«Танці з бубном і два реєстри»: директор школи про АІКОМ

21 вересня 2025 р. 08:51

21 вересня 2025 р. 08:51

Вересень — особливий місяць для школи. Час, коли запускаються всі важливі процеси: навчання, господарські питання, звітність. Усе налагоджено й чітко сплановано — коли внутрішні процеси запускати, коли подавати звіти до Міністерства освіти і науки. Та головне — навчати. І ось, коли наша школа цього року подолала весь цей процес і ми з колегами видихнули: «Фух, запустилися!» — раптом... прийшов наказ МОН про нову форму звітності.

Не до початку навчального року, а за тиждень після нього — 8 вересня. А в наказі — інструкції про те, що на додачу до всіх звітів ми маємо запустити величезний масив даних до інформаційної системи АІКОМ-2. Здавалося б, що тут поганого? Ну, плюс-мінус один звіт, та ще й до сучасної інформаційної системи. Нам би радіти, що нарешті почалася справжня цифровізація, але щось це не тішить. Чому? Зараз поясню.

Можливо, ви вже чули цю абревіатуру — АІКОМ. Це назва програмного апаратного комплексу, точніше — інформаційної системи, яка з надії перетворилася на справжній головний біль для освітян. МОН запустило її кілька років тому. Система мала стати справжнім помічником для шкіл: автоматизувати управлінські процеси, збирати дані, поєднати освітні реєстри з іншими державними. Для держави ж — полегшити збір і обробку інформації. Це мав бути стрибок у цифрову сучасність, де школа працює не на папері, а в цифрі. Уявіть: жодних нескінченних таблиць у папках, усе в одному місці, швидко та зручно. Спочатку створили АІКОМ-1, згодом — удосконалений АІКОМ-2. Але поліпшений «помічник» перетворився на тягар.

Система виявилася настільки недопрацьованою, що належно не функціонує. Нам обіцяли, що оновлений АІКОМ-2 матиме інформацію з АІКОМ-1. Обіцянка-цяцянка, АІКОМ-2 не розкрив коректно даних… не запрацював... Замість боротьби з бюрократією та зайвими звітами система їх очолила. Замість полегшення — додала проблем: програма зависає, техпідтримка на наші звернення не відповідає, а відповідальність — на школах.

У таких стражданнях минув попередній навчальний рік, але нам обіцяли, що все налагодиться. Однак... система так і не запрацювала як слід. Цього навчального року проблеми не зникли — навпаки, лише посилилися. За новим наказом МОН, дані про школу тепер доводиться дублювати в кількох системах — і в АІКОМ-1, і в його «браті» АІКОМ-2. Схоже, держава вже й сама не покладає надій на новостворену версію.

А тим часом додаткова інформація, яку (якщо не станеться дива!) зараз треба вручну вводити в систему, — це не дві таблиці й три цифри. Йдеться про тисячі учнівських і кадрових записів, паспорти безпеки, бібліотечні фонди, десятки довідок. Усе це давно й без проблем працює в АІКОМ-1. Але тепер усе потрібно «перелити» в АІКОМ-2, який майже не працює. Ми втрачаємо надію зробити це вдень, бо АІКОМ-2 «лежить», хтось готується працювати вночі... Це просто знущання! Систем дві, але замовник і адміністратор один — Міністерство освіти і науки. Невже воно не може взяти інформацію у самого себе? Незрозуміло, чому це не можна зробити автоматично, адже в нас цифровізація? Хоча, зважаючи на те, що ця «суперсистема» постійно «лежить», питання радше риторичне.

Тепер замість економії часу й зусиль школи отримали подвійне навантаження. Замість того, щоби зосередитися на навчанні дітей, яке, нагадаю, й так відбувається в надзвичайно складних умовах війни та вигорання освітян, нам доведеться знаходити час на «танці з бубном» навколо двох інформаційних систем, із яких основна зависає, а друга хоч і працює, але теж не без проблем.

Ба більше: до АІКОМ-2 вже прив’язано багато важливих для школи сервісів. Наприклад, новостворений обов’язковий додаток «Мрія». Якщо в АІКОМ-2 немає даних про учнів — немає й електронних щоденників, особистих кабінетів. Бо немає підтвердження з бази даних — хто навчається й працює у школі.

До АІКОМ-2 також прив’язано програму «Пакунок школяра» через Дію. Щоб батьки його отримали, система має підтвердити, що дитину зараховано до першого класу. Але як це зробити, якщо система висне або дані просто зникають? Мабуть, відсотків тридцять батьків звертаються до нас із претензією, що не можуть отримати цю допомогу на купівлю шкільного приладдя, бо заклад освіти «не підтверджує зарахування першокласника». І ми їм відкриваємо АІКОМ, показуємо сторінку, де всі дані внесено абсолютно правильно. Та, як виявилося, програма «Пакунок школяра» додала нам іще одну проблему. Ми вносимо до системи дані зі свідоцтва про народження, надані РАЦСом. Та інколи під час реєстрації дитини там не збирають повної інформації про батьків — не вносять їхніх ідентифікаційних кодів. І зараз нам доводиться вносити ці дані вручну. Але хто нас уповноважував брати ІПН батьків? Однак виходить так, що іншого виходу немає. Батьки, щоправда, довірливо передають нам необхідну інформацію — й тоді послуга таки спрацьовує. Скільки нашого часу на це витрачається? Ну, це ж наша робота. Ми хочемо допомогти родинам наших першокласників.

Іще одна проблема, з якою ми стикаємося, — відрахування / зарахування учнів. Тепер це треба робити паралельно у двох базах даних, одна з яких не працює як слід. І от постає питання: звідки ми маємо «відрахувати» учня — з реєстру, який не відкривається?

Фейсбук-сторінки АІКОМ сповнені стогонів освітян. «Два АІКОМи на нас одних… одночасно!» — пишуть директори. «Ми — освітяни, а не тестувальники програмного продукту!» — додають інші. Техпідтримка мовчить. А між тим час спливає — МОН планує отримати всю інформацію про школи з АІКОМ-2 до 15 жовтня. І визначило саме «лежачий» АІКОМ-2 як її основне джерело.

Хто цим займатиметься у школах? У штатному розписі немає такої посади, як «адміністратор АІКОМ». У наказі МОН є пункт, згідно з яким керівникам рекомендовано надати надбавку 50% до посадового окладу за складання й подання звітності та завантаження даних в АІКОМ працівнику, який буде відповідальним за це. Нам радять здійснити таку доплату «на період активного внесення інформації до ПАК АІКОМ». Але на який саме період? До 1 жовтня? До 15 жовтня? Я не бачу законного джерела фінансування. У штатних розписах цього не передбачено. І взагалі — де взяти людей? У школах і так бракує охочих працювати навіть заступниками чи директорами: зарплата низька, відповідальність космічна. А тут іще й обов’язок сидіти днями і ночами в реєстрах. Де взяти ті руки, ті години, щоб устигнути все внести?

Найсумнішим є те, що минулого року школи вже отримували аналогічний наказ: АІКОМ-2 мав стати основною системою звітності. Проте не став. Я не знаю жодного звіту чи документа, який МОН отримало з цієї системи. І що — цього року буде інакше? Чи нас переламають через коліно, й ми знову вручну заповнимо всі необхідні дані? Але я ніяк не встигну зробити це до 15 жовтня. 1727 учнів (мінус 152 першокласники) і 141 педпрацівник, а підручники, а паспорт безпеки...

Незрозуміло, навіщо нам дві електронні системи з однаковим функціоналом і одним замовником — МОН? Навіщо базу реєстрів «Дія» та інші важливі сервіси під’єднано до системи, яка не працює? Чому за стільки часу не вдалося забезпечити коректну передачу даних? Чому ми, заклади освіти, відповідаємо за паралельне існування двох систем? Станом на 15 вересня АІКОМ-2 не працює. А до 15 жовтня — дедалі менше часу.

Як на мене, АІКОМ-2 у тому стані, в якому він є зараз, — це «місія нездійсненна». Освітяни пропонують прості рішення: або синхронізувати АІКОМ-1 і АІКОМ-2, або хоча б відкласти перехід до літа, коли в школах буде більше часу. Бо зараз це — сотні годин людського життя, які забирає не навчання дітей, а дублювання даних у двох базах, де одну явно недороблено. А ми маємо займатися освітою. Ми маємо працювати з учнями, а не з реєстрами.

Ми щиро підтримуємо ідею цифровізації, ми готові вчитися, змінюватися, шукати нові рішення. Але лише тоді, коли система, з якою маємо справу, справді працює — на нас, а не проти нас.

АІКОМ-2, на жаль, наразі не став тим помічником, яким мав би бути. Та ми не втрачаємо надії, що ситуація зміниться. Що ті, хто відповідає за цифрові інструменти освіти, почують тих, хто користується ними щодня. Бо вчителі не бояться викликів, але дуже хочуть, щоб їх не відривали від головного — дітей, уроків, справжньої освіти. У нас справді є що робити. Щодня. І ми хочемо робити це добре. Але побоюємося, що після подолання всіх кіл пекла під назвою АІКОМ-2 історія повториться — і свої великі й маленькі контингенти ми в авральному режимі вноситимемо до нових систем... Може з’явитися новий очільник МОН, у якого буде свій програмний продукт, своя «Мрія»...

Політика