Три проблеми українського лобізму: слабкі штрафи, сірі схеми й «нові старі» гравці

12 листопада 2025 р. 08:54

12 листопада 2025 р. 08:54

У вересні набрав чинності Закон «Про лобіювання» , який був вимогою західних партнерів. Так, у США свого часу почали регулювати роботу лобістів, щоб обмежити вплив пропагандистів фашистської Німеччини. Коли Росія намагалася вплинути на результати виборів у Сполучених Штатах, тамтешні сенатори наголошували , що законодавство, яке регулює лобізм, стало для Америки актуальним як ніколи.

Для України питання нацбезпеки теж надважливе. Проте лобізм регулюють не лише для того, щоби посилити національну безпеку. Зараз, коли Україна отримує значні кошти на відбудову, новий закон мав би змінити правила взаємодії бізнесу та влади й трансформувати поняття «лобізм», яке зараз сприймається як тіньові домовленості та кулуарний вплив олігархічних кланів, у цивілізований, прозорий та підзвітний механізм.

Недоброчесний бізнес може видавати політикам зарплату в конвертах, якщо народні депутати регулярно обслуговують його й подають потрібні для нього правки. Медіа неодноразово писали про те, що в парламенті діє « група Коломойського », «група Ахметова», «група Павлюка» та інші групи впливу. Йдеться про лобіювання інтересів бізнесменів-мільйонерів, а штрафи за нереєстрацію вкрай малі — менш як 2000 грн. Якщо ж лобіст порушує правила — штраф може сягнути 34 тис. грн. Тобто дешевше не реєструватися.

Громадська ініціатива «Голка» дослідила першу сотню зареєстрованих лобістів і новий закон, аби з’ясувати, чи справді він розв’язав питання тіньового лобізму.

Нові гравці

Здавалося б, великі забудовники, які вже неодноразово намагалися пролобіювати вигідні для себе правила гри через парламент, зокрема через вплив «групи Коломойського» та колишніх представників ОПЗЖ, мали б одними з перших потрапити до Реєстру прозорості — офіційного списку лобістів, який контролює Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) .

Проте їх там наразі не видно. Як і лобістів Московського патріархату, хоча вони ведуть підривну діяльність у Верховній Раді. Втім, громадський сектор уже звернув увагу на те, що одними з перших зареєструвалися адвокати, які представляли одіозних політиків — Януковича, Киву. Вони вже активно розвивають цей напрям і створили Вищу школу лобізму, а також окремий комітет у Національній асоціації адвокатів України — все це посилюватиме їхній вплив на політичну систему. Ці ж адвокати ще влітку лобіювали шкідливий для свободи слова проєкт 12320 (результати поіменного голосування можна переглянути в інструменті « Перезарядити країну тобі під силу ») .

Зараз у реєстрі лобістів уже відображено 94 суб’єкти лобіювання. Найпопулярнішими сферами лобіювання стали економічний розвиток, правова, фінансова, податкова, митна політики.

Тим, кого в реєстрі немає, лобіювати заборонено.

Офіційними лобістами вже стали великі торговельні мере жі «Аврора» та «Метро», державний «Ощадбанк», представники аграрного й енергетичного сектору. Також там є великі тютюнові лобісти — «Філіп Морріс Україна» та «Бритіш Американ Тобакко Сейлз Енд Маркетинг Україна». Раніше громадськість, яка виступає за здоровий спосіб життя, роками вела боротьбу з їхніми тіньовими спробами вплинути на законодавство .

Також у реєстрі вже є «Українська вітроенергетична асоціація». Нині в парламенті активно просувають зміни до закону, які б дозволили будувати вітряки в Карпатах без проведення оцінки впливу на довкілля (ось результати поіменного голосування за відповідну правку) .

Марні штрафи

Ідеологія українського закону базується на європейській моделі, де лобіювання розглядається не як зло, а як легітимний інструмент демократії. За кордоном лобісти працюють на бізнес і ведуть публічні кампанії, аби домогтися змін до закону. Усі розуміють, що вони за це отримують від бізнесу гроші, й це — видима діяльність.

За задумом авторів, закон має створити рівніші умови для бізнесу, надавши легальний канал комунікації з владою не лише великим, а й середнім гравцям. У ідеальному світі це має покращити якість самого законодавства, адже його ухвалюватимуть з урахуванням позицій та експертизи зацікавлених сторін.

Нині, згідно з законом, бізнес, який хоче лобіювати свої інтереси, має укласти з лобістом договір. Лобіст вносить інформацію про себе та клієнтів до реєстру й фіксує свої зустрічі та дзвінки з посадовцями. Щопівроку він подає звіти про свою діяльність, джерела та обсяг фінансування, результати роботи. Якщо умови не виконуються — передбачено штрафи, сума яких може становити до 34 тис. грн.

Сума штрафу залежить від порушення:

• лобіювання без реєстрації — штраф від 850 до 1700 грн;
• неподання або несвоєчасне подання звіту про лобіювання до Реєстру прозорості — штраф від 850 до 1700 грн;
• повторне порушення (протягом року) — заборона на лобістську діяльність до одного року, а також штраф від 3400 до 8500 грн;
• ненадання відомостей про наявність обставин, що виключають можливість бути суб’єктом лобіювання, — штраф від 8500 до 17 000 грн;
• порушення обмежень щодо предмета лобіювання, бенефіціарів або фінансування лобіювання з незаконних джерел — штраф від 17 000 до 34 000 грн.

Із усієї когорти штрафів найбільшу увагу варто звернути на лобіювання без реєстрації. Враховуючи тягар обов’язків та ризики накладення санкцій із боку НАЗК, що постають перед «офіційними» лобістами, ті, хто й далі хоче залишатись у сірій зоні, не будуть достатньо зацікавлені в реєстрації як лобісти та відмові від тіньових (корупційних) впливів. На цьому наголошувало Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради.

Ба більше, однаковий рівень штрафів для фізичних і юридичних осіб ставить їх у нерівне становище, адже у великих корпорацій фінансові можливості значно вищі. Й не кожна громадська організація має у своєму бюджеті позапроєктні кошти для таких витрат. Усе це може сприяти створенню окремої закритої касти лобістів, і законослухняним громадянам, бізнесу та громадським організаціям доведеться платити цим лобістам для захисту своїх прав та висування пропозицій.

Про це застерігало Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради у зауваженнях до першого варіанту законопроєкту №3059 , який подавали народні депутати з «Батьківщини» Юлія Тимошенко та Сергій Власенко .

Також варто нагадати, що до закону «Про лобізм» Власенко подавав доволі цікаву правку. У ній ішлося про адвокацію — термін, яким громадські організації позначають вплив на органи влади, аби ті підтримали чи заблокували політику, яка, на думку експертів громадського сектору, є відповідно суспільно корисною або шкідливою. Так от, Власенко в цій правці зазначав, що термін «адвокація» вигадали громадькі організації, щоб не потрапити до реєстру лобістів. Але цю правку відхилили.

І справді, зараз громадські організації можуть не вносити себе до Реєстру прозорості . Але тоді громадський сектор, який веде адвокацію, буде в нерівних умовах із лобістами, яких члени комітету мають заслуховувати в обов’язковому порядку. А щоби зрівнятись у шансах, громадським організаціям доведеться реєструватись і подавати звіти НАЗК.

Старі гравці та схеми

Попри те, що запропонований закон було ухвалено на вимогу західних партнерів, за два місяці він майже ніяк не вплинув на ситуацію, яка зараз склалась у сесійній залі парламенту.

У часи війни забудовникам треба лобіювати потрібні для свого бізнесу правила відбудови. І тут є ризики виникнення картельних змов — це коли гравці одного бізнес-сектору домовляються про умови, що дадуть змогу створити правила гри, за яких саме вони зможуть отримати надприбутки.

У новоствореному реєстрі зараз не можна побачити компанії, в інтересах яких діють лобістські групи, що про них неодноразово писали різні медіа: «група Коломойського», яка блокувала «антиколомойський закон» поправковим спамом, чи представники «короля контрабанди часів Януковича» — йдеться про «групу Павлюка». Так само поки не видно бізнес-партнерів « групи Ахметова ». Хоча їхній вплив на законотворчу діяльність є очевидним.

Яскравим прикладом є містобудівна реформа ( проєкт 5655 ) , яку просувала голова партії «Слуга народу» Олена Шуляк . Не менш резонансним є ухвалений закон «щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», який у ЗМІ охрестили «законом Ігоря Мазепи» ( проєкт 12089 ) . Його розкритикував Європарламент, бо вбачає в ньому суттєвий ризик легалізації вкрадених у держави земель. Закон просував депутат Ігор Фріс («Слуга народу»), й лобісти витратили чимало коштів на інформаційну кампанію і в анонімних Telegram-каналах, і в ЗМІ, які входять до «білого списку» (медіа, які громадський сектор визначає як варті довіри суспільства).

У низці медіа цей контент не маркували як рекламу й давали лобістам змогу впливати на формування громадської думки. Медіа, до речі, не входять до реєстру лобістів, і олігархи можуть цим користуватися.

Наразі, згідно із законом, не можна будь-якого народного депутата назвати лобістом, бо вони не в реєстрі. Проте багато народних обранців, таких як Петро Порошенко , Вадим Столар , Григорій Суркіс , Олександр Фельдман та інші, є або засновниками бізнесу, або мають частку в ньому.

Але відповідно до закону, народні депутати є об’єктом лобіювання, а тому бути лобістами фактично не можуть. Тому в тій частині, що стосується народних депутатів, закон мав би бути виписаний якісніше.

Незрозуміло, як бути депутатам, якщо власником бізнесу є сімейний партнер або родич. Чи може проведений із дружиною час та обговорення її бізнес-проблем або вечеря з мамою підпадати під визначення «зустрічі з потенційним суб’єктом лобіювання», про яку депутат має відзвітувати?

Схоже питання можна поставити й стосовно помічників народних депутатів, яких 2024 року було більш як шість тисяч. А серед них журналісти виявляли й родичів депутатів.

Моніторити такі контакти має НАЗК. Але питання, чи вистачить в агентства інституційної спроможності для такого моніторингу та притягнення до відповідальності порушників, залишається відкритим.

І це далеко не єдиний виклик. Так, закон регулює виключно лобізм нормативно-правових актів, а місцева влада може ухвалювати акти індивідуальної дії, і це вікно можливостей для тих-таки забудовників.

Тому навіть за рік існування реєстру лобістів суспільство побачить лише тих, хто вирішив грати за правилами чи просто хоче вийти на цей ринок послуг як новий гравець, але тіньові гравці та їхні домовленості залишаться для виборців за лаштунками.

Політика