Карабаха та Гази мало: Нобелівка Трампа в руках Путіна?

01 жовтня 2025 р. 16:06

01 жовтня 2025 р. 16:06

Трампа висунули на Нобелівську премію, але головна перешкода для отримання нагороди — війна в Україні

Глава Білого дому Дональд Трамп впевнений, що світ зобов'язаний віддати йому Нобелівську премію миру. Він неодноразово заявляв про свої миротворчі досягнення і навіть отримав хвилю номінацій від різних країн. Здавалося б, справа за малим — дочекатися рішення Нобелівського комітету.

Але "Телеграф" з'ясовує, чому ця престижна нагорода для Трампа залежить не від кількості номінацій, а від однієї країни — України . І чому без реального миру всі амбіції американського лідера можуть залишитися лише мріями.

Амбіція, що звучить як ультиматум

Трамп не просто мріє про Нобелівську премію — він активно будує навколо цієї ідеї політичний наратив. На виступі в ООН 23 вересня президент заявив , що за сім місяців "завершив сім нескінченних війн" , додавши: "Прикро, що мені довелося робити ці речі замість Організації Об'єднаних Націй, і, на жаль, в усіх випадках ООН навіть не намагалася допомогти в жодному з них".

Але потім Трамп зробив несподіваний поворот: "Що мене хвилює — це не виграш премій, а порятунок життів". Це вже не просто публічні заяви політика. Експерти вбачають у цьому чітку стратегію: Трамп намагається закріпити за собою образ миротворця, навіть відмовляючись на словах від самої нагороди.

Для нинішнього господаря Білого дому Нобелівка — це не металева статуетка на камінній полиці. Це інструмент політичної боротьби, який може стати козирем у майбутніх виборчих перегонах. Адже титул нобелівського лауреата автоматично підносить політика на недосяжну для критиків висоту.

Однак реальність виявляється складнішою за красиві цифри. Попри численні номінації від різних держав, включно з ініціативою українських депутатів, Трампу потрібно щось більше — конкретний і беззаперечний мирний результат. І тут на перший план виходить Україна.

Навіть колишній держсекретар США Гілларі Клінтон, яку важко назвати прихильницею Трампа, заявила: "Якби ми могли це здійснити, якби президент Трамп був архітектором такої угоди, я б номінувала його на Нобелівську премію миру". Але тут є принципова умова — Україна не повинна поступитися територіями Росії.

Карабах і Газа — не той калібр

Міжнародна арена останніх років знала чимало конфліктів. Нагірний Карабах, події в секторі Газа — все це створювало певне тло для можливих миротворчих ініціатив. Трамп намагався позиціонувати себе як гравця і в цих ситуаціях.

Проте аналітики сходяться на одному: ці конфлікти не мають тієї ваги, яка потрібна для Нобелівської премії миру. Занадто локальні, занадто короткострокові, занадто мало резонансу. Світ чекає на щось масштабніше.

І цим "масштабнішим" стала повномасштабна війна Росії проти України. Експерти The Guardian, Sky News та Le Monde сходяться в одному: Україна стала лакмусовим папірцем для будь-яких миротворчих претензій Трампа . Саме на українському напрямку світ вимірюватиме реальність його досягнень.

Це вже не про красиві слова на пресконференціях. Це про конкретні дії, про здатність впливати на хазяїна Кремля, про готовність долати опір і йти проти обставин.

Французький президент Еммануель Макрон неодноразово наголошував на критичній важливості війни в Україні для майбутнього Європи. Він заявив: "Якщо Україна впаде, якщо ми вирішимо її залишити… наслідки будуть прямими для нас, тому що де зупиниться імперіалістська держава, якщо вона може просуватися так близько до нас?"

Ці слова підкреслюють, що поразка України може призвести до серйозних наслідків для безпеки Франції та Європи загалом. Макрон додав ще один важливий нюанс: американський лідер може по-справжньому тиснути на ключових гравців у регіональних конфліктах. Але він підкреслив головне: Нобелівка можлива виключно за справжній, а не декларативний мир .

Лідер демократів у Сенаті Чак Шумер висловився ще різкіше: "Здається, Трамп знову продає Україну та вклоняється диктатору Путіну. Ніякої Нобелівської премії за це".

"У Трампа немає карт" або принципи, закладені Нобелем

Експерти та аналітики висловлюють сумніви щодо можливості Трампа отримати Нобелівську премію миру, через його політику, яка, на їхню думку, суперечить принципам, закладеним Альфредом Нобелем. Зокрема, вони зазначають, що Трамп не продемонстрував значного прогресу у вирішенні ключових конфліктів, таких як війна в Україні, що є важливим критерієм для присудження цієї премії.

Експерти вважають, що президент США Дональд Трамп малоймовірно отримає Нобелівську премію миру 2025 року через дії, які сприймаються як підрив глобального миру та співпраці, такі як підтримка Ізраїлю в конфлікті в Газі, зближення з Росією, скорочення допомоги США та вихід з міжнародних угод, таких як Паризька угода та ВООЗ

Reuters

Аналітики наголошують: без структурованого виходу з української кризи, без реального прогресу в переговорах з очільником Росії, без відчутних результатів на фронті міжнародної дипломатії всі номінації залишаться лише формальністю.

Путін шантажує Трампа нагородою?

Найцікавіше в цій історії те, що доля Нобелівської премії для Трампа фактично залежить не від нього самого. Він може робити заяви, будувати стратегії — але ситуацію вирішуватимуть фактичні досягнення "на землі".

Тому побудова мирного іміджу Трампа залежить від готовності Москви йти на реальні кроки щодо деескалації конфлікту. А отже без нього і жодної Нобелівки не буде.

В той самий час президент РФ Путін попри публічні заяви та візити на Аляску готовності до реальних кроків до миру не демонструє. А голова МЗС Росії Сергій Лавров публічно повторює жорсткі, незмінні та часто нереальні умови щодо деескалації.

Фактично Кремль "тримає на паузі" будь-який сценарій мирної угоди, яка є для Трампа шляхом до історичної нагороди.

В міру наближення дати номінації риторика Трампа щодо Росії почала помітно змінюється: якщо раніше Трамп дозволяв собі критикувати Зеленського та демонстрував м’якість щодо Кремля, то тепер його критика в бік Росії гострішає . У серпні він уперше назвав Росію "паперовим тигром", а нещодавно повторив цю фразу вдруге, паралельно схваливши далекобійні удари по нафтовій промисловості РФ, які завдають болісних ударів по економіці та можливостям країни-агресора щодо продовження війни.

На зміну обережній дипломатії приходить гра на збільшення ставок. Трамп демонструє готовність втілювати свій передвиборчий план про drill, baby, drill — збільшення видобутку нафти у США, що має вплинути на світові ціни та вдарити по головному джерелу доходів Кремля.

Подібна еволюція риторики спостерігалася й раніше. Коли у червні прем’єр Індії Нарендра Моді відмовився визнавати роль Трампа у врегулюванні індо-пакистанського конфлікту, риторика Вашингтона щодо Делі почала загострюватись — аж до запровадження 50% мита на продукцію Індії у серпні.

Відмінність Індо-Пакистанського конфлікту від Російсько-Української війни не лише в масштабах та тривалості протистояння, але й в тому, що Путін протягом всього часу знаходження при владі використовує економічний та політичний шантаж як гру. Тож Нобелівська премія для Трампа — це чи не єдиний шлях до настання миру в України. Водночас це і чи не єдиний шлях до відкритого військового протистояння Росії та США.

Раніше ми писали, для чого Трампу потрібен шатдаун уряду США і як він його може використати.

Політика