Хронічний гнів шкодить не лише психіці, а й тілу — клінічний психолог

03 червня 2025 р. 13:19

03 червня 2025 р. 13:19

Клінічний психолог Реймонд Чіп Тафрате та професор психології Ітан Кросс з США поділилися своїми знаннями про вплив хронічного гніву на психіку та тіло людини. Регулярні спалахи агресії утримують на високому рівні гормони стресу. Симпатична нервова система постійно збуджена, людина не встигає відновлюватися. Це провокує цілу низку хвороб, пише The Economic Times.

Гнівливість нам еволюційно вигідна, адже вона мобілізує організм для самозахисту і відстоювання своїх інтересів. Але в сучасному світі тригерів для агресії надто багато і людський організм ще не адаптувався до цього на психофізичному рівні. Те, що мало нам допомагати, поступово руйнує нас ізсередини. В природному середовищі складні живі істоти відчувають короткі спалахи гніву, після чого переживають періоди заспокоєння і розслабленості. На цьому етапі вмикається парасимпатична нервова система, яка знижує рівень гормонів стресу і допомагає тілу відновитися. Зебри для цього оточують колом застресовану особину і туляться до неї для заспокоєння. Мавпи практикують грумінг. У людей це можуть бути обійми і спілкування, але зараз вчені говорять про епідемії самотності. Тож у світі людей симпатична система постійно збуджена, парасимпатична запускається значно рідше, ніж це потрібно. Гнів стає проблемою, якщо триває занадто часто, виходить з-під контролю та ми відчуваємо його регулярно, пояснює Реймонд Чіп Тафрате.

Сучасні тригери гніву

Специфіка людської гнівливості полягає ще й у тому, що ми реагуємо на уявні тригери. Звірів турбують реальні загрози для їхнього життя. У людей це може бути кривий погляд колег, підозра про брехню, зраду чи образу, гіпотетичне порушення ПДР іншими водіями на дорозі тощо. Уявних тригерних факторів значно більше, тож і стрес з тимчасового стає перманентним.

Професор психології Мічиганського університету Ітан Кросс пояснює, що гнів у людських громадах виникає тоді, коли підважується наше відчуття правильності/неправильності зовнішнього світу. Це викликає бажання негайно вирішити проблему. І ми стикаємося із різницею між нашими уявленнями і реальністю у сімейному житті, на роботі, у якихось дрібних побутових ситуаціях.

Наша гнівливість також залежить від виховання. Кросс пояснює, що є спільноти, де відрухова агресивна реакція вважається нормою. Люди, які виросли і сформувалися у такому середовищі, теж стають схильними до постійних проявів спонтанної агресії. Більш агресивними також виховують хлопчиків, адже у деяких культурах це вважається необхідною ознакою чоловічості.

Також на високий рівень гнівливості впливає генетика. Деякі люди народжуються із більш чутливою нервовою системою. Вони від природи схильні до сильної психофізичної реактивності. Під цим поняттям мають на увазі імпульсивну емоційність. Гнівливість провокують також стрес, поганий сон, психотропні речовини та алкоголь. Усі ці фактори виснажують нервову систему, організму важче забезпечувати роботу всіх органів і він економить ресурси. У першу чергу від цього страждає префронтальна кора у лобній ділянці мозку. А саме вона відповідає за наш самоконтроль та регуляцію поведінки.

Управління гнівом для покращення здоров’я

При хронічному гніві у нас виробляється адреналін, норадреналін, кортизол. Все це робить нас емоційно нестабільними, хоча водночас мобілізованими і зібраними. Якщо людина постійно перебуває у такому стані, то вона з часом отримує цілий букет хвороб. І мова йде не лише про ментальні розлади, але й про захворювання серця, розлади кишково-шлункового тракту, ослаблення імунітету. Одні хвороби тягнуть за собою інші. Тож психотерапевти вчать, як вчасно зупиняти ці процеси, аби вони не провокували ефект доміно. Науковці рекомендують прості кроки:

Через війну, яку розпочала Росія, українці живуть в умовах постійного стресу . Підступні удари ворога по житлових будинках, лікарнях, торгівельних центрах обертаються трагедіями, після яких важко оговтатись. Тому зараз ми відчуваємо багато гніву, болі, люті, бажання миттєвого покарання. Психологи радять українцям допомагати один одному, розуміти, де ми можемо принести максимальну користь, втамовувати емоції та берегти себе.

Політика