"Сміятися по-новому": як комік з України вчиться жартувати в Америці

20 червня 2025 р. 16:19

20 червня 2025 р. 16:19

Коли Володимир Борисов переїхав до США, він уперше за понад двадцять років сценічного досвіду відчув тишу. Не аплодисментну паузу, не витриману реакцію — а саме справжню тишу. Ту, яка бентежить. Жарт, який спрацьовував ідеально в Києві, у Нью-Йорку викликав лише ввічливу посмішку. Реприза, яку любили в Юрмалі, тут здавалася дивною або "занадто театральною".

Це був не провал. Це було переродження.

"Це як якщо ти завжди грав джаз, а потрапив на техно-фестиваль. Музику ти знаєш, руки пам'ятають. Але публіка — зовсім інша. І доводиться заново вчитися чути" , — каже він.

Сьогодні Володимир Борисов — один із небагатьох українських артистів комедійного жанру, хто не тільки переїхав, а й вписався в нову культурну реальність, зберігши вірність собі та сцені. Він наново пише, виступає, шукає нові форми — і, головне, не втрачає віру в силу сміху.

Невідомий відомий

В Україні Володимир був добре відомий у професійному комедійному середовищі. Лауреат Юрмальського "КіВіна", віце-чемпіон Вищої ліги КВН, переможець Ліги сміху. Він стояв на сцені з десятками команд, працював редактором, випускав молоді колективи в телевізійний ефір. Здавалося б, міцний, впізнаваний артист із репутацією та архівом відео, яких вистачило б на окремий канал.

Але в США архів не працює.

"Тут ніхто не в курсі, хто такий "Ігор і Олена". Ти заходиш на open mic — і ти просто чувак, який хоче бути смішним. Ти більше не "зірка", ти — заявка".

Еміграція в буквальному сенсі перезапускає твій голос. Ти залишаєшся артистом — але без публіки. Ти все ще вмієш писати — але не знаєш, що тут взагалі вважають смішним.

Коли жарт не розуміють

Жарт — не фраза. Це ритм. Контекст. Інтонація. Бекграунд. Усе те, що в залі "зчитується" ще до слів. А якщо зал — з іншою культурною матрицею? Тоді "зачитувати" доводиться по-новому.

"Уперше в житті я зіткнувся не з хейтом і не з "не смішно", а просто з тишею. Люди мовчки не зрозуміли, навіщо я це сказав. А я — як це переформулювати".

По суті, артисту доводиться перенавчати самого себе. Це не означає відмовлятися від минулого. Але це означає дивитися в очі сьогоденню: тут ти інший, і якщо хочеш, щоб тебе почули — не вистачить перекласти текст. Треба передумати жарт.

"Я вибрав комедію. І не можу від неї відмовитися"

Володимир — з тих артистів, у кого сцена починається не з ролей, а з кохання. Його перша "роль" — пародія на Вєрку Сердючку в старших класах ліцею. Тоді він уперше відчув, що значить керувати увагою залу і народжувати емоцію. А далі все набрало обертів.

Командний дух, сценарії, редактура, нічні репетиції, фестивалі, ліга за лігою — КВК став для нього університетом, школою життя і професією. І одного разу — великою сценою.

Пік кар'єри — у складі команди "Дніпро". Широку славу приніс комедійний дует "Ігор і Олена", де він грав жіночий образ — не заради епатажу, а заради драми й добра. Цей номер пам'ятають досі.

"Так, жартували: "О, прославився завдяки спідниці". Але в цьому образі — історія. І завжди — фінал про кохання. Ми намагалися навіть найабсурдніші конфлікти завершувати згодою. Тому що в житті й так вистачає болю".

У його послужному списку:

• дворазовий лауреат "Малого КіВіна в темному" (2012, 2013),
• віцечемпіон Вищої ліги КВК (2013),
• переможець Зимового кубка Ліги сміху (2019),
• співпраця з легендами сцени — від "СОК" до "Уральських пельменів".

Він не просто грав — він створював, редагував, вів команди, навчав інших. Він буквально "вболівав" сценою.

Комедія в еміграції — це теж опір

Опір невидимості. Боротьба з культурною амнезією. Спроба заявити: Я є. Я говорю. Я думаю. Я вмію бути смішним — навіть якщо ви поки що не розумієте мене.

Комедія — це не просто розвага. Це акт присутності. Спосіб сказати: "Я тут. Я все ще вмію говорити. А тепер — спробую розсмішити".

"Кожен обирає свою мову. Я обрав комедію. І не можу від неї відмовитися. Це не просто професія. Це спосіб існування".

Володимир Борисов продовжує створювати сцену там, де її немає. Шукати гумор там, де, здавалося б, не до сміху. І нагадувати: сміх — універсальний. Але щоб бути почутим, потрібно говорити чесно.

"Будь простішим — і до тебе потягнуться. І ніколи не бійся спробувати. Найгірше — шкодувати, що не зробив крок. А я роблю. Щодня".

Політика