Путін бачить слабкість США в питанні України — Bloomberg

01 вересня 2025 р. 11:26

01 вересня 2025 р. 11:26

Російський лідер Владімір Путін може вважати це значним досягненням. Його удари підірвали силу волі та незламний опір українського народу. Майже всі тепер визнають, чого не робили рік тому, що доведеться поступитися сходом країни, аби мати бодай шанс на мир. Це вкрай несправедливо, адже Путін не має жодного законного права навіть на клаптик української землі, вважає Макс Гастінгс — колумніст Bloomberg Opinion.

Але ситуація така, яка є. Тепер усе залежить від того, чи вдасться знайти достатньо потужні важелі, щоб змусити росіян погодитися на умови, яких вони дотримуватимуться довше, ніж потрібно для скасування західних економічних санкцій. Це надзвичайно складне завдання.

Після серпневого саміту на Алясці спеціальний представник Дональда Трампа Стів Віткофф назвав зустріч із Путіним проривом. За його словами, Росія погодилася ухвалити закон, який заборонятиме їй захоплювати нові території в Україні після угоди чи нападати на будь-яку іншу європейську країну. Віткофф охарактеризував це як "епічний прогрес". Водночас усі інші розцінили заяву американського представника як доказ його непридатності до виконання обов'язків на посаді.

Лише небагато українців вірять у західні розмови про "зони безпеки" чи американські гарантії. Вони розуміють, що Трамп більше переймається можливістю отримати Нобелівську премію миру цього року, ніж остаточно зупинити Путіна, і що його обіцянкам довіряти не можна.

"Натомість незмінною у трагедії України залишається непохитна воля Путіна, який готовий іти по горах трупів заради своєї ідеї "великої Росії". Прогнози з 2022 року про можливий крах російської економіки також його не бентежать", — додає колумніст.

Минуло два тижні після зустрічі у Вашингтоні, де президент США спілкувався з європейськими лідерами, однак до миру ще далеко, попри оптимістичні заяви деяких західних союзників. Вони вважають своїм досягненням те, що Трамп залишився у процесі: він не влаштував скандалу, як багато хто побоювався, і не здався Путіну, хоча й погодився на поступки, що значно перевищують межі дипломатії.

Європейські лідери підтримують видимість того, що всі діють узгоджено. Насправді ж союзники розходяться зі США через те, що Трамп і далі вірить словам Путіна. Лише небагато хто поділяє цю довіру. Вони вважають необхідним завдати Росії значно більшої шкоди, що під силу лише Америці, аби змусити її піти на прийнятні умови.

"Президент США та його оточення, схоже, мало розуміють принципи дипломатії — а ще менше знають про автократів. Вони діють як бізнесмени, які не допускають досвідчених і обізнаних американських чиновників до ведення справ із закордонними державами", — стверджує Гастінгс.

Вони прагнуть досягти угоди протягом декількох днів, щоб встигнути до виходу новин у США, тоді як серйозні переговори про припинення війни тривають місяцями, а то й роками, протягом яких дипломати домовляються між собою, перш ніж лідери зустрічаються.

"Путін, як і президент Китаю Сі Цзіньпін та верховний лідер Ірану аятолла Алі Хаменеї, рідко, якщо взагалі коли-небудь, укладає угоди. Такі лідери визначають позиції, і після цього їх важко змусити відступити від них. У тарифній війні Трамп успішно залякував союзників, не зазнавши у відповідь жодних репресій. Однак Китай не змінив своїх основних позицій і не виявляє жодних ознак наміру це зробити", — вважає колумніст.

Путін міг би погодитися на угоду щодо України заради зняття санкцій, однак він наполягає на умовах, які жоден відповідальний президент США не прийняв би. Російський лідер переконаний у власній перевазі й тому не бачить потреби йти на серйозні поступки. Трамп уже виключив можливість вступу України до НАТО, але для Путіна також неприйнятними є її інтеграція в ЄС і будь-яка західна військова присутність у країні.

Найгірше в ситуації після саміту на Алясці те, що Трамп, схоже, готовий продовжувати тиснути на президента України Володимира Зеленського, уникаючи при цьому реального тиску на Путіна. Оточення Трампа заперечує це, посилаючись на 50% мита для Індії за купівлю російської нафти. Водночас постачання американської зброї Україні різко скоротилося, а фінансову підтримку Вашингтон фактично переклав на плечі європейців.

"Спостерігаючи за всім цим, Путін робить висновок, що воля Америки слабка, а військові можливості Європи вкрай обмежені. Трамп же прагне лише тимчасового припинення вогню, яке дало б йому шанс реалізувати свою мрію про Нобелівську премію миру — тему, яку він, за повідомленнями, неодноразово піднімав у розмовах із лідерами союзників у Вашингтоні, паралельно підтримуючи жорстку кампанію Ізраїлю проти палестинців", — додає колумніст.

Після десятиліть, коли головним викликом для країн НАТО у часи холодної війни було стримування небезпечного СРСР, нинішньою проблемою стає нестабільність самих США. Європейські лідери намагаються лестощами втримати Трампа від різких кроків і дати можливість Україні продовжувати свій опір.

Ключова складність полягає в географічній близькості Росії до України, тоді як західні країни перебувають на відстані. Попри спроби Трампа домовитися, Росія залишається ворогом, який бажає шкоди всім, включно зі США, підсумував Гастінгс.

Нагадаємо, російський диктатор Владімір Путін заявив на саміті Шанхайської організації співробітництва (ШОС) у Китаї, що досягнуті на Алясці домовленості із президентом США Дональдом Трампом " відкривають шлях до миру в Україні". Водночас він повторив традиційні аргументи Кремля щодо "причин конфлікту", покладаючи відповідальність на Захід та політичні зміни в Україні.

Політика