Освітній насос: чому українська молодь потрібна європейським університетам

10 вересня 2025 р. 17:08

10 вересня 2025 р. 17:08

Виїзд молоді за кордон давно був викликом для України, але війна й освітні можливості, створені для українських біженців у Європі, значно посилили цей процес. Водночас сама Європа переживає демографічну кризу — людей працездатного віку меншає, а потреба в кадрах лише зростає. У таких умовах порятунок для ЄС — у залученні молодих людей із країн поза його межами . Тож наші юнаки й дівчата також стають стратегічно важливим ресурсом. Що це означає для України?

Як «старіє» Європа

Європейський Союз «старіє» і стикається зі зменшенням як загальної кількості населення , так і населення працездатного віку. Ці тенденції є викликом економічному розвитку ЄС. Очікується , що депопуляція стане відчутнішою вже після 2026 року. І до 2050 року у 22 із 27 країн ЄС кількість населення працездатного віку (від 20 до 64 років) зменшиться більш як на 20% — із 264 мільйонів до 207 мільйонів осіб. Це стосується таких країн, як Латвія, Литва, Греція, Болгарія, Румунія, Португалія, Хорватія та Польща.

Таке скорочення супроводжуватиметься зменшенням чисельності робочої сили, що уповільнить зростання ВВП. Це, своєю чергою, створить тиск на державні фінанси (через зменшення сплачених податків) і на системи охорони здоров’я, догляду та пенсійного забезпечення (через збільшення кількості пенсіонерів). Адже водночас у ЄС різко зросте частка населення віком 85 років і старше. Зараз вона становить 3%, але, за прогнозами, до 2050 року сягне 6%, а до 2070-го — 8%.

Це вимагатиме від багатьох країн Європи додаткових видатків на утримання когорти пенсіонерів, яка дедалі зростатиме, у розмірі від 3% ВВП (в Іспанії, Польщі, Бельгії, Угорщині) й до 5% (у Румунії, Словаччині) вже до 2031 року, тобто близько 250 млрд євро на рік. Ба більше, до 2052-го утримання пенсіонерів коштуватиме Європі ще більше — додатково 600 млрд євро щороку. Для Угорщини, Польщі, Люксембургу, Словенії, Іспанії, Бельгії, Мальти, Румунії та Словаччини це буде своєрідним фіскальним зашморгом, адже до 2052 року країни будуть змушені витрачати на утримання пенсіонерів додатково від 4,4 до 9,2% ВВП. У той час як вікова група до 20 років скоротиться — найбільше в Латвії, Литві, Греції, Болгарії, Румунії, Португалії, Хорватії та Польщі. За прогнозами , це скорочення не буде відчутним лише для Мальти, Люксембургу та Швеції.

Європейські політики, посилаючись на результати досліджень , заявляють, що виходом може стати залучення молоді з країн поза межами ЄС до навчання в університетах і подальшого працевлаштування.

Європейські університети під тиском демографії

Дослідження Європейської асоціації університетів (EUA) показало, що демографічні зміни стали особливо гострою проблемою для закладів вищої освіти в країнах Східної Європи та Балтії. Найвразливішими є університети прикладних наук. Міхаель Гебель, директор відділу політики вищої освіти EUA та співавтор звіту про дослідження, зазначає: «Ми вважаємо, що це є наслідком зменшення кількості випускників шкіл у поєднанні з міграцією населення до інших країн. Ми чітко бачимо, що в таких країнах, як Боснія і Герцеговина, Латвія, Литва, Молдова, Польща та Хорватія, більше респондентів стверджують, що відчувають на собі цей вплив».

Міграція молоді країн Центральної та Східної Європи за кордон у пошуках освіти та роботи має сталу тенденцію до зростання . Дев’ять із десяти країн Європи з найшвидшим скороченням населення через міграцію та низьку народжуваність — у Центральній та Східній Європі. У Словаччині 20% випускників шкіл виїжджають на навчання за кордон (середній показник по ЄС — 4%). В Угорщині 85% емігрантів молодші за 40 років, і третина з них має вищу освіту, в той час як серед місцевого населення вищу освіту мають лише 18% молодих людей. Тобто країну залишають найосвіченіші й найпродуктивніші за віком.

Загалом 30% працездатного населення ЄС розглядають можливість еміграції. За даними Єврокомісії, це стосується 82 регіонів. Із 2020 року найчисленнішу групу мігрантів усередині ЄС становлять румуни (27%), за ними йдуть поляки (12%) та італійці (10%).

Зменшення кількості студентів упливає на університети та наукові дослідження у два способи: зменшуються надходження університетам за навчання та скорочується когорта студентів у нових наукових галузях. Роберт Санта, головний науковий співробітник аналітичного центру Rethink Romania, заявляє : «Створити зв’язок між освітою, підготовкою кадрів та економікою стає складніше, оскільки ви дедалі частіше змушені звертатися до імміграції». На думку дослідника, своєрідний ефект доміно може призвести до «зменшення дослідницьких бюджетів, оскільки держави зосереджують свої фінанси на підтримці населення, яке дедалі більше старіє». Тобто без іноземних студентів виникає ризик деградації науки, бо відтворення наукових кадрів під загрозою.

Згідно з тим самим дослідженням , демографічні зміни мають значний негативний вплив на 59% польських університетів — лише в Кракові за останнє десятиліття кількість студентів скоротилася майже на 40%. У Латвії 86% університетів — учасників дослідження повідомили про негативний вплив економічного тиску та демографії, який став відчутним протягом останніх п’ятьох років. У Литві ситуація ще складніша: кількість студентів університетів зменшилася з 210 тисяч 2008 року до 102 тисяч 2022/23 навчального року. Чехія також звітує про зменшення кількості студентів — із 2010 до 2024 року кількість студентів у країні впала з 396 тисяч до 315 тисяч осіб. Сусідня Словаччина має ще невтішнішу динаміку: із 2008 до 2022 року кількість студентів ЗВО в країні зменшилася з 241 тисячі до 133 тисяч.

Полювання на іноземних студентів

Щоб вижити, університети країн Східної Європи та Балтії сподіваються на стратегію інтернаціоналізації, тобто залучення до навчання молоді з інших країн. Естонія давно зробила це наріжним каменем своєї освітньої стратегії й одразу відчула результат: лише за рік — між 2020/21 і 2021/22 навчальними роками — кількість іноземних студентів зросла на 20%. Чехія досягла успіху в залученні студентів та їх подальшому утриманні в країні. Кількість іноземних студентів зросла з 11 тисяч 2002 року до 55 тисяч 2023-го, водночас 45% із них залишаються після навчання в Чехії. У Литві іноземні студенти зараз становлять 10% студентського контингенту. У Польщі відсоток іноземних студентів в університетах зріс із 7,0% 2021 року до 8,6% 2023/24 навчального року, тобто до 107 тисяч осіб, із яких майже 50 тисяч — це українці. 2024 року в університетах Чехії навчаються 315 тисяч студентів, і кожен п’ятий із них — іноземець.

Показники зростання кількості іноземних студентів у Європі є невипадковими. Адже освіта, насамперед вища, — це найкоротший і найнадійніший шлях інтеграції молодих мігрантів із країн поза межами Євросоюзу. І ринок праці цьому сприяє: так, 2024 року показник працевлаштування випускників європейських університетів становив 86,7%. У дев’яти країнах Європи цей показник перевищив 90%: на Мальті, в Литві, Словаччині, Польщі, Німеччині, Угорщині, Нідерландах, Естонії та Болгарії. В Україні ж, за даними національного моніторингу 2024 року, було працевлаштовано лише 55,23%, що значно менше за найнижчий показник у ЄС, який демонструє Італія, — 77%.

У більшості європейських країн власники дипломів про вищу освіту мають значно нижчий рівень безробіття , ніж населення загалом. У Чехії та Польщі він становить лише 1,4%, у країнах Східної Європи та Балтії коливається від 1,6% у Болгарії до 4,7% в Естонії. Тоді як у Греції та Іспанії перевищує 7%. Це робить регіони з вищими показниками працевлаштування  привабливими для іноземних студентів, зокрема з України.

Українська молодь як стратегічний ресурс Європи

У свіжому звіті ЄС проаналізовано дані станом на 2024 рік. На цей час в університетах країн Східної Європи та Балтії навчається близько 75 тисяч громадян України. Тобто кожен двадцятий іноземний студент в університетах Європи — з України, загалом їх 90 тисяч . Якщо виключити з цього розрахунку студентів із країн ЄС (близько 43%), то серед іноземних студентів вже кожен одинадцятий — із України.

Якщо вони залишаться там працювати після навчання, то, за моїми підрахунками на основі даних про середньою продуктивність праці в країнах Європи, Україна може втратити близько 1,2 млрд дол ВВП на рік, у той час як українські мігранти зможуть генерувати для європейських країн близько 5,5 млрд євро ВВП. Зрозуміло, чому країни Європи вже очевидно конкурують із Україною та з іншими країнами за наших абітурієнтів і випускників їхніх університетів.

За загальною чисельністю студенти з України в Європі поступаються лише когорті студентів із Китаю : 5,6% іноземних студентів у Європі — з Китаю, 5,1% — із України. Індія на третьому місці за експортом своїх талантів до системи вищої освіти Європи — 5,0%. На це варто звернути окрему увагу, бо за кількістю населення Індія випереджає Україну десь у 40 разів, але за кількістю студентів у країнах Європи Індію випереджає Україна. Майже 1,5 мільярда населення й трохи більш як 30 мільйонів — це незіставні цифри.

Українські студенти становлять найбільшу частку серед іноземців у Словаччині, Польщі та Литві, причому в Словаччині їх навіть більше, ніж у Польщі, — 48,1% проти 43,6%. Студентів з Індії найбільше в Німеччині, Латвії та Ірландії, але їхня частка серед іноземних студентів значно нижча, ніж українців. Так, найбільше індійських студентів у Латвії — 17,4%.

Отже, навіть неозброєним оком видно, що Україна є беззаперечним світовим лідером із експорту своїх талантів до Європи. Водночас останній потрібна молодь з інших країн, бажано з непоганою середньою освітою, яка б вступила до її університетів, а також випускники іноземних ЗВО, які б поповнили когорту молодих учених у європейських університетах. Це свого роду масштабна програма полювання на молодь з інших країн, бо без іноземної молоді, як студентів, так і докторантів, демографічна проблема в країнах Східної Європи та Балтії спровокує ефект доміно — впасти ризикують вища освіта й наука, боляче вдаривши економіку цих країн. Українська молодь зараз — справді на вагу золота.

З урахуванням низького рівня безробіття випускників університетів система вищої освіти в цих країнах та ринок праці функціонуватимуть як своєрідний пилосос, що витягуватиме молодь із України. Врахуймо також, що чимало українських підлітків уже навчаються в місцевих школах європейських країн, і це полегшить їх залучення до місцевих університетів. Наші діти — це найкоштовніший скарб, який має Україна. Наведені показники — це виклик уряду України, бо цей скарб потрібно зберегти, створюючи стимули для дітей навчатися в Україні або повертатися після навчання в Європі працювати додому. Завдання це складне, але відмовлятися від нього в жодному разі не можна — на кону майбутнє України.

Політика