ініціативи. Я так не думаю", — сказав Щепанік.

На його думку, значна частина заяв Навроцького — це передвиборча риторика, яка апелює до настроїв польського суспільства.

"Результати опитувань громадської думки свідчать, що ставлення поляків до українців дещо змінюється і стає більш негативним. Українців усе частіше сприймають як конкурентів, а не союзників. Гадаю, пан Навроцький намагався зіграти на цих настроях і використати їх, але я не думаю, що слід очікувати від нього якихось масштабних ініціатив чи дій, спрямованих на перешкоджання польській допомозі Україні.

Важливим чинником у цій сфері також залишається позиція Сполучених Штатів", — додав експерт.

Як нагадала польська аналітикиня Анна Вуйцик, Кароль Навроцький очолював Інститут національної пам’яті — державну установу, яка формує історичну політику.

"Цю політику використовували, зокрема, для того, щоб обґрунтовувати, чому певні сучасні політичні напрямки здійснюються або навпаки — не здійснюються. У цьому контексті ми можемо легко побачити, як Навроцький використовує історичні наративи, щоб ускладнити примирення з Україною щодо історичних претензій, пов'язаних із Другою світовою війною, а також як він, безсумнівно, ускладнить партнерство з Німеччиною.

А чому б і не з Францією? Адже сильним наративом польських правих націоналістів є те, що Польща завжди залишалася наодинці у війнах ХХ століття та під час комунізму", — сказала Вуйцик.

Нагадаємо, що Навроцький вимагає офіційного визнання з боку Києва геноциду поляків на Волині та забезпечення ексгумації польських жертв.

Водночас Марія Скора , експертка Інституту європейської політики, додала: у зовнішній політиці Варшави варто спостерігати своєрідне "повернення в минуле" — до періоду до 2023 року, коли польський уряд мав напружені відносини як із німецьким, так і з французьким урядами.

"Кароль Навроцький у своєму президентському маніфесті, попри євроскептичні погляди, робив акцент на розвитку двосторонніх відносин зі Сполученими Штатами, особливо в нинішній політичній ситуації з новою адміністрацією Трампа. Він також підкреслював важливість багатосторонніх форматів, таких як Вишеградська група", — сказала експертка.

Зазначимо, що Вишеградська група, також відома як Вишеградська четвірка або V4 — це регіональне об’єднання чотирьох країн Центральної Європи: Польщі, Чехії, Словаччини та Угорщини. Останніми роками країни V4 дедалі більше розходилися у політичних поглядах, особливо щодо ставлення до Росії, ЄС та України.

Однак усе може змінитися вже цієї осені: на політичну арену в Чехії, ймовірно, повернеться колишній прем’єр Андрей Бабіш, відомий євроскептик та популіст. Бабіш, Віктор Орбан, Роберт Фіцо та Кароль Навроцький однаково повсякчас апелюють до національних інтересів чи певних історичних образ своїх країн. Їх потенційна співпраця може означати формування неформального блоку усередині ЄС, який може гальмувати або навіть блокувати ті чи інші ініціативи.

Зазначимо, раніше "Телеграф" пояснював, чому ультраправі політики мають таку популярність у Європі , та чим це загрожує Україні.

Політика