Україна на роздоріжжі: як не втратити шансу стати частиною європейського наукового простору

01 серпня 2025 р. 13:09

01 серпня 2025 р. 13:09

2025 року Європейський Союз затвердив нову стратегію розвитку Європейського дослідницького простору (ERA), який сприяє вільному пересуванню дослідників, наукових знань та інновацій, а також забезпечує конкурентоспроможність європейської промисловості.

Ця стратегія — «Політичний порядок денний ERA на 2025–2027 роки» — ймовірно, стане останньою, що реалізується за добровільної участі країн Євросоюзу й держав, асоційованих до рамкових програм ЄС із досліджень та інновацій. Термін дії рамкової програми ЄС «Горизонт Європа» , до якої приєдналася й Україна, завершиться 2027 року. А вже 2026-го Євросоюз визначатиметься, чи впроваджувати поряд із наявними свободами Єдиного ринку ЄС (руху товарів, послуг, капіталу та людей) п’яту свободу (вільного переміщення знань). Паралельно триває підготовка до нової рамкової програми ЄС, яка також має відреагувати на нові геополітичні й технологічні реалії.

Якими будуть правила участі в ERA після 2027 року для країн, що не є членами ЄС, достеменно невідомо. Для України, яка ще не бере активної участі в органах управління ERA, цей перехід є серйозним викликом.

Наша країна має унікальну ситуацію серед країн ЄС, бо ми на законодавчому рівні ще 2015 року визначили обов’язок інтегруватися до ERA. Правда, із запізненням 2018 року розробили, а 2021 року оновили відповідну дорожню карту інтеграції. Проте практична участь залишається низькою через нестачу ресурсів і координації. Нині є необхідність синхронізувати з ЄС орієнтири на цьому шляху, які швидко розвиваються.

Відкрита наука

Одним із ключових напрямів ERA є «відкрита наука». Це новий підхід до роботи з результатами досліджень, коли дані та знання стають доступними не лише науковцям, а й широкому загалу. Це «клей» для об’єднання розрізнених елементів наукового ландшафту, а правилами участі тут є інструкція щодо матеріалу предмета, який може приклеїтись. Основним інструментом для цього «клею» є Європейська хмара відкритої науки (EOSC) — міжнародна платформа обміну науковими даними.

Репозиторій даних і швидкісна мережа (Інтернет) — важливі, але не єдині елементи цього інструмента. Згідно з мережевою архітектурою цієї платформи, на національному рівні мають бути створені вузли — Національний EOSC — і забезпечена сумісність (можливість «приклеїти») окремих елементів інфраструктури. Це дасть змогу нашим дослідникам брати повноцінну участь у цій платформі з дотриманням національних інтересів. Проте формування такого вузла вимагає значних ресурсів: модернізації серверів, забезпечення безперебійного електроживлення (три роки блекауту далися взнаки) та сертифікації об’єктів цифрової інфраструктури (зокрема щоб перевірити здатність «приклеюватися») відповідно до європейських стандартів. Через високу конкуренцію серед розвинених країн ЄС на цьому етапі виграти в конкурсах та отримати фінансування в програмі «Горизонт Європа» практично неможливо. Наразі реальною залишається тільки підтримка міжнародних донорів.

Окрім технічних аспектів, критично важливо підготувати фахівців нового типу — кураторів даних (data stewards). Це спеціалісти, які забезпечують збір, зберігання й доступність дослідницьких даних. Їхня роль є ключовою для формування нової культури роботи з даними в науковій спільноті. Проте такі фахівці повинні мати ІТ-навички. І це є викликом для держави. Щоб їх підготувати, залучити й утримати, їхня сукупна оплата праці має бути вищою, ніж у доктора наук у державній інституції (для довідки: середня оплата праці наукового співробітника в НАН України — близько 15 тис. грн на місяць). У країнах ЄС такий фахівець входить до структури допоміжного персоналу для проведення досліджень.

Дослідницькі інфраструктури

Другий важливий напрям — розвиток дослідницької інфраструктури. Це об’єкти, що надають ресурси та послуги дослідницьким спільнотам для проведення досліджень і сприяння інноваціям. Країни-учасники ERA спільно створюють мережу великих дослідницьких інфраструктур. На сьогодні їх уже 63, й вони охоплюють усі основні напрями досліджень у природничих і гуманітарних науках та є основними виробниками даних. Половина з них обрала спеціально розроблену в ЄС юридичну форму для подолання міждержавних бар’єрів — Консорціум дослідницьких інфраструктур (ERIC). В Україні елементами інфраструктури для досліджень є близько 100 центрів колективного користування науковим обладнанням (ЦККНО). Для стабільного розвитку власної інфраструктури та використання (участі) європейської потрібна довгострокова інвестиційна стратегія, стабільне фінансування та зміни в законодавстві. Зокрема з 2015 року в Україні не визначено правового статусу ERIC (європейських консорціумів для дослідницької інфраструктури), що обмежує їхню офіційну діяльність.

Європейський аудит дослідницьких інфраструктур в Україні зазначив, що ключову роль у розробленні такої стратегії, координації між усіма головними розпорядниками бюджетних коштів (МОН, НАНУ та ін.), плануванні довгострокових інвестицій та пошуку джерел фінансування має відігравати Національна рада з питань розвитку науки і технологій (далі — Рада). Її й було створено для реалізації партнерства у сфері науки й технологій між урядом, академіями наук і науковою спільнотою. Втім, як зазначено у звіті, Рада не працює ефективно. Проблема — у відсутності в Регламенті КМУ чітких процедур її взаємодії з КМУ. Через це Національна рада не виконує важливих функцій і щодо розвитку та моніторингу інтеграції до ERA. Водночас в уряді побутує думка, що Національна рада дублює функції урядового комітету. Насправді ж вона мала б стати майданчиком для спільного стратегічного планування КМУ та наукової спільноти, що відповідає найкращим європейським практикам партнерства влади та суспільства в ухваленні адміністративних рішень.

На жаль, звіт Євроаудиту містить певні помилки. Зокрема ініціативу створення ЦККНО приписано МОН, хоча її започаткувала НАН України ще 2005 року — у відповідь на події Помаранчевої революції, щоб надати доступ до дорогого обладнання науковцям, аспірантам і студентам. А закон про наукову діяльність 2015 року, який закріпив цю форму, був результатом співпраці МОН, НАНУ, науковців і парламентського комітету після Революції Гідності.

Не виправдав Євроаудит і очікувань наукової спільноти стосовно допомоги у створенні стратегії розвитку дослідницьких інфраструктур і залучення сталого донорського фінансування на період відновлення. У звіті фактично лише перелічено заходи, що були прописані в Дорожніх картах інтеграції України до ERA.

Дослідження та вища освіта

Ще один пріоритет ERA — підвищення рівня досліджень у вищій освіті. Європа підтримує формування альянсів між передовими та слабшими університетами для вирішення глобальних викликів. В Україні ця ідея є дуже перспективною, адже незважаючи на зменшення кількості дослідників, тільки серед науково-педагогічних працівників у сфері вищої освіти маємо понад 79 тисяч докторів наук і докторів філософії, що в дев’ять разів більше, ніж усіх наукових працівників у Національній академії наук. Однак, згідно з даними Держстату, лише близько 10% цього потенціалу залучено до реальних досліджень, що є значним невикористаним ресурсом для України.

Інноваційний розвиток

Важливим напрямом залишається формування спільної з ЄС інноваційної системи на основі знань. Тут Україна має узгодити власну Стратегію цифрового інноваційного розвитку, розроблену Мінцифри, за такими напрямами, як оборонні технології, штучний інтелект, робототехніка, напівпровідники, біотехнології, аграрна галузь та медицина, з більш як 50 наявними європейськими партнерствами програми «Горизонт Європа», до яких поступово долучаються зацікавлені організації з країн-учасників ERA. Це дасть змогу створити нові формати співпраці між науковцями, бізнесом і владою для подолання сучасних викликів.

Наявний план реалізації Стратегії передбачає створення структур партнерства з бізнесом. Однак важливо врахувати помилки впровадження 7-ї рамкової програми ЄС: тоді європейські технологічні платформи потрапили під контроль національних монополій і транснаціональних корпорацій на шкоду малому та середньому бізнесу. Тепер ЄС розвиває технологічні інфраструктури, які дають змогу малому бізнесу тестувати розробки перед запуском на ринок. Однак у нашій країні стара гра в «Монополію» досі залишається головним ризиком для успішної побудови та розвитку інноваційного суспільства, що ґрунтується на знаннях.

Оцінка успіху на шляху до ERA

Україні необхідно розробити національну платформу моніторингу за 55 ключовими показниками ефективності (KPI), визначеними в Dashboard ERA. На сьогодні Державна статистика України здатна збирати тільки 16 показників. А на умовній мапі країн-учасників ERA маємо сірий колір.

Україна має дуже обмежений час для ухвалення стратегічних рішень. Від того, як ми використаємо це «вікно можливостей» до 2027 року, залежить, чи зможе наша країна стати повноцінною частиною європейського дослідницького простору, чи залишиться на його периферії.

Політика