Де можуть спалахнути війни найближчими роками: Politico назвало 5 гарячих точок

25 серпня 2025 р. 21:37

25 серпня 2025 р. 21:37

У Європі лише одна, де знову не обійдеться без Росії

Балтійські країни залишаються у списку вразливих цілей для Кремля, але вони лише частина ширшої картини. Тривожні сигнали вже лунали цього року: навесні відбулося ракетне протистояння Індії та Пакистану, а влітку Ізраїль розпочав війну з Іраном.

Ось короткий путівник найгарячішими точками світу, місцями, де нелогічна логіка війни з найбільшою ймовірністю візьме гору наступного разу, пише Politico.

Індія – Пакистан

На початку травня напруженість між двома ядерними державами досягла критичної точки. Після теракту в Кашмірі сторони кілька днів обмінювалися ракетними ударами по військових об’єктах, доки не було досягнуто перемир’я. Це стало найсерйознішим загостренням за десятиліття.

Суперечка про Кашмір тягнеться з 1947 року, коли Індія та Пакистан виникли після поділу Британської Індії. За цей час були війни 1965, 1971 та 1999 років, а також численні сутички. Індія звинувачує Пакистан у підтримці терористів на своєї території.

За оцінками, Пакистан має близько 170, а в Індії 180 ядерних боєзарядів. Будь-яка війна завдасть колосальних збитків: зруйновані міста, радіоактивні опади та можлива "ядерна зима", здатна викликати глобальний голод.

Експерти зазначають, що ескалація може стрімко розвиватися: атаки по військових базах руйнують системи управління, і ризик застосування ядерної зброї різко зростає. У цьому пакистанська доктрина передбачає низький поріг використання.

Проте масштабна війна є малоймовірною. Індія зосереджена на суперництві з Китаєм та економічному розвитку, а Пакистан змушений розв'язувати внутрішні проблеми — від Белуджистану до пуштунських районів. Ці чинники стримують обидві сторони катастрофічного сценарію.

Китай – Тайвань

Тайванська протока вважається одним із головних осередків майбутніх конфліктів. Сі Цзіньпін відкрито говорить про намір повернути острів, який ніколи не контролювався материковим Китаєм. Тим часом тайванці дедалі менше зацікавлені в об’єднанні.

Для США Тайвань – ключовий тест на лідерство у XXI столітті. Попри відсутність формального договору, Вашингтон обіцяє підтримку острова, але залишаються сумніви, наскільки рішуче США готові протистояти Китаю. Військові прогнози показують: тривалий конфлікт призведе до важких втрат та дефіциту озброєнь.

Вторгнення вважається можливим до 2027 року: Китай активно готує армію та проводить навчання. Для Сі це питання особистої спадщини — після контролю над Тибетом і Гонконгом Тайвань залишається "незавершеним завданням". Чим сильніше острів віддаляється від Пекіна, тим вищий ризик, що лідер визнає час обмеженим.

Проте пряме вторгнення залишається малоймовірним. Китайська армія корумпована, недосвідчена та не має бойового досвіду з 1979 року. Складність десантної операції, уроки невдалого російського вторгнення в Україну та альтернатива у вигляді блокади чи економічного тиску стримують Пекін. Для США ж участь у прямому конфлікті стала б украй ризикованим кроком.

Росія – країни Балтії (НАТО)

Естонія, Латвія та Литва – невеликі держави, що робить їх вразливими для Росії, яка прагне повернути "історичні території" та перевірити міцність НАТО. Можливі дії Москви можуть розпочатися не з відкритого вторгнення, а з гібридних атак – диверсій, підпалів чи провокацій, покликаних уникнути негайного застосування статті 5 альянсу.

Будь-який напад на Балтію стане випробуванням для США: чи справді Вашингтон готовий захищати Ригу чи Вільнюс ціною ризику удару по власних містах? Коливання Трампа у підтримці НАТО роблять ситуацію ще більш небезпечною. Якщо ж Росія атакує й інші країни альянсу, наприклад Польщу чи Німеччину, США опиняться у ще складнішому положенні.

Путін не приховує прагнення відтворити імперію та підірвати західний порядок, а захоплення Балтії стало б сильним ударом по НАТО. Але на шляху стоїть Україна: війна вже виснажила російську армію, яка втратила сотні тисяч людей та тисячі одиниць техніки. За оцінками західних розвідок, потенціал Росії серйозно ослаблений, що робить велику операцію проти НАТО малоймовірною.

Індія – Китай

Прикордонна суперечка сягає корінням у колоніальну епоху: Китай не визнав кордон, встановлений у 1914 році, а в 1962-му війни за Гімалаї забрали тисячі життів. З того часу конфлікти спалахували знову, а "лінія фактичного контролю" залишається джерелом напруженості між двома ядерними державами.

Мова йде про малонаселені гірські долини, але наслідки можуть вийти далеко за їхні межі. Китай може використовувати війну як демонстрацію сили для регіону та випробування США, а Індія дедалі активніше зближується з Вашингтоном на тлі тиску Пекіна.

Ризик війни високий: у 2020 році в долині Галван стався смертельний бій без вогнепальної зброї, що показало, наскільки нестабільний регіон. Відсутність каналів зв’язку та договорів підвищує небезпеку випадкової ескалації.

Однак повномасштабна війна є малоймовірною. І Пекіну, і Делі дорого обходиться внутрішня економіка, а конфлікт загрожував би їх розвитку. Міжнародний тиск та взаємна зацікавленість у стабільності утримують сторони від рішучих кроків.

Корейський півострів

Корейська війна так і не завершилася, і між Північчю та Півднем залишається демілітаризована зона — одна з найукріпленіших у світі. Сеул знаходиться у зоні прямого удару, а 30 тисяч американських військових на півострові автоматично стають метою у разі ескалації.

Ризики величезні: Північна Корея залишається закритою та непередбачуваною. Ядерна зброя – головний інструмент виживання режиму Кім Чен Ина. У разі загрози владі він може піти на крайні кроки. Додаткову нестабільність можуть спричинити інші світові кризи: сумніви у надійності США підштовхнуть Південну Корею та Японію до створення власних арсеналів.

Небезпека війни зберігається: КНДР виснажена, а лідерство Кім Чен Ина будується на демонстрації сили. Будь-яке відчуття загрози може спровокувати військову авантюру.

Проте повномасштабний конфлікт є малоймовірним. Арсенал Пхеньяна обмежений та ненадійний, а поточна ситуація залишається відносно стабільною. Кім почувається захищеним, і, на думку експертів, наразі він не має інтересу до нової війни.

"У загальному підсумку, можливо, наш найбільший ризик — це не один з конфліктів, які геополітичні стратеги давно вивчають у військових іграх і офіційних документах. Швидше, це може бути щось, що поки не потрапило в поле зору чийогось радара, оголошене у твіті пізно вночі або рано вранці або в посту в Truth Social (соціальна мережа Дональда Трампа — ред.), що переверне світовий порядок", – резюмує Politico.

Нагадаємо, російські витрати на війну надто високі, а тому для Кремля важливо закінчити війну незабаром . В офіційних російських документах говорилося, що "українське питання має бути вирішене до 2026 року".

Політика