Кінець самотньої боротьби — держава створює нову систему колективних позовів

25 серпня 2025 р. 13:15

25 серпня 2025 р. 13:15

Інститут класового позову ( class action ), або його ще називають груповим чи колективним, зародився у країнах загального права. Спершу групові позови використовувалися для захисту великої кількості міноритарних акціонерів, а пізніше поширили своє охоплення на різні категорії справ.

Суть групового позову полягає у зверненні до суду об'єднанням громадян, певною громадською організацією у разі порушення групових інтересів (визначеного чи невизначеного кола осіб) певним суб'єктом господарювання .

Як приклад можна навести груповий позов проти Apple про шпигунство Siri. За інформацією користувачів, при використанні Sirі вмикався запис приватних розмов, зміст яких передавався рекламодавцям, після чого користувачі бачили рекламу товарів чи послуг, які обговорювали. Слід також згадати груповий позов проти Apple щодо умисного уповільнення роботи смартфонів, щоб змусити споживачів купувати останні моделі.

Впровадження інституту групового позову в українське законодавство неодноразово обговорювалося, однак так і не було втілено. Хоча деякі елементи концепції групового позову простежуються у зверненні за захистом екологічних прав громадськими природоохоронними організаціями на основі Орхуської конвенції чи у зверненні профспілками для захисту трудових прав її членів.

У будь-якому разі, за загальним правилом, підставою для звернення до суду є порушення прав, інтересів конкретного позивача . Тобто конкретна особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права чи інтересу. Або ж кілька осіб за захистом своїх порушених прав чи інтересів, створюючи процесуальну множинність на боці позивача.

У напрямі запровадження групових позовів Мінекономіки розробило проєкт закону «Про захист колективних інтересів споживачів». Серед численних законопроєктів, спрямованих на адаптацію українського права до стандартів ЄС, зазначений законопроєкт не обмежується формальною гармонізацією. Він впроваджує в українське процесуальне право новий інститут — представницький позов (що за своєю природою є груповим), який спрямований на перенесення акценту із захисту індивідуального інтересу споживача на захист колективного інтересу споживачів.

Мета законопроєкту — імплементація положень Директиви (ЄС) 2020/1828 , яка заклала стандарт представницького позову щодо захисту колективних інтересів споживачів.

В Євросоюзі судова практика рясніє випадками подання представницьких позовів. Одна з останніх справ, де застосовувався інститут представницького позову після імплементації Директиви (ЄС) 2020/1828, — це справа за позовом Irish Council for Civil Liberties (ірландська кваліфікована організація) проти Microsoft Ireland Operations Ltd. Кваліфікована організація стверджує, що Microsoft порушує правила норм про захист даних, здійснюючи ймовірний збір та обробку персональних даних з метою створити таргетовану рекламу.

Потрібно зазначити, що законопроєкт передбачає можливість подати представницький позов для захисту лише споживача — особи , яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Зберігаючи чинні способи захисту (договірні й недоговірні), підкреслюється, що представницький позов не замінює, а лише доповнює способи, які доступні споживачам.

Сьогодні споживачу доводиться захищати себе особисто, залучаючи адвоката та виступаючи позивачем у справі. Хоча і Закон України «Про захист прав споживачів» передбачає можливість створення громадських організацій споживачів, які можуть звертатися з позовом до суду про визнання дій продавця, виробника, виконавця протиправними, припинення цих дій, здійснювати захист у суді прав споживачів, які не є членами громадських організацій споживачів, але такі справи поодинокі.

У законопроєкт ще буде внесено багато змін, проте основні концепції залишаться. Так, передбачається, що Держпродспоживслужба утворюватиме комісії, які своєю чергою формуватимуть кваліфіковані організації за сферами для подання представницьких позовів . Саме ці організації стають центральним суб’єктом нового механізму. Вони повинні бути неприбутковими, мати щонайменше річний досвід у сфері захисту прав споживачів, бути незалежними від комерційних структур і забезпечувати прозорість своєї діяльності. Таким чином, держава намагається створити фільтр, щоб до суду зверталися не фіктивні структури, а організації, що реально працюють у сфері споживчого захисту.

Позови можуть охоплювати різні категорії: від справ, що стосуються системної недобросовісної реклами чи поширення неправдивої інформації про товари та послуги, до випадків масового завдання шкоди здоров'ю, як, наприклад, нещодавнє масове отруєння у львівському ресторані. У першому випадку достатньо довести сам факт порушення колективного інтересу, тоді як у другому суд повинен чітко визначити коло потерпілих споживачів і розмір шкоди, заподіяної кожному.

Очікується, що кваліфікаційні організації мають бути активні, ініціювати представницькі позови за зверненнями споживачів чи з власної ініціативи.

Під представницьким позовом розуміють будь-який позов кваліфікованої організації, яка виступає як позивач від імені споживачів, щодо захисту колективних інтересів споживачів з вимогою припинити порушення прав та/або відшкодувати шкоду.

Представницькі позови подаються для захисту інтересів і в інтересах як ідентифікованих, так і неідентифікованих споживачів, а також можуть бути як немайнового характеру (наприклад, про припинення порушення прав), так і немайнового (вимоги про відшкодування шкоди) .

Подання заяви про згоду бути представленим у представницькому позові про відшкодування є обов’язковим для споживача для отримання відповідного відшкодування за рішенням суду або мировою угодою.

Представницькі позови подаються виключно кваліфікованими організаціями. Право подання позову зберігається також за колегіальним державним органом, який здійснює/реалізує/забезпечує захист прав споживачів у відповідній сфері.

Позитивним є те, що такі позови фінансуються за рахунок залучених коштів та є безоплатними для споживачів . У разі подання представницького позову про відшкодування може стягуватися номінальна плата.

Законопроєктом передбачено, що споживач може подати кваліфікованій організації/суду заяву про свою згоду бути представленим у позові (opt-in) або про відмову від такого представництва на будь-якій стадії процесу (opt-out), залишаючи за собою право звернутися до суду самостійно.

Враховуючи, що відбувається імплементація положень Директиви (ЄС) 2020/1828, створення єдиного ринку, законопроєкт передбачає можливість подати транскордонний представницький позов . Його суть зводиться до того, що кілька кваліфікованих організацій із різних держав-членів можуть спільно подати представницький позов, якщо порушення впливає на споживачів у кількох державах-членах. Планується, що Мінекономіки виконуватиме функції національного контактного центру з метою взаємодії з Європейською комісією та державами — членами Європейського Союзу в частині обміну інформацією про транскордонні спори.

Кабінет міністрів України має затвердити перелік нормативно-правових актів у сфері захисту прав споживачів, порушення яких слугуватиме підставою подання представницького позову.

Відповідно до законопроєкту на кваліфіковані організації покладається обов'язок інформувати споживачів про всі стадії колективних процесів : забезпечувати відкритий доступ до інформації про подані позови, їхній перебіг і результати. Такий підхід відповідає європейській практиці, де ефективність колективного захисту прямо залежить від рівня поінформованості громадян, адже лише тоді вони зможуть приєднуватися до позовів і вимагати компенсацій.

Безумовно, законопроєкт наближає Україну до європейських стандартів. У ньому закладено гарантії прозорості, інформаційної відкритості та запобігання конфлікту інтересів. Впровадження цього інституту полегшить захист прав споживача на європейському ринку, зекономить йому кошти на представництво, час на судові тяганини, забезпечить отримання кваліфікованого представництва, зменшить навантаження на судову систему (адже зараз кожен споживач ініціює окремий позов).

У будь-якому разі успіх новоствореного інструменту залежатиме від того, чи зможуть держава і суспільство забезпечити умови для появи незалежних професійних і ресурсно спроможних кваліфікованих організацій . Інакше ми отримаємо не засіб колективного захисту, а ще одну правову формальність.

Політика