Роль Буданова в організації обмінів полонених є ключовою, й на цьому наголошують світові ЗМІ, — блогер

15 серпня 2025 р. 13:05

15 серпня 2025 р. 13:05

Головна новація України полягає в тому, що вперше в новітній історії активні обміни полоненими проводяться безпосередньо під час бойових дій.

Світові медіа визнають ключову роль начальника ГУР Кирила Буданова у порятунку українців з полону, в той час як українські ЗМІ уникають цієї теми. Такими спостереженнями поділився блогер Олексій Голобуцький.

"Україні вдалося налагодити регулярні обміни полонених буквально з перших місяців повномасштабного вторгнення. Відомство Кирила Буданова від початку стало основною структурою, яка була здатна домовитися з "іншою стороною". Старі зв’язки з "колегами" вже не працювали, тож систему довелося вибудовувати фактично з нуля. Як і мінімальну довіру між сторонами. Адже без цього проведення обмінів було просто неможливим", — розповів Голобуцький.

Згодом, нагадав він, генерал Буданов очолив Координаційний штаб, який офіційно став головним державним органом, що опікувався питаннями обмінів. Під егідою саме цієї структури було створено інформаційну систему, яка накопичує та аналізує інформацію щодо всіх військовослужбовцях, які мають статус або полоненого, або зниклого безвісти. При цьому, практично в кожному обміні вдається повернути людей, які вважалися зниклими.

Блогер навів фрагмент з провідного західного ЗМІ: "Без фанфар Україні та Росії протягом своєї війни вдалося обмінятися понад 10 000 комбатантів через лінію фронту та безпечні коридори в сусідній Білорусі. Серед них близько 1200 солдатів, яких було передано в обмін протягом останніх тижнів".

Хороша цитата з величезної редакційної статті The Wall Street Journal. На жаль, вітчизняні ЗМІ здебільшого пишуть про обміни полонених крізь призму політичних амбіцій своїх власників. Або перетворюють текст на черговий набір маніпулятивних штампів. Принаймні я не бачив у нас настільки докладного і ґрунтовного тексту на цю тему", — констатував він.

За словами Голобуцького, загалом головна новація України полягає в тому, що вперше в новітній історії активні обміни полоненими проводяться безпосередньо під час бойових дій. Наприклад Радянський Союз практично не проводив обмінів з Німеччиною під час Другої світової. Останні ж полонені повернулися додому лише у 1956 році. Америка почала масштабне повернення своїх полонених з Північного В’єтнаму аж у 1973 році. При тому, що сам конфлікт тривав з 1959 року.

"Ірано-іракська війна офіційно закінчилася в 1988 році. Завершення ж процесу повернення полоненими відбулось тільки в 2003. Тобто, український кейс за визначенням унікальний. Важливо, що в рамках обмінів повертаються не тільки військові, але й цивільні. Зокрема, більшість з обміну за 14 серпня це саме цивільні. Деякі з них утримувалися Москвою ще з 2014 року", — зазначив блогер.

Він порекомендував усім зацікавленим особисто ознайомитися зі статтею WSJ — бо таких подробиць щодо самого початку процесу обмінів, контактів з російськими "колегами" та деталей роботи Координаційного штабу більше ніде не фігурувало.

"Від себе додам тільки те, що Україна взагалі не зацікавлена в утриманні на нашій території полонених росіян. Ми не Радянський Союз. Ніхто не збирається гнати їх на каторжні роботи. Єдиний сенс перебування цих людей в наших колоніях – повернути додому наших Героїв. Бажано в остаточному форматі "всіх на всіх". Цитуючи секретаря Координаційного штабу Дмитра Усова: "Важко з ними боротися, і важко з ними домовлятися. Але попри все ми робимо це чесно". Після цього назавжди закрити кордон з московією. Можливо це трошки наївно. Але хочеться вірити", — резюмував Олексій Голобуцький.

Політика