Тероризм і Росія: токсична суміш у Сахелі — FT

17 листопада 2025 р. 08:49

17 листопада 2025 р. 08:49

Три роки тому військова хунта Малі вигнала французькі війська, зробивши двозначний жест на адресу колишньої колоніальної держави, що викликало схвалення багатьох у країні. На зміну Франції прийшли російські найманці, які обіцяли захист хунті та розгром запеклого ісламістського повстання. Наразі, коли пов'язане з "Аль-Каїдою" угрупування "Джамаат Нусрат аль-Іслам ва валь-Муслімін" (JNIM) оточує столицю Бамако, ввівши жорстку паливну блокаду, і коли йдуть розмови про черговий переворот, стає очевидним, що росіяни не принесли ані миру , ані стабільності.

Про це пише The Financial Times.

Майже непомітно для світу, Сахель став центром глобального тероризму. За даними Глобального індексу тероризму, понад половина смертей від терористичних актів минулого року сталася у напівпустельній зоні на південь від Сахари, і більшість із них скоїли угруповання, пов'язані з ІДІЛ та "Аль-Каїдою".

У сусідній Буркіна-Фасо, яка очолює список за кількістю смертей через тероризм, відбувається щось схоже, хоча сам режим ще не хитається. Там уряд іншого лідера Ібрагіма Траоре, який прийшов до влади в результаті перевороту, чия націоналістична риторика зробила його героєм для багатьох жителів, контролює менше половини території країни, а JNIM має владу над більшою частиною решти.

Саме Траоре сказав своїм африканським колегам "припинити поводитися як маріонетки щоразу, коли імперіалісти тягнуть за нитки". Але країни Сахеля ризикують замінити один вид імперіалізму іншим. Російські найманці, спершу з "Вагнером", а тепер з його замінником "Африканським корпусом" , мають зв'язки з порушеннями прав людини. У Малі росіяни виявилися більш зацікавленими у золоторудних копальнях, ніж у протидії облозі Бамако.

Малі та Буркіна-Фасо, як і Нігер, розірвали відносини не тільки з Францією, але й із ООН та США. Три країни, які зазнали державних переворотів, завершили свою ізоляцію, вийшовши з регіонального Економічного співтовариства західноафриканських держав. Їхня ізоляція та непокора — це тупиковий шлях.

Більш процвітаючі прибережні держави побоюються, що войовничий іслам пошириться на південь. Такі країни, як Бенін, Кот-д'Івуар, Сенегал, Того і Гана, які мають відносно хороші економічні показники, справедливо нервують. Нігерія, яка має власні проблеми з іншою групою бойовиків, також побоюється "зараження" від Нігеру, з яким вона має довгий і нестабільний кордон.

Захід прагне допомогти прибережним країнам боротися з цією загрозою, але він має надавати розвіддані, організовувати навчальні програми та військову співпрацю відповідно до запитів. Одностороння погроза президента США Дональда Трампа атакувати Нігерію, якщо вона не зупинить те, що він назвав "геноцидом християн" , є некорисною. Але навіть це можна повернути на свою користь, якщо Нігерія та інші регіональні уряди будуть діяти розумно.

Європа в основному відмовилася від Сахеля, у випадку Франції з зрозумілих причин, оскільки це було дуже непопулярним. Але вона не може повністю відвернутися від цього регіону. Якщо бойові дії поширяться, це може стати ще однією причиною для зневірених молодих людей сідати на човни в пошуках кращого майбутнього.

Однією з областей, де вона могла б вигідно залучитися, є пошук онлайн-стратегій для протидії російській дезінформації, яка перетворила розчарування молоді на антизахідні провійськові настрої. Іншим напрямком є надання фінансів, зокрема через Європейський банк реконструкції та розвитку. Робочі місця є найкращим засобом протидії радикалізму.

"Зрештою, єдиним довгостроковим рішенням проблеми нестабільної суміші ісламського бойовиків та російського втручання є ефективне урядування. Це в основному завдання самих країн. Але якщо зовнішні сили можуть надати конструктивну допомогу, то це в їхніх інтересах", — підсумували у The Financial Times.

За останнє десятиліття Росія значно зміцнила свої позиції в Африці. Однак російська експансія аж ніяк не сприяє гарантуванню стабільності та безпеки на континенті.

Про те, як і чому Кремль підбиває клинці до Африки, читайте в статті Володимира Кравченка на ZN.UA "Ще один фронт Росії" .

Політика