Ризики вкладників і кредиторів банків: чи зможуть вони автоматично одержати свої кошти при банкрутстві банку?

21 серпня 2025 р. 17:19

21 серпня 2025 р. 17:19

Верховна Рада найближчим часом планує розглянути допрацьований законопроєкт №13007-д «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання окремих питань діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України та інститутів спільного інвестування».

Як і всі законопроєкти, що пропонують внести поправки в низку законів, законопроєкт №13007-д складний для сприйняття і містить, крім явно позитивних змін, і низку спірних нововведень або принаймні таких, які сприймаються неоднозначно. За словами одного з ініціаторів і співавторів законопроєкту голови комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики Данила Гетманцева, головна мета допрацьованого документа — зменшити ризики для банківської системи й забезпечити ліпший захист вкладників в умовах війни.

Передусім, за задумом нардепів, законопроєкт має спростити доступ вкладників і кредиторів збанкрутілих банків до їхніх коштів: усі вкладники-фізособи, включаючи фізичних осіб-підприємців (ФОП), незалежно від суми вкладу, зможуть у разі прийняття закону одержувати свої кошти у разі банкрутства банку автоматично, без заявлення вимог . Згідно з нинішнім законодавством так виплачуються тільки гарантовані суми. Крім того, гроші, яких кредитор або вкладник не забрав за час ліквідації банку, він зможе одержати без обмежень у часі . Цю пропозицію сприйняли однозначно позитивно, й вона практично не зустріла серйозної критики.

Не викликають заперечень і зміни до Закону «Про Національний банк України», спрямовані на поліпшення регулювання в сфері кіберзахисту банків, грошового обігу та спільного інвестування. Експерти й учасники фінансового ринку не критикують і підвищення вимог до капіталу банків згідно з нормами Європейського Союзу (з 200 млн грн до 250 млн грн), а також розширення повноважень НБУ як забезпеченого кредитора, щоб ефективніше повертати видані банкам кошти за кредитами рефінансування.

Однак гарячі суперечки практично відразу викликала низка норм законопроєкту, які дають можливість зробити діяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) і Національного банку України більш закритою і знімають відповідальність із посадових осіб як Фонду, так і банківського регулятора. Варто зазначити, що законопроєкт активно підтримують представники НБУ саме як такий, що поліпшує взаємодію з ФГВФО. Наприклад, згідно з внесеними змінами, пропонується передбачити право НБУ надавати Фонду інформацію про банк, який, на думку фахівців НБУ, може бути віднесений до категорії проблемного або неплатоспроможного , що дасть змогу Фонду заздалегідь розпочати підготовку до виведення потенційного банку-банкрута з ринку.

Урегулювання замість ліквідації

За словами авторів законопроєкту, крім захисту вкладників, документ спрямований на мінімізацію ліквідації банків. Зміни, які передбачається внести до низки законів України, спрямовані на те, щоб не ліквідувати збанкрутілі банки, а передавати їхні активи й пасиви більш успішним вітчизняним банкам.

В економічно розвинених країнах повну ліквідацію банку ініціюють надзвичайно рідко, використовуючи зазвичай м'якші типи врегулювання фінансових проблем, оптимальні передусім із погляду інтересів вкладників та інших кредиторів банку. До цього прагне й Україна, але у нашій країні залучити інвестора, який бажає повністю прийняти на себе портфель активів і зобов'язань збанкрутілого банку, технічно досить складно, зокрема через деякі нормативні перешкоди, встановлені чинним законодавством. Тому законопроєкт №13007-д і містить низку вдосконалень. Зокрема, пропоновані зміни в законах дають можливість вибирати кілька інвесторів для одного банку.

Крім того, за задумом ініціаторів змін, таким інвесторам надаватиметься значно більше часу й можливостей для ознайомлення з інформацією про банк, який банкрутує, а також буде створено механізм захисту від знецінювання переданих активів. Передбачається також удосконалити й саму процедуру покриття збитків банків коштами пов'язаних осіб перед продажем банку інвесторові.

Законопроєкт розширює інструментарій ФГВФО, дозволяючи йому самостійно шукати й застосовувати комбіновані підходи до розв’язання проблем неплатоспроможності, зокрема залучаючи приватні інвестиції та використовуючи нові методи реструктуризації. Наприклад, пропонується в процесі застосування способів виведення неплатоспроможних банків із ринку впровадити механізми співробітництва між неплатоспроможним банком, приймаючим або перехідним банком у напрямі управління переданими майном і зобов'язаннями неплатоспроможного банку.

З інших важливих новацій законопроєкт установлює чіткі терміни для оскарження результатів аукціонів із продажу активів збанкрутілих банків — не більш як один місяць. Це, на думку ініціаторів законопроєкту, має зупинити зловживання з боку пов'язаних із банком осіб, які затягують реалізацію активів через суди.

Претензії до законопроєкту

Однак саме суттєве зменшення терміну подачі скарг у суд до 30 днів викликало й найбільше невдоволення учасників ринку та суперечки експертів, оскільки в законопроєкті йдеться про обмеження права вкладників і акціонерів банку, який перебуває в процесі ліквідації, не тільки на результати майнових аукціонів, а й на оскарження будь-яких рішень, прийнятих ФГВФО.

За словами юристів, такий термін недостатній для ефективної підготовки відповідної скарги з урахуванням того, що законопроєкт паралельно пропонує дозволити ФГВФО не звітувати перед громадськістю про прийняті ним рішення. Таке нововведення значно ускладнить вкладникам, кредиторам і акціонерам банку, який ліквідується, доступ до публічної інформації, отже, позбавить можливості вчасно дізнаватися про прийняті рішення, які можна було б оскаржити.

У законопроєкті пропонується представникам банку-інвестора, який одержить у результаті майно неплатоспроможного банку, оскаржити оцінку та звертатися до Фонду гарантування вкладів із вимогою докомпенсації або заміни майна. Причому зробити це потрібно у період роботи тимчасової адміністрації в неплатоспроможному банку, яка тепер вводитиметься також лише на 30 днів. Очевидно, що цього часу мало для належної оцінки переданих новому власникові активів неплатоспроможного банку та подачі скарги.

Інакше кажучи, законопроєкт фактично наділяє ФГВФО повноваженнями, які належать до виняткової компетенції НБУ, що суперечить Конституції України й відкриває потенційну можливість для кулуарного управління активами ліквідованих банків без будь-якого громадського або судового контролю. Особливо ризикованим, на думку юристів, виглядає пункт, що дозволяє співробітникам фонду одночасно працювати на посадах у перехідних банках. Це створює потенційний конфлікт інтересів і розширює можливості для корупції.

Таким чином, допрацьований законопроєкт, покликаний спростити життя вкладників і підвищити стійкість банківської системи України в умовах повномасштабної війни, сприймається неоднозначно. Багато що залежатиме й від того, як пропоновані законодавчі зміни втілюватимуть у життя конкретні державні чиновники, а також який рівень контролю над їхніми діями буде з боку відповідних органів.

Політика