Платні послуги у школах і садочках: за що з 1 вересня дозволено брати гроші з батьків

03 серпня 2025 р. 08:34

03 серпня 2025 р. 08:34

Ми звикли до того, що освіта в Україні умовно безплатна. Але кожен із нас знає, що «репетиторство при школі», «платний гурток у садочку», «свято з аніматорами» чи «внесок до фонду» стали майже нормою. І навіть коли батьки не хочуть таких послуг, вони часто змушені погоджуватись, аби не виглядати «білими воронами». Як засновниця ГО «Батьки SОS» я часто отримую повідомлення від батьків про схожі історії.

Попри це, в Україні вже давно є законодавча база, що регулює платні послуги у сфері освіти: їхній перелік і порядок надання. Ці норми уряд ухвалив іще 2010 року, і вони декларують добровільність та прозорість послуг. Але, на жаль, часто не працюють. Моя пошта переповнена скаргами батьків на це. І ось зараз уряд вирішив навести лад у цій сфері.

Нещодавно КМУ ухвалив нову постанову (від 7 липня 2025 року №808) про перелік платних послуг для державних і комунальних шкіл і дитсадків . Уряд аргументував її появу необхідністю «вдосконалити систему надання платних послуг з урахуванням сучасних викликів — цифровізації, інклюзії та підтримки ветеранів».

На перший погляд ця ініціатива покликана навести лад у сфері платних послуг і дати розуміння батькам, де вони можуть у законний спосіб сплачувати за додаткові послуги, а де пропоноване стає поза законом і є вимаганням. Однак у цьому є великі сумніви. Чи не вийде так, що замість того, аби боротися з тіньовим ринком послуг, держава його очолить? Розбираємося детально.

Платні послуги в дитсадках

З одного боку, таке розширення переліку послуг може надати дітям доступ до цікавих гуртків та спеціалізованих програм і мінімізує зловживання. З іншого — є багато ризиків.

Крім того, батькам варто знати: кожен садочок обирає із затверджених або створює власну освітню програму на основі базових програм, розроблених МОН. Тому якщо вихователі вважають, що в навчанні чогось бракує, вони можуть додати це до своєї освітньої програми, а не виносити в додаткові платні послуги.

До того ж ідея надавати платні послуги з парціальних (додаткових) програм, затверджена постановою КМУ, суперечить новому Закону «Про дошкільну освіту» (п. 11 ст. 16), де чітко сказано: «Освітні та парціальні програми , спрямовані на забезпечення досягнення вихованцями результатів, визначених державним стандартом, реалізуються державними і комунальними закладами дошкільної освіти виключно за кошти державного бюджету, місцевих бюджетів, інших джерел, не заборонених законодавством, і не можуть реалізовуватися чи забезпечуватися (повністю або частково) за кошти батьків дітей» .

Чергові групи можуть стати помічними для батьків, які багато працюють. Однак варто пам’ятати, що, згідно із Законом «Про дошкільну освіту» (ст. 10), кожній дитині гарантовано 11 годин безоплатного перебування в садочку. І якщо чергова група є частиною цих 11 годин (наприклад, працює з 8:00 до 19:00), вона має бути безплатною.

Платні послуги у школах: що зміниться з 1 вересня

Якими є плюси нововведення? Це можливість для шкіл працювати офіційно: те, що раніше відбувалося в тіні (репетиторство у школі, підготовчі курси), тепер можна буде проводити легально — з укладанням договорів, оподаткуванням і відповідальністю. Це також зручність для батьків: якщо школа організовує додаткові заняття чи групу подовженого дня, це заощаджує час, зусилля та логістику. Визнання неформальної освіти особливо важливе для дітей з-за кордону. Тепер їхнє навчання можуть офіційно зарахувати без потреби повторно проходити ті самі предмети.

Якими є ризики?

Всі знають, що репетиторство, підготовка до НМТ у школі — це традиційна можливість учителя-предметника заробити. Так — це було нелегально, так, без сплати податків, але за неможливості держави забезпечити гідну заробітну плату вчителю на це заплющували очі. Однак тепер ситуація змінилась, і згідно зі змінами, вартість цих послуг розраховуватимуть офіційно. Проте чи відповідатиме цей обрахунок ринковим цінам? Не впевнена. І чи не призведе це до додаткових тіньових виплат?

Не проти освіти. Проти зловживань

Проблема не в тому, що школам потрібне фінансування, — зрозуміло, що в умовах війни й обмеженого бюджету на освіту така потреба є цілком природною. Проблема в тому, що держава переклала відповідальність за усунення освітніх прогалин і підвищення якості навчання на плечі батьків. Рішення уряду про платні послуги в закладах освіти виглядає так, ніби освітянам просто дали «добро» отримувати гідну заробітну плату в будь-який спосіб. Навіть такий, через який раніше доводилося ніяковіти.

На моє переконання, рішення про розширення платних послуг, ухвалене зараз, має мало спільного із забезпеченням якості освіти. Так, результати PISA-2022 свідчать, що освітня нерівність і залежність її від соціального статусу дитини є великою проблемою для України. Діти з низьким соціально-економічним статусом відстають майже на три роки від дітей із високим статусом. Це означає: для того, щоб наздогнати своїх однолітків у навчанні, таким дітям потрібні три додаткові роки. Це гірший показник, ніж у середньому в країнах Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). І що ж, тепер ми хочемо поглибити цю прірву?

Очевидно, що розширення переліку платних послуг треба узгодити із законодавством, зокрема із Законом «Про дошкільну освіту». Очевидно, що потрібно вдосконалити не лише перелік послуг, а й порядок їх надання, аби убезпечити і вчителів, і батьків від зловживань і непрозорих схем. Той порядок, який є зараз, не працює так, як мав би. Ми бачили конфлікти, тиск, формальну «добровільність» і десятки історій, де за права дітей доводилося боротись. Очікую, що тепер ситуація ще погіршиться.

Я не проти підтримки вчителів і шкіл. Я — за чесні правила гри. За прозорість. За повагу. За те, щоб освіта залишалася правом, а не підпискою на сервіс.

Політика