Експертизи економічних злочинів можуть шкодити більше, ніж «ручний» керівник БЕБ

22 липня 2025 р. 13:22

22 липня 2025 р. 13:22

Проблема захисту від економічних та пов’язаних з ними злочинів — це не тільки про особистісні зловживання, хоч історія з призначенням нового керівника і обурює. Є у цій проблемі й суто інституційна основа. Її лише за рахунок своєї компетенції не вирішить навіть найкращий керівник БЕБ, НАБУ або ДБР.

Той, хто стикався з розслідуваннями в так званих економічних злочинах, дуже добре уявляє собі, яку роль та місце має у кримінальному провадженні висновок судового експерта.

Слід зазначити, що в таких провадженнях з експертним висновком може корелювати майже будь-що. Адже економічні злочини узалежнені від такої певною мірою філософської категорії, як «економічний сенс». Важливою є логіка підходів до дослідження, а не математика та підрахунки. При цьому правильний підрахунок цілком може ґрунтуватися на хибній чи нерелевантній економічній методології.

Усе просто, немає збитків — немає складу злочину, а є збитки — є склад злочину. Наприклад, маніпулювання на організованому ринку є лише тоді, коли є незаконні прибутки, або збитки, або шкода. Але як порахувати вигоду від викривлення цінового орієнтиру, якщо саму ціну встановити неможливо в умовах дисфункції ринку (наприклад, недостатньо фінансових інструментів було в обігу)? Експерт (з усіма допусками), що зазвичай рахує ціну на яйця, точно про це знає?

Обрання кута зору на предмет дослідження саме і є преференцією судового експерта. Інколи його висновок є єдиним у провадженні. Але чи захищене провадження від суб’єктивного погляду на ці питання та чи можна такими правами зловжити?

Фіксація екстрактивного підходу і тотальний контроль за експертизою

Сьогоднішня проблема судової експертизи випливає з викривленого розуміння її суті. Адже на п’єдестал поставлено висновок судового експерта як беззаперечний доказ, як остання інстанція. Як сама істина. Ніби хто перший зробив висновок, той і виграв. Хто перший добіг до експерта, той і молодець. Чому такі битви і були за інститут судових експертиз М.Бокаріуса.

Водночас в исновок експерта не встановлює беззаперечних фактів. Висновок експерта не є остаточним, не замінює вердикту суду, не замінює рішення слідчого, вирішення питання по суті. Функція експерта — аргументувати позицію в окремому питанні на підставі обставин справи, вкласти свій експертний досвід у зрозумілі читабельні аргументи. Висновок є функцією. Його мета — допомогти встановити істину. Слідству, обвинуваченню або захисту — аргументувати свою позицію за допомогою спеціальних знань. Цієї функції експертиза сьогодні не виконує.

Концептуально судова експертиза в економічних злочинах — це все ще стара радянська централізована система повністю екстрактивного характеру. Її суть — тотальний контроль над «фаховістю», контроль над методологією, затвердження всього, що можна затвердити або рекомендувати.

Важко собі уявити, щоб можна було затвердити єдину експертну рамку на всі випадки життя. Адже воно різнобарвне. Тотальна уніфікація експертного забезпечення приречена на зловживання з боку системи та програш злочинній системі. Адже злочинність урізнобарвлюється, а не уніфікується . Але при цьому експерти, будучи під наглядом Мін'юсту, мають орієнтуватися на його «непластичне» бачення. У результаті повністю поза увагою (інституційними можливостями) фахівців залишаються технологічні можливості цифрового суспільства, зміна економічних парадигм, вплив соцмереж, питання використання штучного інтелекту тощо.

Системна проблема інституту судової експертизи ґрунтується на таких складових неуспіху:

• на організаційному рівні — на ідейних підвалинах пострадянського підходу, відколи у 1994 році було ухвалено Закон України «Про судову експертизу».
• на виконавчому рівні — відколи у 1998 році було затверджено Інструкцію , якою зорієнтовано всіх діяти централізовано за встановленими напрямками та питаннями.
• на методологічному рівні — відколи у 2008 році порядок атестації та державної реєстрації методик проведення судових експертиз став догмою.

Усе це фіналізовано відносно новим, цьогорічним, порядком атестації судових експертів , що лише вдосконалює раніше зацементований негнучкий механізм.

Ті, хто скеровує інституційний розвиток української експертизи, твердо тримаються зайнятих позицій тотального контролю над усім.

Натомість злочинність не гальмує себе екстрактивним баченням та демонструє максимально пластичні «інклюзивні» механізми ухилення від контролю.

Сучасний світ ігнорувати не можна

Сучасні питання економічної діяльності містять у собі складові різних галузей знань. Строго кажучи, економічна експертиза (точніше, експертиза в економічних провадженнях) щочастіше вже не може ґрунтуватися виключно на питаннях економіки чи товарознавства.

Натомість також вона має містити знання з цифрових технологій, механізмів впливу мереж та засобів масової інформації на ті чи інші економічні процеси, використання штучного інтелекту, інформаційної асиметрії, інших чинників, які впливають на результати господарської діяльності, ціну, наявність чи відсутність збитків.

Якнайчастіше експертизи мають мати міжгалузевий характер. Але які шанси є на те, щоб отримати методологічне забезпечення на централізованому рівні для експертизи міжгалузевої? Чи зможуть люди, які входять до ради при Мін’юсті, що займається методологію, хай би якими вони були професіоналами в медицині, будівництві чи мистецтві, вирішити питання складного механізму роботи організованих ринків капіталу чи механіки легалізації коштів повз криптогаманці?

Скільки проваджень розсипалося внаслідок неправильної експертизи? А скільки людей обвинувачено несправедливо?

Фаховість не є допуском

Добре, методик міжгалузевих експертиз з актуальних питань може й не бути. Але уявімо собі, що є людина, яка в курсі справи, володіє предметом дослідження, може дослідити предмет, зробити та аргументувати певні висновки.

Тут головна проблема в тому, що поза фокусом уваги залишається особа, що «не на папері» володіє знаннями та компетенціями у складних та нестандартних питаннях. Ця особа має фактично «найнятися» в Мін'юст, пройти весь шлях навчання, складання іспитів з питань, які втратили свою актуальність і в яких відсутня перевірка спеціальних знань саме із затребуваного нового предмету. Хто взагалі це може перевірити? Нове ж! Далі — стати в реєстр, стати підконтрольною та підзвітною Мін'юсту, не суду. А для чого? Для того, щоб просто зробити висновок? А висновок потрібний не через пів чи півтора року, а сьогодні. І людина готова відповісти за його достовірність під присягою! Але не бажає ставати рабом системи. Так буває! Так от, ця людина не зможе стати експертом у судовому провадженні, попри фаховість. Парадоксально — закон це дозволяє (ч.1. ст. 10). Система — ні.

Правда в тім, що к онцепція судової експертної діяльності, що ґрунтується на громіздкій тотально контрольованій державою «фаховості», вже померла. Її не існує. Просто Мін’юст цього не бачить. Час ставить свої вимоги. Держава може лише встановити пластичніші рамки.

Якщо не вмієте, то відійдіть і дайте змогу це зробити людям, які принаймні пропонують підходи та аргументують їх. Чи це питання небажання змін? Чи може користі від впливу на кримінальні провадження?

Шляхи виходу з кризи

Час отямитися. Ми не можемо штучно тримати інститут судової експертизи під контролем, не надаючи йому знарядь, інструментів та реальних незалежних функцій.

Сьогодні потрібно розблокувати можливість залучення фахівців, які мають знання у сучасних технологіях, принципах та методах функціонування штучного інтелекту, організованих ринків капіталу, цифрових активах, механізмах діяльності засобів масової інформації та соціальних мереж тощо до участі у дослідженнях щодо кримінальних проваджень .

Допуск судових експертів до економічних кримінальних проваджень має відбуватися за принципом ad hoc, на основі доведення їхньої компетенції шляхом надання ними суду доказів про освіту, досвід, наявність наукових публікацій, наукових розробок, методології, публічних доповідей, інших доказів фаховості людини.

Щодо кожного висновку судового експерта в економічних провадженнях треба забезпечити дотримання принципу змагальності (ст. 129 Конституції) на рівні судової експертизи. Експерти мають доводити суду релевантність розробленої ними методики для проведення конкретного дослідження та фаховість здійснених висновків. Зокрема в судовому засіданні шляхом допиту експерта з усіма наслідками, які є для цієї процедури.

Треба повернути суду його невідчужувані функції щодо прийняття рішення, що є судовою експертизою, а що нею не є. Адже штучне знецінення і цькування суду, хоч би яким він був (критика — це правильна, але окрема історія), позбавлення його права приймати рішення і нести за них відповідальність шкодить встановленню істини.

Якщо ми не повернемо суду невідчужуване право бути незалежною інституцією, інституцією, яка приймає власні рішення, зокрема стосовно експертизи, то ми ніколи не встановимо істини. Навіть за допомогою експертизи.

Політика