Чому Україні потрібна інша система оцінювання якості шкіл та якою вона має бути: думка освітянки

13 липня 2025 р. 12:55

13 липня 2025 р. 12:55

Яка школа краща та де навчають ефективніше? Таке питання постає перед батьками під час пошуку закладу освіти для своєї дитини. В Україні є так звані престижні та звичайні школи, “сильні” та слабкі. Така їхня “репутація” здебільшого базується на результатах НМТ, олімпіад. Але чи можна порівнювати в такий спосіб школи, які мають різні стартові умови — одні беруть усіх учнів, інші відбирають сильніших через конкурс? Про те, як порівнюють ефективність шкіл у Британії та чи можна так само зробити в Україні, в статті “ Як оцінити якість шкільного навчання та чому кількість відмінників — не показник ” пояснювала освітянка Надія Майбогіна .

“Якби мені випав унікальний шанс змінити щось ОДНЕ в українській системі освіти, я, без сумніву, впровадила б концепцію доданої вартості ”, — пише Майбогіна.

Щоб пояснити цю ідею, вона наводить простий приклад.

“Уявімо, що в системі освіти є три зовнішні оцінювання — умовні ЗНО (або НМТ): після молодшої, середньої та старшої школи. Усі вони мають однакову шкалу — максимум 200 балів. Отже, учень Петренко після молодшої школи отримав 150 балів (у середньому з усіх предметів). Якщо він і далі навчатиметься в тому ж темпі, можна очікувати, що й після середньої школи його результат буде приблизно таким самим”, - пише авторка.

“Та ось, складаючи друге ЗНО, Петренко набирає 155 балів. Здається, все чудово: п’ять балів прогресу. Але не поспішаймо з висновками. Уявімо, що МОН оприлюднило статистику попереднього року: учні, які мали ті ж самі стартові 150 балів, після середньої школи в середньому набрали 160”, - додає вона.

Отже, як пояснює Майбогіна, 160 балів — це умовний “нульовий рівень”, тобто очікуваний результат без зниження чи зростання ефективності навчання.

Таким чином, учень Петренко не дотягнув до рівня, якого повинен був досягти. І йдеться, як зазначає авторка, не лише про його здібності: це сигнал, який дозволяє поставити запитання — чи отримав учень достатньо якісне навчання?

Майбогіна пропонує уявити ту ж логіку, але на рівні школи.

“Ми аналізуємо середній результат усіх учнів. Якщо школа “на рівні країни” — це добре. Але якщо вона стабільно демонструє вищі результати, ніж середній по країні, — це вже показник її справжньої ефективності”, — пояснює педагог.

Майбогіна впевнена, що така концепція може кардинально змінити те, чим займаються директори шкіл, учителі й учні на уроках, а також саме МОН, адже вона вплинула б на уявлення про якісну освіту й на рейтинги шкіл, вимагаючи інших компетентностей від менеджменту навчальних закладів і вчителів та зумовлюючи інакше ставлення до дітей з особливими освітніми потребами.

Переваги концепції доданої вартості в освіті:

• справедливе оцінювання шкіл і вчителів;
• об’єктивна основа для фінансування;
• підтримка індивідуального підходу;
• реальні дані для покращення політик;
• поштовх до розвитку педагогічної майстерності;
• інструмент для ефективного внутрішнього управління школою;
• підзвітність МОН — коли міністерство стає не просто органом контролю, а перетворюється на аналітичний центр, формуючи політику на основі доказів, розвиваючи національну стратегію освіти та впроваджуючи зміни не “згори вниз”, а в діалозі з реальністю.

Раніше Надія Майбогіна аналізувала реформу старшої школи в Україні, яка  передбачає, що в 10–12-х класах частина предметів буде обов’язковою, а решту учні зможуть обирати. Як у такому разі визначити, що саме має бути обов’язковим, а що віддати на вибір учням? Детальніше про це — у статті “ Реформа профільної школи: досвід Британії і виклики для України ”.

Політика