вологість:
тиск:
вітер:
Як оцінити якість шкільного навчання та чому кількість відмінників — не показник. Досвід Британії
Якби мені випав унікальний шанс змінити щось ОДНЕ в українській системі освіти, я, без сумніву, впровадила б концепцію доданої вартості.
Щоб пояснити цю непросту ідею, скористаюся простим прикладом. Уявімо, що в системі освіти є три зовнішні оцінювання — умовні ЗНО (або НМТ): після молодшої, середньої та старшої школи. Усі вони мають однакову шкалу — максимум 200 балів.
Отже, учень Петренко після молодшої школи отримав 150 балів (у середньому з усіх предметів). Якщо він і далі навчатиметься в тому ж темпі, можна очікувати, що й після середньої школи його результат буде приблизно таким самим.
Та ось, складаючи друге ЗНО, Петренко набирає 155 балів. Здається, все чудово: п’ять балів прогресу! Але не поспішаймо з висновками.
Уявімо, що МОН оприлюднило статистику попереднього року: учні, які мали ті ж самі стартові 150 балів, після середньої школи в середньому набрали 160. Отже, 160 балів — це умовний «нульовий рівень», тобто очікуваний результат без зниження чи зростання ефективності навчання.
Отже, Петренко трохи не дотягнув до рівня, якого мав би досягти. Це не лише про його здібності. Це дзвіночок, який дає змогу поставити запитання: чи отримав він достатньо якісне навчання?
Тепер уявімо ту саму логіку, але на рівні школи. Ми аналізуємо середній результат усіх учнів. Якщо школа «на рівні країни» — це добре. Але якщо вона стабільно демонструє вищі результати, ніж середній по країні, — це вже показник її справжньої ефективності.
Мріймо далі:
Я впевнена, що така концепція кардинально змінила б те, чим займаються директори шкіл, учителі й учні на уроках, а також саме МОН. Вона вплинула б на наше уявлення про якісну освіту й на рейтинги шкіл, вимагала б інших компетентностей від менеджменту шкіл і вчителів, зумовила б інакше ставлення до дітей із особливими освітніми потребами.
Підсумую переваги концепції доданої вартості в освіті:
Концепція доданої вартості вже давно й успішно працює в британській освіті, допомагаючи всім учасникам освітнього процесу думати стратегічно, але водночас зосереджуватись і на розвитку кожної окремої дитини. Чому б не взяти цей досвід за основу реформ в Україні? Мрії іноді збуваються, а іноді — ні. Та навряд чи щось зміниться, якщо не мріяти. Чи не так?

Новини рубріки

У Франції в'язень утік з тюрми, сховавшись у сумці співкамерника
13 липня 2025 р. 16:59

У Луцьку відбулася меса за жертвами Волинської трагедії
13 липня 2025 р. 16:41

Комісія з обрання директора БЕБ анонсувала засідання для розгляду матеріалів від уряду
13 липня 2025 р. 16:39