П’ять відповідей Мін’юсту щодо реформи виконавчого провадження та ролі лобістів

17 червня 2025 р. 13:05

17 червня 2025 р. 13:05

Найближчими днями Верховна Рада розглядатиме у другому читанні законопроєкт №9363, який стосується цифровізації виконавчого провадження. Законопроєкт було розроблено Міністерством юстиції, яке має чітке бачення ситуації у цій сфері. Документ може здаватися дискусійним, адже стосується галузі, яка справді потребує подальших реформ. Але в цьому випадку все досить просто пояснити. Приватні виконавці вже давно домагаються, щоб парламент зрівняв їх у правах із державними. І насправді це — правильний європейський напрям розвитку сфери, що досі перебуває в тіні.

У нещодавно оприлюдненій статті заступника голови Асоціації приватних виконавців Андрія Авторгова порушено чимало проблемних питань, а також прямо згадується позиція Міністерства юстиції, яке, на думку автора, «замість системної реформи» нібито намагається ухвалити сурогат, аби виконати План Ukraine Facility та задовольнити європейців. Водночас, за словами Авторгова, у парламенті вже п’ять років як зареєстровано законопроєкт №5660 «Про примусове виконання рішень», який зрівнює у правах державних і приватних виконавців. Таким чином, автор виступає не за точкові зміни, а за системний підхід, який, на його переконання, реалізовано саме у законопроєкті №5660.

Чому це не зовсім так, давайте розбиратися.

Чому Мін'юст не підтримує системного законопроєкту №5660?

По-перше , законопроєкт у чинній редакції не підтримувало і не підтримує Міністерство юстиції, оскільки він не залишає механізмів контролю за діяльністю приватних виконавців. Водночас він надає їм надмірні повноваження. Завдяки активному лобіюванню, приватні виконавці домагалися змін, які фактично дозволили б їм діяти безконтрольно та уникати відповідальності за можливі зловживання. Ми не погоджувалися з положеннями щодо дисциплінарної відповідальності, а також із нормами про зведені виконавчі провадження, які створюють ризики зловживань.

По-друге , сам законопроєкт уже застарів. Законодавче поле суттєво змінилося за ті п’ять років, поки документ «висів» у парламенті. Адаптувати його до нових нормативних актів недоцільно — простіше розробити новий текст. Законопроєкт не відповідає сучасним технологічним вимогам і не враховує позиції Міністерства юстиції як органу, що формує політику у сфері примусового виконання рішень.

У чому ризик відсутності державного контролю?

Якщо державний виконавець вчиняє порушення — помилкове чи корупційне, його дії можуть бути скасовані начальником міської або обласної виконавчої служби чи Департаментом виконавчої служби Мін'юсту. У випадку з приватним виконавцем, який нікому не підпорядковується, скасувати незаконну дію може лише суд. А це — роки.

Я далекий від думки, що приватні виконавці не причетні до корупції. Вони причетні, про це свідчать і кримінальні справи, і публікації у ЗМІ, і численні інсайди про системи відкатів, взаємозаліків тощо. Наприклад, за повідомленнями ЗМІ, кілька років тому на хабарі була затримана приватна виконавиця Катерина Шмідт.

Окремо сьогодні ще існує дисциплінарна комісія, яка теоретично має право притягнути приватного виконавця до відповідальності. Однак запропонованим законопроєктом №5660 її роль як регулятора фактично знівельована. Нагадаю: у Мін'юсту в цій комісії і без того меншість: чотири представники міністерства, чотири приватні виконавці й один суддя. Тому навіть у чинній конфігурації Мін'юст уже надто обмежений у своїх діях. Але принаймні ми можемо ініціювати дисциплінарне провадження: оголосити догану, зупинити дію свідоцтва або анулювати його.

Якщо законопроєкт № 5660 буде ухвалено, ми фактично втратимо і цей інструмент — не зможемо ані скасувати незаконні дії, ані притягнути приватного виконавця до відповідальності.

Чому приватному виконавцю не можна надавати право стягувати борги з державних підприємств?

Якщо приватні виконавці отримають право стягувати борги з державних підприємств і компаній, зросте ризик масштабних зловживань. Уявімо ситуацію: є рішення суду, наприклад, щодо обленерго. Приватний виконавець, накладаючи арешт на рахунки, просто «забуває» вказати обмеження: « у межах визначеної суми». І арештовує всі рахунки підприємства. Як результат — обленерго чи тепломережа зупиняє роботу. Це паралізує критично важливу інфраструктуру.

Скажіть, будь ласка, чи повинне Міністерство юстиції мати механізм скасування такого незаконного рішення? Або можливість притягнути виконавця до відповідальності, навіть якщо це була банальна технічна помилка? Тому ми мусимо шукати баланс між широкими повноваженнями приватних виконавців і здатністю Мін'юсту як регулятора захистити громадян, юридичних осіб і вразливі сфери — оборонну, енергетичну, виробничу — від зловживань або навіть випадкових помилок виконавців.

Як це працює за кордоном? У деяких країнах діє змішана система, у деяких — лише приватні виконавці. Є держави з повністю державною виконавчою системою. Тобто універсальної європейської моделі не існує, кількісно ці підходи приблизно однакові.

У нашої країни свій унікальний шлях, який вона зараз проходить у надзвичайно складних умовах війни. Якщо приватний виконавець вирішить заблокувати умовний «Південмаш», держава повинна мати механізм оперативного реагування — скасування його незаконних дій. Без цього ми втратимо контроль над критично важливими активами.

Чому Україна ще не готова до повного зрівняння в правах

Навіть у воєнний час, після запровадження автоматизації процесів згідно з законопроєктом №9363, ми готові частково передавати повноваження та частково урівнювати в правах приватних і державних виконавців. Але поступово, обережно, з урахуванням помилок і ризиків.

До повного урівняння, на мою думку, ми поки не готові — навіть у мирний час. Але рух у цьому напрямі необхідний. Проте перед цим мають бути виконані дві ключові умови: автоматизація процесів і самоочищення системи виконавчого провадження.

Що означає автоматизація процесів? На сьогодні я маю десятки скарг, у яких ідеться про те, що приватні виконавці арештували майно людей, борги були погашені, але арешти так і не зняті. Люди місяцями не можуть повернути собі доступ до власного майна, хоча борги сплачені повністю.

Чому так відбувається? Бо виконавця немає на місці. Він не відповідає на дзвінки, не реагує на офіційні листи. У результаті люди змушені звертатися зі скаргами до Мін’юсту. Нашою дисциплінарною комісією ми розглядаємо ці випадки та притягуємо приватних виконавців до відповідальності за бездіяльність. Це ненормальна ситуація.

Прийняття законопроєкту №9363 дозволить автоматизувати процедуру зняття арештів із рахунків і майна. За задумом авторів, після надходження коштів на рахунок Державної виконавчої служби арешт має зніматися автоматично . І тільки після цього ми зможемо зробити перші кроки до поступового розширення повноважень приватних виконавців і зрівнювання їх у правах із державними. Але для цього я маю бути впевнений: арешти зніматимуться автоматично, незалежно від того, чи виконавець відповів на дзвінок або чи захотів щось зробити. Саме така синергія — між автоматизацією та відповідальністю — потрібна.

Паралельно з цим спільнота приватних виконавців має очиститися від «чорних» і «сірих» гравців. І це вже відбувається. Поступово, але системно. І автоматизація якраз допомагає усунути ризики зловживань.

Мій візаві з приватного сектору запитує: а чи будуть зніматися всі обтяження одразу? І наводить приклад: якщо у боржника є десять автомобілів, а для виконання рішення достатньо одного, то чи мають арештувати всі? Я вважаю, що так. Бо якщо ти боржник — погаси борг, і всі арешти буде автоматично знято. Це стимулює боржників. У нас доволі поблажливе до них законодавство.

Однак усі забувають про стягувачів, які роками не можуть повернути законні кошти. Позиція Мін’юсту чітка: відповідно до наших зобов’язань перед ЄС ми взяли курс на підвищення ефективності виконання судових рішень. Наразі діють 22 галузеві мораторії, які забороняють примусове стягнення з підприємств, що перебувають у процесі приватизації або є стратегічно важливими: енергетика, оборонка, видобувна промисловість. У нас абсолютно боржникоцентричне законодавство. Але якщо ти боржник, то не маєш права укладати жодних угод. І це правильно. Це мотивує людину швидше прийти й самостійно погасити борг.

У чому підступ законопроєкту №9363

На жаль, законопроєкт №9363, покликаний технічно вдосконалити процедури виконавчого провадження, виявився заручником лобістських інтересів. Приватні виконавці фактично поділилися на дві групи — «київські» та «регіональні». Суть конфлікту — у грошах.

Сьогодні приватні виконавці, які працюють у Києві, можуть виконувати рішення по всій території України. Їхні колеги з інших регіонів — ні. Законопроєкт передбачає норму, яка зрівнює їх у правах, обмеживши повноваження «київських» виконавців лише територією їхньої юрисдикції. Це викликало спротив з боку київських виконавців, які мають доступ до ринку всієї країни. У результаті в технократичний документ, що мав полегшити життя боржникам, було додано політизовану поправку, яка кардинально змінила тональність усього законопроєкту.

Суть же документа полягає в автоматизації зняття арештів із майна та рахунків боржників. На сьогодні, навіть якщо борг сплачено, людина залишається в Реєстрі боржників до моменту, поки державний або приватний виконавець не натисне відповідної кнопки. Це створює корупційні ризики: виконавець може бути відсутнім, ігнорувати звернення або вимагати неформальні винагороди за виконання своїх обов’язків. Ситуація ускладнюється, коли боржник фізично перебуває в іншому місті, ніж зареєстрований виконавець.

Законопроєкт усуває цю проблему, дозволяючи автоматичне виключення з Реєстру боржників і автоматичне зняття обтяжень одразу після погашення заборгованості. Тобто, якщо борг сплачено, арешти та обмеження зникають без втручання виконавця. Це — крок до спрощення, зменшення бюрократії та корупції.

Натомість поправка про територіальність, ініційована одним із депутатів, перетворила технічний законопроєкт на майданчик для політичної боротьби. Після її вилучення частина депутатів, пов’язаних із приватними виконавцями, відмовилася голосувати за закон у цілому. Через це ухвалення документа було заблоковане.

Таким чином, цінна ініціатива з автоматизації процесів опинилася під загрозою через сторонні поправки, пов’язані з розподілом фінансових потоків між окремими групами виконавців.

Політика