Путін, Сі та механіка вічного життя — Politico про прагнення диктаторів до безсмертя

07 вересня 2025 р. 00:17

07 вересня 2025 р. 00:17

Це могло б стати зловісною зав’язкою до класичного фільму про Джеймса Бонда: російський і китайський лідери, розмову яких випадково зафіксували мікрофони на військовому параді в Пекіні, невимушено розмірковують про те, як обдурити смерть.

«З розвитком біотехнологій людські органи можна буде постійно пересаджувати, і люди зможуть ставати дедалі молодшими, а згодом навіть досягти безсмертя», — заявив російський керівник Владімір Путін китайському правителю Сі Цзіньпіну напівзмовницьким тоном.

«Прогнози кажуть, що у цьому столітті є шанс дожити до 150 років» , — відповів Сі.

Але це була не фантазія сценариста, а шокуюче реальний обмін репліками між двома з наймогутніших і найозброєніших світових лідерів, пише Politico.

Попри абсурдність, за стінами палаців одержимість довголіттям — далеко не пусті балачки.

У 2024 році Кремль наказав ученим пришвидшити дослідження у сфері протидії старінню — клітинній дегенерації, когнітивному занепаду й роботі імунної системи. Тим часом Китай інвестує ресурси у вивчення нанотехнологій та таких сполук, як бетаїн та літохолева кислота, сподіваючись уповільнити старіння та продовжити тривалість здорового життя .

Але заміну органів «як шин у машині», як уявляють собі автократи, наука наразі не може забезпечити.

Президент Американського товариства хірургів-трансплантологів Джеймс Маркманн назвав ідею Сі та Путіна про життя до 150 років завдяки трансплантації «безпідставною».

«Наразі немає жодних доказів, що трансплантація органів дозволяє дожити до 150 років, — сказав він. — Хоча інтерес до досліджень у цій сфері великий і деякі результати у втручанні в процеси старіння є, доказів можливості подовжити життя до півтора століття немає».

«Тривожним є те, що це припущення базується на наявності надлишку органів для безкінечної заміни одній людині, а такого просто немає» , — наголосив він.

Найдавніша одержимість

Діалог Сі та Путіна не виник на порожньому місці. Історія сповнена прикладів правителів, які намагалися перехитрити смерть.

Перший імператор Китаю Цінь Ши Хуанді ковтав пігулки з ртуті у пошуках безсмертя й урешті загинув від цього. Єгипетські фараони муміфікували себе, щоб існувати вічно, Клеопатра вживала «еліксири молодості», а середньовічні алхіміки торгували чарівними напоями. У XX столітті останній російський цар Микола II та імператриця Олександра радилися з Распутіним та іншими містиками щодо здоров’я та довголіття.

Сьогодні ця сама пристрасть перекочувала до Силіконової долини, де багатії витрачають статки на кріоніку, біотехнології проти старіння та «біохакінг», сподіваючись купити собі більше часу.

За словами Елізабет Вішнік, експертки з китайсько-російських відносин і наукової співробітниці Центру військово-морських аналізів (CNA), така одержимість є типовою для найбагатших і найвпливовіших людей світу.

«Вони хочуть літати в космос, вони хочуть занурюватися під воду... людське тіло для них — це ще один рубіж», — сказала вона у коментарі виданню . «Для тих, хто не відчуває меж, логічно намагатися розширити їх».

Але контраст очевидний: середня тривалість життя в Росії трохи перевищує 73 роки, у Китаї — близько 79, і доступ до медицини дуже нерівний.

На думку Вішнік, і Сі, і Путін «мали б зосередитися саме на цьому, але їх більше цікавить власне довголіття, а не здоров’я їхніх суспільств».

Незавершені справи

Є й культурний вимір, який підживлює прагнення Сі та Путіна.

Американський науковець Роберт Джей Ліфтон, автор терміну «символічне безсмертя», стверджував, що люди вигадують релігії, нації та політичні спадщини як спосіб обдурити смерть. Мантра Сі про «національне відродження» й місія Путіна відновити «велику Росію» добре вписуються в цю схему, навіть якщо фізичного безсмертя вони не досягнуть.

«Обидва вони стали заручниками власної пропаганди, — вважає Вішнік. — Вони справді вірять, що тільки вони здатні виконати свою місію. Їх турбує спадщина й те, як їх запам’ятає історія».

Це, на її думку, пояснює їхню одержимість «поверненням» втрачених територій — Тайваню для Пекіна та України для Москви — так, ніби завершення «незакінчених карт» дозволить завершити й їхні історичні долі.

Вони вже зробили кроки до цього всередині країни: Сі зламав традицію зміни керівництва в Китаї, аби залишитися при владі, а Путін зруйнував виборчу систему й усунув конкурентів, поки не залишився один.

«Не дивно, що вони звертаються й до науки як до способу продовжити владу» , — додала Вішнік.

Поки що наукові обмеження залишають безсмертя справою пам’яті та символів. Достатньо згадати теракотову армію Цінь Ши Хуанді, яка збереглася й досі, чи експансіоністську політику царя Петра І, котрий і сьогодні надихає Путіна.

Але навіть у світі нанотехнологій і заміни органів у безсмертя є пастка: жити доведеться з самим собою. І для світових «бондівських лиходіїв» це може стати найжорстокішим вироком.

Політика