Зазнав смертельного поранення у бою на Покровському напрямку. Згадаймо Максима Костюка

08 жовтня 2025 р. 09:16

08 жовтня 2025 р. 09:16

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна . Нині згадаємо Максима Костюка.

Максим Костюк захищав Україну від початку війни. 1 вересня 2024 року захисник отримав поранення в бою на покровському напрямку. Попри зусилля лікарів, 9 вересня його серце зупинилося. Життя воїна обірвалося за кілька днів до тридцять другого дня народження. Про це повідомляє « Главком » із посиланням на Чернівецьку обласну раду .

Народився Максим Петрович Костюк 27 вересня 1992 року у селі Новий Вовчинець. Навчався у Черепковецькій школі. Мріяв бути воїном, уже в 18 років підписав свій перший контракт. Став танкістом. А згодом – сержантом, майстром своєї справи. Мав позивний Вуйко. Брав участь в АТО.

Максим Костюк був тим, хто умів вислухати, підтримати, розрадити. Чесний, доброзичливий, відданий. У колективі його любили й цінували.

«Його руки вміли «оживляти» танки. У найгарячіші дні АТО та війни хлопці телефонували саме йому: «Вуйку, допоможи». Він знаходив вихід там, де, здавалося, немає дороги. І це було не лише про техніку – це було про життя, яке він вмів рятувати», – пригадує мама захисника Марина Костюк.

У 2016 році Максим Костюк вступив у Харківський національний технічний університет на спеціальність «Озброєння та військова техніка». Закінчив виш із відзнакою. 2021 року молодий лейтенант став командиром танкової роти 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.

«Він отримав у руки не просто зброю, а 40 одиниць військової техніки й десятки людських життів. Відтепер він відповідав не тільки за себе, а й за тих, хто дивився йому у вічі, шукаючи впевненості й захисту», – каже Марина Костюк.

Повномасштабне вторгнення захисник зустрів на півдні, у Херсонській області. Він і його рота тримали оборону Антонівського мосту. Максим Костюк зумів вивести особовий склад та техніку з оточення. За цю операцію отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня.

Побратими згадують: «Коли колону накрили «гради», він, перший у танку, зупинився, відчувши небезпеку. Саме він скомандував евакуацію, і цим врятував багатьох. Коли довелося переховуватись у чужих підвалах, коли ворог виставляв блокпости, саме його рішучість і віра допомогли дістатися своїх».

1 вересня 2024 року Максим Костюк отримав поранення в бою на покровському напрямку. Попри зусилля лікарів, 9 вересня його серце зупинилося. Герою було лише 31. Його поховали в рідному селі.

« Главком » долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.

Політика