Зустріч Трампа з Путіним: Європа балансує між надією і страхом — Politico

14 серпня 2025 р. 11:00

14 серпня 2025 р. 11:00

Перспектива зустрічі президента США Дональда Трампа з російським диктатором Владіміром Путіним на Алясці, як і слід було очікувати, викликає занепокоєння в України та її європейських союзників, пише Politico .

Цю думку підтримав на початку тижня прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск, який заявив про “побоювання” щодо саміту, хоча й додав, що має “багато надії”, — ймовірно, щоб не образити Вашингтон.

Це коливання між надією і страхом цілком зрозуміле, зважаючи на останню зустріч Путіна з Трампом у 2018 році. Тоді Трамп, під час свого першого терміну в Білому домі, заявляв, що зустріч була радше для того, щоб “розтопити лід”, ніж для чогось іншого. Але переговори не просто розтопили лід — вони пробили його наскрізь, коли Трамп охоче повірив у заперечення Путіним того, що Росія жодним чином не намагалася втрутитися у президентські вибори в США 2016 року. Трамп поставив під сумнів оцінки розвідувальних служб своєї країни.

Сім років по тому, досі існує побоювання, що Путін знову спритно маніпулюватиме Трампом, цього разу втягнувши його в суперечку з Україною та європейськими союзниками Америки, які з нетерпінням чекають на подальший розвиток подій. Європейські лідери сподіваються переконати Трампа не вирішувати долю України без участі самої України. Але чи справді є шанс, що Трамп зможе подолати те, що його колишня радниця з питань Росії Фіона Гілл називає “шанобливим” ставленням до Путіна? Або ж колишній офіцер КДБ “протягне” свою програму контролю над Україною, поверне Київ до статусу російського васала і тим самим розірве і без того крихкий західний альянс?

З огляду на те, що всі передумови для саміту на Алясці встановлює Росія, а не Вашингтон, останній варіант може виглядати ймовірним.

Путін бачив, як змінювалися президенти США, і дуже часто він вміло виснажував їхню витривалість та увагу. Це значно легше для автократа, ніж для демократичного лідера, який повинен відповідати перед виборцями. Путін може “перечекати” опір з боку своїх супротивників, заплутуючи їх у нескінченних ускладненнях, нагромаджуючи відхилення та відступи. Секрет полягає в тому, щоб заплутувати, затримувати, бути влесливим, одночасно використовуючи “приманку” — в цьому випадку перспективи угоди, яка поліпшить репутацію президента США як вправного переговорника.

Путін уже продемонстрував, що розуміє психологію Трампа: хвалити, одночасно відволікаючи увагу — те, чого не зміг зробити президент України Володимир Зеленський під час сумнозвісної суперечки в Овальному кабінеті на початку цього року. Російський диктатор достатньо розумний, щоб не розпалювати гнів Трампа прямою відмовою від мирної угоди, а натомість висловлювати повагу до зусиль Вашингтона, водночас “із сумом” натякаючи, що попереду ще багато роботи.

Правда в тому, що Путін не поспішає закінчувати війну — дійсно, це може поставити під загрозу його режим, оскільки відхід від воєнної економіки підвищить ймовірність небезпечних соціально-політичних конфліктів у Росії. І, звичайно, продовження війни створює додаткове навантаження на європейські країни й НАТО — що, безсумнівно, подобається Пекіну.

Більше того, стратегія російського диктатора вже принесла йому велику перемогу, просто забезпечивши зустріч із Трампом без необхідності погоджуватися на будь-які значні публічні поступки. Можливо, він приватно запропонував одну або дві поступки спецпредставнику президента США Стіву Віткоффу під час зустрічі в Москві минулого тижня, але є побоювання, що друг Трампа, який не мав дипломатичного досвіду до того, як став ключовим переговорником, має неприємну звичку нехтувати деталями і вже були випадки, коли він навмисно неправильно тлумачив те, що насправді сказали його співрозмовники.

Тривожно, що Віткофф висловив суперечливі тези щодо намірів Путіна під час кількох телефонних розмов зі стурбованими європейськими лідерами, що ще більше підсилило тривогу України та її союзників. Насправді, абсолютно незрозуміло, що саме Путін сказав Віткоффу стосовно того, на яку угоду “земля в обмін на мир” він готовий погодитися.

Чи готовий Путін погодитися на припинення вогню вздовж нинішньої лінії фронту, а це означатиме, що він не отримає всі території чотирьох регіонів — Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей, які, за його твердженням, належать Росії? Або російський диктатор готовий відмовитися від Херсонщини й Запоріжжя в обмін на відхід України з Донецької області, а також фактичне визнання Києвом, що Донецька і Луганська області є частиною РФ?

Проблема полягає в тому, що будь-який відхід українських військ з Донецької та Луганської областей буде військовою катастрофою для України. Це буде капітуляцією так званого східного “укріпленого поясу”, де ЗСУ закріпилися і стримували російські війська протягом понад десяти років, і це допоможе Росії завдавати ударів далі по західній частині України, коли Москва цього забажає. По суті, це буде момент Мюнхенської угоди.

Правда така: обговорюючи “обмін територіями” й наголошуючи на тому, що Україна повинна поступитися деякими територіями, Трамп і Віткофф піддалися маніпуляціям Путіна, який намагається налаштувати ситуацію проти Києва. “Обмін територіями” є особливо дивним формулюванням, оскільки Росію не просять відмовитися від жодних територій, які дійсно їй належать.

Натомість йдеться про те, що Україна погоджується віддати землю за щось, що зовсім не визначене чітко. Членство в НАТО? Визнання суверенітету України та її права проводити зовнішню й оборонну політику так, як вважає за потрібне Київ, включаючи отримання поставок зброї із Заходу? Навряд чи.

“Путін бореться не просто за землю, а за те, що він вважає “дружньою” Україною, як він її визначає”, — каже російський політолог Татьяна Становая.

Дійсно, мало хто з досвідчених аналітиків Кремля вірить, що Путін серйозно налаштований відмовитися від своєї кінцевої мети — контролювати Україну — країну, яка, на його думку, не повинна існувати. Наприклад, за оцінками Центру нових євразійських стратегій, “хоча Кремль зацікавлений у скасуванні санкцій, він не бачить необхідності йти на суттєві поступки”.

“Москва прагне створити враження прогресу в напрямку закінчення війни в Україні, як того вимагає Дональд Трамп, щоб підтримати його інтерес до переговорів. Кремль вважає, що Трамп є політично вразливим і що його здатність впливати на хід війни обмежена. Він бачить, що Трамп опинився між фракцією в Конгресі, яка наполягає на продовженні підтримки України та стримуванні Росії як питанні національної безпеки, та власною виборчою базою, яка вимагає швидкого припинення “непотрібних закордонних втручань”, — пояснює аналітичний центр.

Крім того, спроба Путіна вдавати серйозне ставлення до перемир'я також створює враження, ніби Київ непоступливий, — а це ризикована позиція.

Оскільки Зеленський чинить опір угоді про обмін територіями — що він змушений робити, щоб уникнути гніву громадян своєї країни, цього тижня Трамп вдався до жорстких висловлювань, які використовував і раніше, заявивши, що він не згоден з тим, як Зеленський веде війну, і що “цього ніколи не повинно було статися”.

Однак президент США збалансував це попередженням: у середу, 13 серпня, він заявив, що Путін зіткнеться з серйозними наслідками , якщо не погодиться на перемир'я під час саміту на Алясці — заява, яка дещо заспокоїла знервованих європейських союзників. Але чи дійсно будуть ці обіцяні серйозні наслідки, якщо російський диктатор не погодиться?

Зеленський ретельно виходив із немилості Трампа після їхньої неприємної суперечки в лютому. Зараз існує ризик знову потрапити в немилість — і Путін зробить усе можливе, щоб це сталося, уникаючи при цьому гніву Трампа у власний бік.

Аналітики вже попереджали, що Путін знову спробує обдурити Трампа: Україна та європейські лідери небезпідставно стурбовані тим, що президент США знову потрапить у пастку, коли зустрінеться з російським диктатором, зважаючи на те, що зустріч готується поспішно. Як писало WSJ, Росія покладає великі надії на зустріч Трампа з Путіним, але мир — не одна з них. Російський диктатор прагне покласти край міжнародній ізоляції та відокремити відносини РФ із США від війни проти України.

FT припускає, що у Трампа все ще є шанси уникнути катастрофи на Алясці — головним принципом є те, що президент США не повинен обговорювати з Путіним будь-які питання суверенітету чи територіальної цілісності України без участі самої України.

Політика