Армія «синіх комірців»: як зберегти покоління, яке має відбудувати країну

13 жовтня 2025 р. 17:05

13 жовтня 2025 р. 17:05

Війна знищує не лише українські села та міста, вона забирає майбутнє — українську молодь . За два роки війни через війну та масову міграцію Україна втратила понад 2,3 мільйона молодих людей . Якщо у 2022 році їх було близько 10 мільйонів, то, за оцінкою Інституту демографії та проблем якості життя, у 2024 році чисельність молоді скоротилася до 7,6 мільйона осіб. І це не просто статистика, це зникле покоління лікарів, інженерів, будівельників, електриків, чи кухарів.

За опитуванням ПРООН і Info Sapiens, лише 58% молодих українців планують залишитися в країні. Серед тих, хто виїхав, повернутися готові лише 32%. Окрема болюча тема — освітня міграція. Лише в Польщі 2022/2023 навчального року навчалося понад 48 тисяч українських студентів. Це на третину більше, ніж роком раніше. Значна частина цих молодих людей так і залишиться працювати за кордоном. Це вибух уповільненої дії, який може залишити країну без рук і голів для відновлення. Але ще є шанс переломити ситуацію, інвестувавши в освіту, професійний розвиток і нові можливості для молоді тут, в Україні.

Від стереотипів до реальності: профтехосвіта як одна з основ економічного відновлення

Відбудова України потребуватиме армії «синіх комірців» — тих, хто своїми руками відновлюватиме інфраструктуру, будинки, дороги, енергетику. Це будівельники, електрики, водії й інші представники робітничих професій. Попит на такі кадри підскочив у рази й подекуди перевищує можливості місцевих закладів підготувати випускників. У багатьох містах гостро бракує кваліфікованих робітників: фахівців потрібно більше, ніж випускають професійні училища. Тож професійна освіта стає питанням національної безпеки.

Згідно з даними МОН, в Україні щороку до професійної освіти долучаються близько 100 тисяч студентів. Цифра стабільна, але недостатня. Для порівняння : у країнах ЄС приблизно 50% молоді після школи обирають професійну освіту, а в Україні — лише 35%. Це свідчить не лише про відставання, а й про стереотипи: ми досі вважаємо, що університет — престижніший, ніж професійна освіта. Наслідок — нестача робочих рук і перевиробництво «офісних» спеціальностей.

Держава намагається змінити ситуацію: оновлює майстерні, запускає навчально-практичні центри, розробляє програми дуальної освіти разом із бізнесом. Але цього замало. Потрібно не лише осучаснити матеріальну базу, а й підняти статус профосвіти, зробити її реально привабливою для молоді. Інакше подолати дефіцит кадрів та забезпечити кадри для повоєнного відновлення буде нереально.

Професійний розвиток та підтримка: подвійний інвестиційний ефект

За даними інформаційно-обчислювального центру Мінсоцполітики України, в Україні нині понад 4,6 мільйона внутрішньо переміщених осіб (ВПО) , майже 20% із них — діти та підлітки. Фактично це сотні тисяч юних українців, які втратили дім і друзів, але водночас отримали шанс почати нове життя в іншій громаді. Без цілеспрямованої підтримки ці діти зі статусом ВПО ризикують випасти з освітнього процесу та суспільного життя. Натомість інвестиції у їхній розвиток здатні принести подвійний результат: допомогти молодим людям інтегруватися й реалізувати свій потенціал та одночасно сформувати майбутній кадровий резерв країни.

Як показує дослідження Ukrainian Crisis Media Center, 74% переселенців молодого віку до релокації не були активними у молодіжних центрах чи організаціях, але після переїзду багато хто з них почав брати участь у таких активностях. Тобто варто створити для підлітків та молоді простір і умови — і вони активно включаються у навчання, волонтерство, проєкти. Тому підтримка молодіжних інструментів розвитку (гуртків, таборів, центрів, менторських програм) є не витратами, а інвестицією в людський капітал. І це дає подвійний ефект. По-перше, допомагає їм відновити відчуття стабільності й віри в майбутнє. По-друге, створює основу майбутнього кадрового резерву для відбудови країни.

Фаблаб-модель в українських реаліях: Vinnytsia Junior Science Park

Одним із показових прикладів інноваційних рішень у сфері розвитку молоді є Vinnytsia Junior Science Park Factory Dream. Це освітньо-технологічний простір для дітей та підлітків, який створили у Вінниці. Проєкт реалізує ГО «Подільська агенція регіонального розвитку» у партнерстві з місцевою владою, міжнародними організаціями та за участі закладів професійно-технічної освіти. Парк відкрився у травні 2025 року на базі муніципального інноваційного парку «Кристал». Це простір, де діти та підлітки вчаться технологій, науки й інженерії через практику.

У Factory Dream маємо лабораторії з 3D-друку, Arduino, програмування та інші сучасні напрямки, які в стадії запуску, це відрізняється від STEM-освіти. У парку підлітки навчаються програмування, створюють алгоритми; моделюють вироби на 3D-принтерах, переробляють пластик на корисні речі, створюють гаджети, працюють із сенсорами й мікроконтролерами. Формат Простору передбачає командну роботу, наставництво, хакатони, співпрацю з бізнесом та розробку власних стартапів. Але справа не лише в обладнанні та просторі. Головне — у зміні підходу. Не просто навчати, а допомагати створювати реальні продукти, від цікавих речей до інноваційних рішень. Підхід має бути проєктним, продуктним, практичним, орієнтованим на дію.

По суті, це «фаблаб», що інтегрує не лише технічну освіту, а й елементи проєктного рішення та інклюзивності елементів підліткової стійкості. У Factory Dream одночасно можуть навчатися сотні дітей і підлітків різного віку — як місцевих, так і з-поміж ВПО. Для них створене безпечне й дружнє середовище. Більше того, через практичні завдання і спільну творчість підлітки розвивають м’які навички — комунікацію, критичне мислення, лідерство. І головне — отримують мотивацію будувати своє майбутнє в Україні, а не шукати його за кордоном.

Парк Factory Dream — це не лише навчальний простір, а середовище професійного самовизначення для підлітків від 11 років. Тут школярі мають змогу побачити сучасне виробництво, ознайомитися з технологіями та зрозуміти, чого прагнути у майбутньому. Такий досвід допомагає їм свідомо обирати професію, орієнтуючись на реальні потреби сучасного ринку.

Освіта досягне цілі, якщо буде технічно грамотною, заснованою на практичних навичках і нових знаннях. Це більше, ніж STEM — це про вміння мислити інженерно-підприємливо, створювати рішення й розуміти технології, які формують майбутнє країни.

Водночас Factory Dream — це підтримка і для студентів закладів професійно-технічної освіти. Вони працюють на сучасному обладнанні, отримують реальні навички та формують конкурентоспроможність на ринку праці. Окрему увагу парк приділяє підтримці молоді з-поміж внутрішньо переміщених осіб. Для них це простір безпеки, адаптації й професійного розвитку, де можна не лише навчатися, а й знаходити однодумців і здобути впевненість у власному майбутньому.

Сьогодні рішення — завтра кадри: чому інвестиції у молодь питання стратегічне

Професійно-технічна освіта — це про сьогодні. Це про руки й голови, які вже зараз створюють нову країну, які сьогодні цікаві роботодавцям.

Ті, хто обирає профтехосвіту, зазвичай більш практичні й орієнтовані на реальні результати. Вони вже обрали Україну. Вони бачать, де себе застосувати й бути успішними, не за кордоном, а тут — у своїх громадах, у своїй країні. Саме серед цих підлітків формується покоління, здатне творити інновації, відновлювати економіку та запускати зміни власними руками.

Про це варто говорити голосніше. Питання розвитку профтехосвіти потребує уваги не менше, ніж питання вищої освіти. Ми маємо можливості, але ще не навчилися їх повністю використовувати.

Малий інноватор — це не просто учень. Це молодий фахівець, який хоче вже завтра заробляти, створювати продукти й будувати своє майбутнє в Україні.

Теперішня ситуація — не лише загроза, а й можливість. Очевидними є три ключові завдання: зупинити відтік молоді, створивши гідні умови вдома; підняти престиж професійної освіти, яка здатна стати фундаментом відбудови; інвестувати в молодіжні проєкти й інноваційні простори, як Factory Dream у Вінниці. Схожі простори у ваших містах створять інноваційну екосистему для молоді, і це потрібно державі, громадам і поколінню відбудови.

Адже молодь — це не «наше далеке майбутнє». Це наше сьогодення, яке твориться під час війни. Інвестиція в молодь сьогодні — це гарантія того, що завтра в нас буде кому відновлювати країну, запускати нові бізнеси, робити Україну сильною й стійкою.

Політика