Через проблеми з евакуацією на фронті шириться газова гангрена – The Telegraph

11 листопада 2025 р. 12:45

11 листопада 2025 р. 12:45

Через активне використання на війні безпілотників, що часто робить евакуацію поранених військових неможливою, на фронті поширились випадки газової гангрени – смертельної інфекції м'язової тканини, яка виникає внаслідок розмноження анаеробних бактерій, пише The Telegraph із посиланням на військових медиків.

«Ми спостерігаємо ускладнення травм, яких ніколи не бачила жодна жива людина під час війни. Таких затримок евакуації ніколи не спостерігалося за останні 50 років – ймовірно, з часів Другої світової війни, а можливо, навіть раніше. І ми спостерігаємо патологію, якої ніколи раніше не бачили», – розповів журналістам іноземний медик-волонтер у Запорізькій області Алекс.

Видання зазначає, що хворобу пов'язували з окопною війною під час Першої світової та  вважали майже викоріненою у Європі. Газова гангрена – це важка м’язова інфекція, спричинена головним чином бактеріями Clostridium, названими на честь газових бульбашок, що утворюються під шкірою. Бактерії розмножуються у позбавлених кисню некротичних тканинах, викликаючи у пацієнта сильний біль, набряк, зміну кольору тканин та відчуття розтріскування під час руху газу.

Звичайна гангрена виникає внаслідок поганого кровопостачання, не супроводжується бактеріальними токсинами чи утворенням газів і розвивається набагато повільніше, ніж газова.

Інфекція зазвичай виникає після травматичних ушкоджень, таких як глибокі вогнепальні або вибухові поранення, особливо коли медична допомога надається із затримкою, що є поширеним явищем в Україні.

Медик-волонтер Алекс каже, що іноді до них у лікарню потрапляють люди, які отримали поранення за кілька тижнів до цього, а потім сиділи у підземних стабілізаційних пунктах, і їх життя підтримували доступними способами.

«Газову гангрену вивчають у виші… Однак в Україні її можна побачити, бо люди сидять із такими ранами і не отримують належного догляду – їх просто не можна швидко доставити до лікарні, щоб належним чином вилікувати», - каже він.

Старша викладачка мікробіології в Королівському коледжі Лондона доктор Ліндсі Едвардс зазначила, що зазвичай лікування газової гангрени включає хірургічне очищення рани, здебільшого видалення інфікованої плоті, разом із дуже сильними дозами внутрішньовенних антибіотиків.

«Це надзвичайно небезпечна для життя інфекція: якщо її не лікувати, рівень смертності близький до 100 відсотків», - зауважила вона.

Однак на фронті санація рани та застосування антибіотиків часто практично неможливі одразу після травми через обмежений доступ до лабораторій.

«Зазвичай ви перевіряєте мікроби, культивуєте їх та використовуєте різні методи, щоб визначити, чи є стійкість до ліків. Ви б також перевірили, які антибіотики будуть найефективнішими… Звісно, все це неможливо в польовому шпиталі посеред поля», – пояснив доктор Едвардс.

Газова гангрена набула найбільшого поширенні під час Першої світової війни через поєднання умов на полі бою, важких травм та обмеженої медичної допомоги. Під час Другої світової війни впровадження антибіотиків різко знизило смертність від інфекцій на полі бою. Однак сьогодні в Україні через проблеми з евакуацією та антибіотиками ця хвороба відновилась.

Ще більше поглиблює проблему резистентність до антимікробних препаратів, яка була проблемою в Україні і до повномасштабної війни через часте використання антибіотиків широкого спектру дії, що посприяло стійкості бактерій до ліків.

«Одна з найбільших проблем, з якою ми стикаємося, полягає в значному збільшенні стійкості до антибіотиків», – зазначає Алекс.

Він додав, що більшість медичної допомоги зараз надається у бункерах та підвалах покинутих будівель – єдиних місцях, куди не можуть дістатися дрони. За словами Алекса, ці підземні споруди погано обладнані для боротьби з ускладненнями, що викликають газову гангрену.

«Вони виконають так звані операції з контролю пошкоджень. Це фактично ліквідація лише найнегайніших, небезпечних для життя травм протягом перших 24–48 годин», - зауважує він та додає, що часто ці приміщення також нестерильні, і навіть доставка матеріалів для їх оснащення є надзвичайно складною, оскільки конвої та транспортні засоби часто стають мішенями російських атак.

Консультант-ортопед та медичний працівник 202-го польового шпиталю, який служив в Афганістані, Алістер Бівен зазначає, що чим довше людина із пораненням чекає, тим обмеженішими стають її реконструктивні можливості через прогресування мертвих і відмираючих тканин. Головною проблемою в таких типах ран стає інфекція.

За словами Алекса, команди хірургів готові надавати допомогу, але минулого тижня евакуація вже відставала на вісім годин.

«Ми бачимо дедалі більше людей з травмами, після яких вони мали вижити, коли комусь потрібна ампутація або просто переливання крові, але вони помирали. Так багато з них не змогли евакуювати вчасно, і вони просто не доживають», - розповів Алекс.

Політика