Чому одна фраза прем’єрки Японії вибила Китай із дипломатичної колії

17 листопада 2025 р. 13:01

17 листопада 2025 р. 13:01

Дипломатичний скандал , що спалахнув минулого тижня між Японією й Китаєм , завдав значної шкоди не стільки двостороннім відносинам, скільки іміджу КНР як країни, що дотримується норм дипломатії, виступає за мир і співробітництво. Маска привітності, яку китайське керівництво не знімало з часів зміни адміністрації США, виявилась оманливою. Цей випадок вартий вивчення у дипломатичних школах, оскільки не так часто стається, щоби генеральний консул країни-сусіда відкрито погрожував смертю й відсіканням голови главі уряду країни, де він акредитований. Але спершу факти.

Під час слухань у парламенті Японії щодо ситуації навколо Тайваню прем’єр-міністр Санає Такаїчі сказала: «Те, чи розглядатиметься будь-яка конкретна ситуація як «криза національного існування» (що дає змогу здійснювати колективну самооборону), має бути всебічно оцінено на основі конкретних обставин у кожному випадку. Наприклад, якщо якась нація вводитиме морську блокаду, можна уявити собі сценарій, коли американські військові втручатимуться, щоб розірвати блокаду, й під час протистояння може використовуватись якась форма сили. Надзвичайно важливо передбачати кожну можливу найгіршу ситуацію. Якщо вона вимагатиме використання військових кораблів і застосування сили, досить очевидно, що це можна вважати ситуацією, яка загрожує безпеці нації». Для невтаємничених: у цьому абзаці немає жодних політичних заяв чи погроз , лише констатація факту, що бойові дії у безпосередній близькості до берегів Японії, які можуть загрожувати морською блокадою, є питанням національної безпеки. Такий погляд повністю відповідає реальному стану справ, і раніше його висловлювали в різних формах японські політики, зокрема Шінзо Абе.

Китай, як з’ясувалось, інакше оцінив висловлювання Санає Такаїчі. 10 листопада Міністерство закордонних справ цієї країни заявило, що «японська лідерка публічно зробила помилкові зауваження стосовно Тайваню в парламенті, припускаючи можливість військового втручання у ситуацію в Тайванській протоці». На думку МЗС КНР, це є «грубим втручанням у внутрішні справи Китаю та серйозним порушенням принципу «єдиного Китаю», що «явно суперечить попереднім політичним зобов’язанням японського уряду». Китай висловив «велике невдоволення та рішучу опозицію» й подав «сильний протест» японській стороні. Як вважають японські дипломати, така заява була досить очікуваною. Та справжню бурю викликали подальші пости в соціальних мережах (пізніше видалені) генерального консула Китаю в Осаці Сюе Цзяня , який, посилаючись на Такаїчі, написав: «Це шлях смерті, який обрали б лише деякі дурні політики в Японії», і що «нам просто потрібно відрубати їм брудні голови, які вони повисовували, анітрохи не вагаючись». Він також зазначив, що щиро сподівається, «що ви відновите бодай мінімум раціональності та поваги до закону, щоб ви більше ніколи не зазнали національного колапсу, такого як поразка в попередній війні».

Сам факт, що генеральний консул публічно висловив погрозу главі уряду приймаючої країни, є абсолютно неприйнятним з погляду дипломатичної практики . Навіть якщо, на його думку, сталась якась екстремальна ситуація й потрібно висловити протест проти дій чи висловлювань певного політика, він має звернутися до посла, той — до МЗС своєї країни, і то вже справа внутрішніх процедур і політичного бачення ситуації урядом його країни, як реагувати. Підозри, що його заяву було погоджено з Пекіном, спростовуються тим фактом, що автор погроз пізніше видалив свої пости. Проте в Японії їх устигли прочитати, й у політичних колах почали лунати думки щодо оголошення генконсула персоною нон ґрата. Такий крок є цілком виправданим і мав би стати реальністю без вагань. Проте, як це добре відомо всім, хто працював у Східній Азії, в цьому регіоні звичні європейські й американські стандарти не працюють.

Достеменно невідомо, але є підстави вважати, що Японія неофіційно звернулася до Китаю з пропозицією самим відкликати генерального консула, що можна було б вважати ознакою певного порозуміння. Оголошення персоною нон ґрата є значно жорсткішою формою дипломатичного реагування. Проте натомість посла Японії у КНР викликали до МЗС Китаю, причому не до міністра, а до його заступника, й під час бесіди висловили йому в найжорсткішій формі своє невдоволення висловлюванням пані прем’єр-міністра. При цьому, як пишуть ЗМІ, проводили паралелі з японською окупацією Маньчжурії 1931 року (абсолютно незрозуміло, який вони побачили зв’язок, бо КНР тоді не було навіть у планах). Із японського боку зазначають, що посол надав необхідні роз’яснення, пояснив, що офіційна позиція Японії не змінюється, вона добре відома китайській стороні, і що виступ глави уряду стосувався гіпотетичних ситуацій, у яких Сили самооборони можуть вступати в бойові дії. Нічого надзвичайного в такому обговоренні немає.

Тим часом у китайських соціальних мережах і навіть у японському сегменті мережі Х з’явилися сотні постів від китайців із використанням украй неприйнятної лексики та відвертих погроз на адресу японців. У п’ятницю речник міністерства оборони КНР заявив, що «помилкові зауваження стосовно Тайваню, зроблені японським лідером, є грубим втручанням у внутрішні справи Китаю». Він також зазначив, що зауваження «надіслали дуже неправильні сигнали сепаратистським силам «незалежності Тайваню» й додав: «Такі слова є кричущими й спричинили дуже негативний вплив. Вони є надзвичайно безвідповідальними та небезпечними». Він попередив: якщо японська сторона «наважиться ризикнути або навіть застосувати силу, щоби втрутитися в тайванське питання, вона зазнає лише нищівної поразки від китайської Народно-визвольної армії — і заплатить високу ціну».

Зі свого боку речник Міністерства закордонних справ Китаю Лін Цзян заявив журналістам у п’ятницю: корінь проблеми полягає в тому, що Такаїчі зробила «грубо неправильні, небезпечні та провокаційні зауваження стосовно Тайваню й без розкаяння відмовилася відкликати їх». Він також наголосив на праві Китаю на «самооборону відповідно до Статуту ООН і міжнародного права». Цікаво, що раніше він не згадував про ці правові підстави, коли йшлося про нічим не спровоковану агресію Росії проти України. Це і є ціною миротворчої риторики КНР . Тим часом уряд КНР звернувся до своїх громадян із закликом утриматися від поїздок до Японії, хоча їм там нічого не загрожує. Протягом дев’яти місяців цього року більш як 7,5 мільйона китайських туристів відвідали Японію й понад мільйон китайців постійно тут проживають.

Погрози застосувати силу щодо Японії з боку КНР не часто озвучують на урядовому рівні. Звісно, вони спричинили вкрай негативну реакцію в японському політикумі. Такаїчі цілком прогнозовано відмовилася «забирати назад» свої висловлювання, хоч і зробила заяву, що в майбутньому готова уникати обговорення конкретних сценаріїв використання Сил самооборони у військових діях. Спеціальний комітет керівної Ліберально-демократичної партії звернувся до уряду з резолюцією все ж таки вислати китайського генконсула додому, і навіть опозиційні партії підтримали це звернення. Позиція офісу прем’єр-міністра була менш агресивною, там зазначили, що все ж таки очікують відповідних кроків із боку КНР.

На думку японських аналітиків, ця ситуація, що спричинила неадекватну реакцію КНР, свідчить насамперед про подвійні стандарти китайського керівництва , яке відоме своїм вільним трактуванням положень міжнародного права, а також про нещирість прагнення підтримувати мир у Східній Азії. Цілком очевидно, що Японія зацікавлена у конструктивних відносинах із КНР, але не перериватиме своїх особливих відносин із Тайванем.

Втрата Тайванем незалежності означатиме, крім багатьох інших наслідків, практично повний контроль із боку КНР над Південно-Китайським морем, а це загрожуватиме морською блокадою Японії та Республіки Корея. Можливий театр бойових дій — лише за 110 миль від найпівденнішого острова Японії, і там вже розташована військова база Сил самооборони з протикорабельними ракетами. Саме агресивні й провокативні дії Росії та КНР у водах і повітрі навколо Японії дали підстави останній серйозно переглянути концептуальні підходи до оборони та безпеки і є предметом посилення стратегічної співпраці зі США. Зокрема, прем’єрка Такаїчі запропонувала відмовитися від заборони на ввіз до Японії ядерної зброї, щоб посилити стримуючий потенціал США.

Якщо КНР не має намірів атакувати Тайвань і домагатися «мирного возз’єднання», то немає причин і для погроз у бік Японії, а також роздмухування ненависті у ЗМІ та соціальних мережах.

Складається враження, що в такий спосіб КНР надсилає додатковий меседж Вашингтону, наполягаючи на своєму праві на Тайвань і застерігаючи від змін у політиці США. «Торговельне перемир’я» між США та КНР не означає зникнення глибинних суперечностей, і вони залишаються на порядку денному, просто наразі не на передньому плані. Але висновки стосовно можливості налагодження конструктивного діалогу з КНР варто зробити, й не тільки Японії.

Політика