Про найкращого президента України, надії на мир та загрози Дніпру: бліц-інтерв’ю з депутатом Бужанським

07 листопада 2025 р. 15:32

07 листопада 2025 р. 15:32

Політик розповів, чому все ж таки сподівається на швидке завершення бойових дій, своє ставлення до мирних переговорів і зізнався, кому з експрезидентів найбільше симпатизує

У рубриці бліц-інтерв’ю "Телеграфа" знову нардеп Максим Бужанський. На тлі посилення тиску на рідну для політика Дніпропетровщину ми вирішили поговорити з ним про ситуацію на фронті, мирні переговори з Росією та участь США у цьому процесі. Також народний обранець озвучив свої прогнози щодо зупинення бойових дій та розповів, кого вважає найкращим президентом незалежної України.

Переговори про мир – уже все?

— Коментуючи в нашій попередній розмові заяву Юлії Тимошенко про те, що кінець війни близький, ви висловили надію, що до кінця листопада бойові дії припиняться. Ви зараз скоригували б цей прогноз?

— Я, як і раніше, сподіваюся на це . Мені хотілося б вірити, що наприкінці листопада, в грудні, вдасться, принаймні, домогтися припинення вогню.

— Чи якось впливає на ваші очікування той факт, що в публічному полі ми бачимо певну зупинку переговорів?

— У публічному полі ми бачимо не "певну", а повну зупинку переговорів . Одночасно з цим, сьогодні вночі з'явилися заяви представника президента США Дональда Трампа Стіва Віткоффа, що настання миру в Газі розв'язує США руки для того, щоб повністю зосередитися на припиненні війни в Україні. І це не мимохідь кинута фраза, а було сказано, що американці цим займаються.

Паралельно — була заява самого Трампа, що, на його думку, є певний прогрес у переговорах , крім того, в ці ж доби була заява Орбана, що залишилося кілька деталей, які необхідно узгодити, щоб відбулася зустріч Трампа і Путіна. Це говорить, що деякі процеси, невидимі нам, все одно йдуть. Але вони не публічні. До чого вони призведуть, чим це закінчиться, і чи отримаємо ми довгоочікуваний мир? — Цього я сказати не можу. Але ці процеси відбуваються.

— Але також відбувається посилення ударів по енергетиці України і "нафтянці" Росії.

— Російська Федерація з усіх сил, намагаючись робити ставки на різні види зброї, намагається зламати наш тил . Вона намагається робити це вже чотири роки, нарощуючи зусилля. На щастя, не ламається тил, не ламається фронт.

У свою чергу, ми робимо все для того, щоб ця війна стала нестерпно дорогою для РФ, щоб до санкцій, які обмежують і вражають її економіку, додався прямий, миттєвий збиток, який прямо зараз буде впливати на їхню головну бюджетну галузь — нафтову. Більш того, цей збиток не може не позначатися на звичайному, повсякденному житті росіян. Ми всі бачимо, що у них періодично виникають складнощі та перебої з постачанням бензину. Ця шкода не може не позначатися на логістиці та боєздатності їхніх військ. Ми загрожуємо цій логістиці і, безумовно, це найефективніший інструмент тиску на Росію з тих, що у нас є.

Навіщо Росії Дніпропетровщина

— Чутки про наступ на ваш рідний Дніпро звучать все частіше, як місто готове до оборони? Чи є хоч найменший ризик, що росіяни дійдуть до міста на відстань удару FPV-дрона, і за яких умов це може статися?

— Як народний депутат, який не має спеціальної військової освіти і не служить у збройних силах, буде дивно і безвідповідально, якщо я публічно буду давати оцінки стану обороноздатності Дніпра. Я живу тут, я безпосередньо весь час перебуваю тут , крім того часу, коли їжджу до Києва на пленарні тижні. Тобто, я більш ніж зацікавлений, як і всі жителі Дніпра, щоб місто перебувало в безпеці.

Можу сказати тільки одне: доля Дніпра нерозривно пов'язана з долею Павлограда, долею Синельникова. Коментувати вголос не буду, але бачу, що робляться безпрецедентні спроби для того, щоб просування противника в цьому напрямку було зупинено, і щоб він зустрів опір, подолати який він не здатний.

— Чому, на вашу думку, Росія так зосереджується на Дніпропетровській області зараз?

— Як мешканець Дніпра я з гордістю скажу, що Дніпропетровська область — це серце України, промислове — в тому числі. Особливо — Павлоград. Ті, хто знають, про що йдеться, — зрозуміють. Друге — Росія за всю війну не раз змінювала точки концентрації своїх зусиль: концентрувалася на Донбасі, Харківській, Запорізькій, Дніпропетровській, Херсонській, Сумській областях. РФ щоразу намагається знайти прогалину, слабке місце в нашій круговій обороні. Її влаштовує прорив у будь-якому місці, будь-якому напрямку, який вона намагалася б розвивати. Наше завдання — не дати їй здійснити такий прорив, з чим ми, слава Богу, чотири роки справляємося.

Хто був найкращим президентом до Зеленського?

— Історичне питання. Хто з президентів України минулих років, на вашу думку, був найкращим — Кравчук, Кучма, Ющенко, Янукович чи Порошенко?

Без жодних варіантів — Кучма. З одного боку, він мав колосальний управлінський досвід. Він пройшов адміністративну вертикаль — від сільського хлопця до директора найбільшого оборонного заводу. Він розумів, як виглядає навколишня реальність, якщо дивитися на неї з кожної зі сходинок. Якимось дивом соціальний ліфт не підносив його на вершини, в яких би він не розбирався. Кучма розумів усю складність і важливість балансів, стримувань і противаг, які закладені в нашій Конституції. Він розумів усі загрози, пов'язані з різкою зміною політичного вектора, і проводив зовнішню політику, яка найбільшою мірою відображала інтереси України з точки зору безпеки.

— З огляду на перераховане, зараз Україні важливо повертатися до цієї центрально зваженої політики, чи ні?

— Я прихильник того, щоб політика була зваженою завжди. Але зараз перед Україною стоїть головне завдання — закінчити війну на найбільш вигідних для нас умовах з найменшими втратами. Що буде потім — це те, з чого ми будемо виходити за результатами війни, виходячи з можливостей та інтересів нашої держави.

— Зараз обговорюються питання нейтрального статусу України. Це, ймовірно, ближче до позиції Кучми.

— Безумовно, це ближче до позицій Кучми. На цей момент в Конституції України записаний курс на ЄС і НАТО. Проблема тільки в тому, що в НАТО нас ніхто не бере, і Альянс, швидше за все, вже навряд чи здатний захищати самого себе. Чи можемо ми розраховувати на цю систему безпеки як ефективну, навіть якби нас туди взяли? Однозначної відповіді на це питання немає у самих членів НАТО.

Послаблення для курців: чи потрібно

— У своєму Telegram-каналі ви пропонували створити вагони для курців. Це жарт чи реальна ідея?

— Це питання, яке відображає нашу реальність. Є люди, які курять. Як звичайні сигарети, так і електронні. Це залежність. Людина, яка тривалий час не курить, відчуває дискомфорт. Але людина, яка курить, також створює безумовний дискомфорт для некурців, більше того, куріння загрожує здоров'ю пасивних курців. Яка складність — створити на поїзді окремий вагон для курців, обладнаний більш потужною системою вентиляції, і, відповідно, з більш високою вартістю квитка? Мені здається, це була б цілком розумна сервісна послуга, яка дозволила б уникати ситуацій, коли курці змушені курити в тамбурах поїздів, відчуваючи незручність, дискомфорт і піддаючись ризику штрафу. У нас є вагони для жінок, люди їздять. Чому не можна виділити вагон для тих, хто курить, мені не зрозуміло.

— Я розумію, що люди, які курять у тамбурах, дратують інших. І як курець, я охоче купив би квиток в окремий вагон. Яка перешкода на цьому шляху стоїть? Потрібні законодавчі зміни, чи достатньо внутрішніх рішень УЗ?

— Ніякої перешкоди на цьому шляху немає. Це можна було б вирішити внутрішнім рішенням УЗ. Звичайно, є вимоги пожежної безпеки. Але ви, як курець, бачили, як це відбувається зараз — пожежонебезпечніше нікуди, непогашені недопалки летять кудись вниз, і це дуже дивна історія.

Мені здається, при бажанні піти дійсно назустріч громадянам, а у нас величезна частина населення, і я, в тому числі, на жаль, курять, в цьому немає ніякої складності.

Політика