Держслужба для своїх. Що робити з реформою?

22 серпня 2025 р. 13:08

22 серпня 2025 р. 13:08

Тривале непризначення директора БЕБ — показовий приклад того, як на рівні уряду ігнорували закон і принцип меритократії, за яким посада на держслужбі має здобуватися на основі професійності. Схожі випадки траплялися й раніше, але менш резонансні. Йдеться про близько 350 топпосад: державних секретарів міністерств, керівників агентств, служб та інспекцій. Кадрові рішення на цих рівнях завжди привертають суспільну увагу й часто спричиняють обурення.

ЄС і громадянське суспільство послідовно вимагають від влади прозорих і справедливих призначень, проте результатів немає або це поодинокі випадки. 2019 року було ухвалено закон про «перезавантаження влади», який дозволив звільняти держслужбовців без причин. Під час пандемії ковіду конкурси було призупинено, а після 24 лютого 2022 року їх узагалі скасували й досі не відновили. Тобто в період, коли для управління державою, яка воює, критично важливі компетентні кадри, ключовим залишається політичний вплив на держслужбу, а професійність кандидатів, навіть доведена конкурсом, нівелюється.

Симптоматичним є й те, що закон про держслужбу неодноразово змінювали. Тепер навіть якщо конкурси повернуться, замість єдиного переможця обиратимуть з-поміж трьох кандидатів, фактично залишаючи простір для політичного «кастингу». Це держслужба для «своїх».

І ось чергова законодавча новела влади. 15 липня у Верховній Раді України було зареєстровано урядовий законопроєкт №13478 щодо відновлення проведення конкурсів.

З огляду на вимоги ЄС і Програми SIGMA ініціативи Національного агентства держслужби як головного розробника на етапі підготовки цього законопроєкту могли б бути амбітнішими. Натомість внесено «ідеї» залишити на посадах призначених раніше без конкурсів осіб і максимально затягнути процедуру оголошення нових відборів.

На сьогодні законопроєкт №13478 формально відкликано, проте зареєстровано альтернативний №13478-1 (автори — народні депутати Олександр Корнієнко та Віталій Безгін) із незначними уточненнями стосовно досвіду членів Комісії та строків відновлення конкурсів.

Отже, що пропонує влада?

У цьому законопроєкті запропоновано відновити конкурси на посади державної служби категорії «А» (вищий корпус держслужби) з 1 червня 2026 року з граничним строком оголошення таких конкурсів 9 місяців; на посади державної служби категорії «Б» — з 1 липня 2026 року з граничним строком оголошення 12 місяців; на посади державної служби категорії «В» — з 1 вересня 2026 року з граничним строком оголошення 18 місяців; і на посади в органах місцевого самоврядування — з 1 червня 2026 року з граничним строком 18 місяців для оголошення конкурсів.

Зазначене не сприяє відновленню права громадян України на реалізацію рівного права доступу до державної служби , визначеного статтею 38 Конституції України. Так, претендентам на посади категорії «В» (посади спеціалістів, яких є найбільше) доведеться чекати на відкриття певних «зайнятих» вакансій понад 2,5 року (до 1 березня 2028-го).

Також цікаво, що в законопроєкті запропоновано монополію на політичне представництво у складі Комісії вищого корпусу державної служби , адже більшість, а саме щонайменше чотирьох із семи її представників, визначають Верховна Рада, президент і уряд. Окремо також включено фахівця з питань управління персоналом, визначеного Кабінетом міністрів України, і наявного у складі керівника НАДС (за посадою) або його заступника. У меншості — фахівець у сфері публічного управління та адміністрування, а також представник громадських об’єднань, обрані відповідно до урядового Порядку. Отже, в такому складі бракує паритету та є очевидний ризик, що визначені згаданими політичними інститутами особи виражатимуть волю політичного керівництва, яке подало їх до складу цієї Комісії.

У законопроєкті також пропонують надати керівникам право подовжувати перебування на посаді службовців, призначених під час воєнного стану без конкурсу , якщо ті пропрацювали рік (категорія «А») чи шість місяців («Б», «В»). Це суперечить Конституції та закону, адже призначення мали бути строковими з обов’язковим конкурсом, і створює корупційні ризики. Це ще один приклад «держслужби для своїх».

Зазначений підхід законотворців провокує також:

• подальші прямі призначення протягом тривалого часу;
• накопичення значної кількості нових посад, на які доведеться проводити конкурси;
• у більшості випадків з огляду на можливість не оголошувати конкурсів до завершення граничних строків раніше призначені без конкурсу будуть просто «узаконені».

Про кількість осіб, яких призначено без конкурсу, починаючи з 2022 року, інформації немає, але можна зрозуміти, що йдеться про тисячі таких призначень.

Кому це вигідно? Очевидно, що така система зручна кожному із суб’єктів призначення, які ухвалюють кадрові рішення, маючи в штаті посади. За такого стану справ протягом тривалого часу посади в системі державних органів знову надаватимуть за одноосібним рішенням керівників без жодних процедур перевірки знань, умінь і навичок.

Загалом, за даними вебсайту nads.gov.ua, у державних органах уже не перший рік налічується понад 30 тисяч вакантних посад. Кількість посад державної служби за штатним розписом — більш як 191 тисяча. Водночас неоприлюднення всіх вакансій і незрозумілий підбір кандидатур свідчать про закритість держслужби для всіх охочих.

Це гостро сприймається в контексті пошуку вакансій та надання першого робочого місця, зокрема для студентства й молоді, що завершила навчання. Є навіть профільна спеціальність D4 «Публічне управління та адміністрування» у більш як 100 закладах вищої освіти в Україні. Право громадян на участь у так званих доборах на посади, які час від часу оголошуються через вебсайти державних органів і портали пошуку роботи, складно захистити, адже процедура юридично не визначена й підстави для відмови незрозумілі.

Незалучення підготовлених фахівців на цьому етапі може бути причиною їх відтоку до приватного сектору або за кордон.

Що пропонує експертне середовище?

Торік, а саме у грудні 2024 року, Центр політико-правових реформ презентував в Українському домі концепцію й аналітичну записку «Державна служба в Україні та напрями її реформування й розвитку».

Документ аналізує стан держслужби, її проблеми та пропонує шляхи модернізації відповідно до європейських стандартів, актуальні в контексті переговорів про вступ України до ЄС.

Серед таких пропозицій тезово зазначалося:

Перелік цих пропозицій значно більший і структурований у Дорожню карту реформи.

Позитивом на сьогодні є те, що новосформований уряд наразі ухвалив декілька рішень, які кореспондуються з наведеними рекомендаціями. Зокрема нещодавно оприлюдненою постановою від 8 серпня 2025 року №953 визначено, що НАДС координуватиме прем’єр. Трохи раніше постановою уряду від 30 липня 2025 року №915 питання у сфері реформування державного управління віднесено до компетенції віцепрем’єр-міністра з євроінтеграції. Але цього критично мало.

… Реформа державної служби залишається однією з найскладніших через відсутність політичної волі змінити наявну ситуацію докорінно. Норми про «політичну нейтральність» державної служби наразі є лише на папері й не працюють у реаліях роботи в адміністративних будівлях.

«Картонна революція» через загрозу втрати незалежності антикорупційними державними органами, а також гучний скандал навколо тривалого непризначення керівника БЕБ підкреслюють особливу роль державної служби у функціонуванні країни як у мирний період, так і під час війни, та свідчать про необхідність її відмежування й захисту від політичного впливу на практиці. Цього разу таким захистом став не закон, а суспільство.

Політика