Опора на спільних героїв і релігійні символи можуть посилити відносини Варшави та Києва

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Опора на спільних героїв і релігійні символи можуть посилити відносини Варшави та Києва

12 червня 2025 р. 21:56

12 червня 2025 р. 21:56

Однією з тем, яка може слугувати основою для зближення між Україною та Польщею, особливо з огляду на вагомий вплив консервативних кіл у польському суспільстві, є релігійна спадщина. На думку політолога Олександра Шевченка , саме ця сфера відкриває можливість для конструктивнішого й позитивнішого історичного діалогу, що виходить за межі лише складних тем, як-от Волинська трагедія. Про це він пише у своїй статті « Як Україні говорити з новим президентом Польщі Навроцьким ».

У травні цього року польський Сенат ухвалив рішення оголосити 2026-й роком Рози Чацької — польської черниці, блаженної Католицької церкви, яка народилася у Білій Церкві, а частину свого життя провела в Житомирі. Цей крок дає Україні унікальну нагоду висловити пошану до постаті, котра єднає польський і український культурний контексти. Навіть якщо війна не дозволяє організувати масштабні заходи або візити офіційних делегацій, Україна могла б на рівні заяв або культурних ініціатив підтримати цю пам’ять.

Про можливості такої політики наводить приклад Польщі речник МЗС Лукаш Ясіна. За його словами, у відносинах з Німеччиною Варшава проводить символічну політику на так званих «повернених територіях», де багато історичних постатей - навіть народжених до Другої світової — вважаються частиною польської спадщини. Окрім, можливо, Катерини ІІ, польська історіографія приймає таких діячів як своїх. Ясіна вважає, що Україна могла б скористатися подібним підходом: згадувати тих поляків, які в минулому працювали задля української справи та ототожнювали себе з українською ідентичністю.

Серед таких - В’ячеслав Липинський, ідеолог українського консерватизму, та родина Шептицьких, які стали невід’ємною частиною історії України. Як зазначає Ясіна, у радянський період подібна пам’ять свідомо стиралася, і тепер Україна має сама ініціювати її повернення. Польща цього за неї не зробить.

Таким чином, опора на спільних героїв і релігійні символи — це ще один інструмент м’якої сили, за допомогою якого можна посилити позитивну динаміку у відносинах Києва та Варшави в умовах нового політичного ландшафту.

Нагадаємо, нещодавно у Польщі ухвалили День пам’яті жертв так званого «геноциду , вчиненого ОУН і УПА на східних територіях Другої Польської Республіки, що йде врозріз із духом добросусідських відносин між Україною і Польщею.