Система торгівлі викидами: чому це шанс, а не загроза для українського бізнесу

26 серпня 2025 р. 08:39

26 серпня 2025 р. 08:39

В Україні наразі триває робота над запуском нового для нашої держави механізму — системи торгівлі квотами на викиди парникових газів (СТВ).

Система торгівлі викидами є механізмом, що дає змогу зменшити викиди парникових газів , установлюючи ціну на них. Тобто йдеться про практичну та насправді ринкову реалізацію принципу «забруднювач платить» — вартість за викиди має бути перекладена на тих, хто ці викиди безпосередньо продукує.

Інакше кажучи, ціна на вуглець має економічно впливати на викиди, що спонукає бізнес ухвалити рішення: змінити свою економічну діяльність і знизити викиди від неї — чи продовжувати їх виділяти та, відповідно, платити за кожну тонну.

Як працює європейська модель

СТВ є одним із основних елементів кліматичної політики Європейського Союзу і діє в ньому (EU ETS) іще з 2005 року.

Ця система функціонує за принципом cap-and-trade (або «обмежуй і торгуй»), тобто встановлюється обмеження (ліміт) на загальну кількість парникових газів, що їх можуть викидати сектори економіки, охоплені системою.

Бізнеси-забруднювачі можуть купити або отримати безплатно квоти — тобто фактично дозволи на викиди, якими вони також можуть торгувати між собою за потреби. До таких бізнесів належать ті, що працюють у секторах енергетики, важкої промисловості й авіації, а також частково судноплавства.

Обмеження викидів — той самий cap — у рамках СТВ ЄС із часом зменшується, аби зменшувалися загальні викиди. Водночас частину квот продають на аукціоні, й це приносить дохід державам-членам, який використовують насамперед для досягнення різноманітних кліматичних цілей.

Чому Україні потрібна СТВ

Впровадження СТВ в Україні очікується в межах європейської інтеграції , тобто створення національної СТВ є частиною наших зобов’язань на шляху до членства в ЄС .

Водночас неможливо оминути питання доцільності впровадження національної СТВ, зокрема й з урахуванням агресії Росії проти нашої держави.

По-перше, ми маємо розуміти, що війна істотно обмежила фінансові можливості бюджетної системи, а отже, критично важливим стає пошук сталих фінансових джерел для відбудови. Чи може СТВ бодай на якийсь відсоток вирішити цю кризу? Цілком. Доходи від СТВ можуть і мають бути спрямовані на проєкти, пов’язані як зі зменшенням викидів парникових газів, так і зі сталим відновленням України.

По-друге, варто оцінювати декарбонізацію економіки як стратегічну перевагу. Українська промисловість досі залишається однією з найбільш енергоємних у світі, що робить її вразливою до зростання цін на енергоносії та вуглецевого регулювання з боку ЄС. Запуск СТВ може допомогти оптимізувати використання енергоресурсів і сприяти модернізації підприємств.

А по-третє, безперечно, енергетична незалежність є одним із ключових питань безпеки України як під час війни, так і після її завершення. СТВ може стати одним із реальних інструментів стимулювання розвитку відновлюваної енергетики через ринкові та фінансові механізми та допомогти країні зменшити залежність від імпортного викопного палива.

Останні повні дані про викиди охоплюють період із 1990 до 2023 року й можуть бути відправною точкою для проєктування системи торгівлі викидами. Водночас відновлена система моніторингу, звітності та верифікації (МЗВ) лише починає діяти й має забезпечити в майбутньому регулярне надходження актуальних даних уже на рівні підприємств-забруднювачів.

Не менш важливим є питання співвідношення СТВ і чинного податку на двоокис вуглецю. Сьогодні цей податок має радше фіскальний характер: його ставка надзвичайно низька (менш як євро за тонну), і він не створює стимулів для скорочення викидів. СТВ, своєю чергою, теж є інструментом вуглецевого ціноутворення, але потенційно значно ефективнішим. Логічно, що в перспективі вона мала б поступово замінити податок, аби уникнути подвійного навантаження. Можливий і варіант, коли платниками податку залишаться ті підприємства, які не потраплятимуть під дію СТВ.

Головне — реальне скорочення викидів, а не гроші

Але чи настільки все недвозначно, безсумнівно та безумовно? Певно, що ні. Хоча СТВ в теорії й відкриває можливості для залучення фінансування та підтримки модернізації, згубним може стати неправильне трактування самої мети та основного завдання системи.

І ця мета — не наповнення бюджету чи кишень бізнесів-забруднювачів через нехитре повернення акумульованих коштів назад у промисловість. І навіть не подальше безболісне приєднання до європейського ринку вуглецю. Ця мета може полягати лише в одному — в забезпеченні реального скорочення викидів парникових газів, насамперед викидів двоокису вуглецю. Інакше сама система не матиме права на функціонування.

За належного дизайну та подальшого функціонування національної СТВ остання справді зможе передбачити доволі гнучкий та орієнтований на ринок підхід до скорочення викидів. Це про створення інтегрованого підходу, де економічна діяльність та її вплив на клімат напряму пов’язані не тільки в головах кліматичних активістів, а й самих суб’єктів економіки.

Критично важливі елементи системи

Цей ліміт має стати наріжним каменем усієї системи, обмежуючи максимально допустиму річну кількість викидів для всіх учасників ринку. Будь-які рішення щодо встановлення або коригування ліміту мають виходити саме з пріоритету екологічної мети — тобто досягнення вуглецевої нейтральності, а не з короткострокових економічних інтересів окремих секторів.

Щоб уникнути цієї ситуації, необхідно вже на початковому етапі функціонування СТВ запровадити так званий метод бенчмаркінгу як основу для розподілу безплатних квот. Метод бенчмаркінгу — це підхід, за якого держава дивиться, скільки викидів на одиницю продукції має найефективніше підприємство в кожному секторі, й саме цей рівень викидів вважається «еталоном».

Ризики, яких треба уникнути

Досвід ЄС показує кілька критичних помилок. Використання методу grandfathering призвело до отримання компаніями додаткових прибутків і не стимулювало їх до зменшення викидів. Чому цей метод виявився неефективним? Через саму його суть — grandfathering дав можливість роздавати компаніям безплатні квоти просто на основі того, скільки вони викидали в минулому. Тобто хто більше забруднював — той більше й отримував.

Інші критичні ризики:

• створення справді якісної регуляторної бази й адекватної інфраструктури для функціонування системи;
• економічний вплив на ключові сектори — важка промисловість може стикнутися зі значними витратами;
• залежність від викопного палива залишається перешкодою для швидкої декарбонізації;
• потреба в громадській та політичній підтримці для успішного впровадження.

Які можливості відкриває СТВ

Запровадження СТВ — це не лише про вимогу в межах євроінтеграції, а й про можливість використання стратегічного інструмента повоєнного відновлення, яким справді може стати СТВ, і це дасть змогу залучати фінансування, сприяти економічному розвитку та підвищувати енергетичну незалежність країни.

Мобілізовані державою через СТВ кошти потрібно використовувати так, щоб вони приносили користь не лише окремим підприємствам, а й суспільству загалом. Основний акцент має бути на інвестиціях, які приносять значну користь довкіллю та сприяють сталому розвитку.

Ефективність СТВ напряму залежатиме від її здатності стимулювати реальні зміни у виробничих процесах, а не просто перерозподіляти фінансові ресурси.

Система торгівлі викидами — це не магічна кнопка й не просто ще один пункт у зобов’язаннях перед ЄС. Це — реальний інструмент для трансформації економіки, здатний перетворити викиди з безплатного забруднення на дорогий актив, що стимулюватиме до дій. Але щоб СТВ стала справжнім «гейм чейнджером», а не черговою формальністю, її впровадження має бути не тільки професійним, а й чесним та амбітним.

Національна СТВ — це своєрідний тест на дорослість для української кліматичної політики. І ми вже маємо інструменти, аби пройти його успішно. Головне — не згаяти час. Бо найгірше, що може статися з ціною на викиди, — це якщо її не відчує ніхто.

Водночас важливо усвідомлювати, що наразі Україна не готова на 100% до запуску системи. Бракує нормативної бази, інституційних механізмів та багатьох інших елементів. Ми підтримуємо рух у цьому напрямку, але наголошуємо: успіх залежатиме від того, наскільки якісно буде вибудувано правила. Лише тоді СТВ стане справжнім інструментом скорочення викидів та інтеграції до європейського ринку, а не лише формальною вимогою.

Політика