Україна отримала план миру. "Там є що завгодно, крім наших інтересів", – депутат від "Слуги народу" пояснив, що буде далі

21 листопада 2025 р. 12:15

21 листопада 2025 р. 12:15

Натиснути на Україну Трампу не дозволить власний електорат

"Президент України офіційно отримав від американської сторони проєкт плану, який, за оцінкою американської сторони, може активізувати дипломатію" , – таке повідомлення, ввечері, 20 листопада, розповсюдив Офіс президента.

Та як саме активізація дипломатичного процесу допоможе досягнути успіхів у реальній війні? Та чи врахована взагалі українська позиція в домовленостях США та РФ ? На ці та інші питання в бліцінтерв'ю "Телеграфу" відповів дипломат, депутат від фракції "Слуга народу" Богдан Яременко .

"Урахування наших інтересів не видно"

– Пане Богдане, активізація політичного процесу навколо, так званого, "мирного плану", та ще й без нас. Що це все значить?

– Сам цей процес домовлятись про щось з росіянами, вже робить план одразу нереалістичним. Якщо він писався США і Росією, відповідно, і реалізований він може бути США і Росією, але не Україною.

– Тому що без нас?

– Тому що без урахування наших інтересів. Якщо хтось з них готовий враховувати наші інтереси, а цього не видно, можливо, це мало б якісь шанси на успіх. Але там є що завгодно, крім наших інтересів . Тому воно не спрацює. Ігнорування інтересів України робить будь-яку ідею такою, що на практиці не може бути реалізована.

Що не розуміють росіяни (в силу ментальної різниці) і не хочуть розуміти такі люди, як Віткофф. В Україні, ну, не в Зеленському справа, а в самій Україні. Буквально на кожному кроці, будуть виникати абсолютно нездоланні перешкоди на шляху реалізації цих їхніх "договорняків".

– А саме? Про які перешкоди говорите?

– Парламент. Громадянське суспільство. ЗСУ.

Тиск на Україну не вигідний Трампу

– Але ж у США завжди залишається опція тиснути на Україну. Як, в принципі, вже і було, коли перестали ділитися з нами даними розвідки.

– В тому то і справа, що це вже було! Все, що було, воно не страшне. Страшне те, чого не було. Але важко придумати, чим вони зараз будуть нас лякати. Тим більше, що у самого Дональда Трампа ситуація зовсім не така, щоб когось лякати. У внутрішній політиці США, я би сказав, що він дуже непевно себе почуває. Дуже низький рейтинг, дуже багато ліній нещадної критики. І тиск на Україну — це не те, що об’єднає його виборців. Все його електоральне ядро виступає за завершення війни, мир і так далі, але зовсім не шляхом тиску на Україну. Тому тиск на нас досі і не реалізований в американській політиці. Зовсім не через любов до Зеленського чи України, а тому, що це не відповідає очікуванням ядерного електорату Трампа. Не кажучи вже про електорат демократичної партії, яка значно більшою мірою підтримує надання допомоги Україні.

При цьому, риторика Трампа може бути якою завгодно. Але я не думаю, що тиск на Україну може бути тривалою політикою і те, на що розраховуватиме Трамп. Він розуміє, що це не спрацює з огляду на перешкоди у внутрішній політиці США.

– Але ж і у нас у внутрішній політиці зараз справжній шторм через "Міндічгейт".

– А що це змінює? Демотивує людей? Розумію, звісно. Але у нас складна ситуація в ЗСУ і без того. Тим не менше, ми знаходимо ресурси для війни і оборони. Навіть з "Міндічгейтом", поки що не порушені зобов’язання європейців нам допомагати. У нас можуть виникнути питання з фінансуванням невійськової частини нашого життя, оскільки, як виявилось, вона розкрадається. Хоча, може виявиться, що і військова теж. Але з військовою допомогою, я думаю, змін не буде з боку європейців. Вони будуть продовжувати допомагати нам. Отже, принаймні, якийсь час Україна зможе триматися. І це якраз той час, який необхідний для того, щоб внутрішня критика знищила позицію Трампа.

І давайте не забувати, що Трамп не хоче програти Путіну. Він хоче бути миротворцем, але ще більше він хоче не стати невдахою: президентом, який програв якусь військову кампанію. А такі звинувачення будуть, і це для нього неприйнятно. Тому буде складно.

Ми бачили вже всі інші попередні плани, і з яким скрипом, з якими скандалами американська адміністрація відмовлялась від них. Але, ну, якщо ви посилаєте Віткоффа – людину без знань, досвіду в політиці, клепати з Дмитрієвим на колінці якісь домовленості, то що дивуватися.

Ну і давайте не забувати, що ми ще не чули реакцію самої Росії. Нам треба почути схвалення якихось планів з боку Путіна і з боку набираючої обертів звірячої ура-патріотичної громадськості, яка зараз дуже розчарована невдалими військовими кампаніями на фронті. Тому не тільки в Україні будуть проблеми з реалізацією цього плану.

Мир заради Нобелівської премії

– Якщо і у нас в цьому контексті проблеми, і у Росії, то чому ця активність виникла саме зараз?

– Тому що Трамп хоче припинити цю війну. І є бажання Росії уникнути ескалації з США. Тому імітація процесу продовжується. Звичайно, Росії дуже пощастило, що контактером з боку США є саме Віткофф. Він так чи інакше вхожий до Трампа, може занести йому якийсь документ, зіграти на бажанні отримати Нобелівську премію. Тому росіяни далі і підкидають ці речі.

Можливо, Віткофф натхненний тим, що вдалося зробити в Секторі Гази. Де-факто, так собі зробити, але де-юре є якийсь папір, який дозволив помахати переможним прапором і заявити, що ми закінчили це все діло. Тобто є запит на це є.

Зрештою, риторика Росії, вона оманлива, але вона про мир. Є риторика України, яка б хотіла припинення вогню. Тобто є абсолютно всі підстави, щоб вести консультації про якийсь мирний план. Зрештою, і Україна цим займається з європейськими союзниками. Тому ці ідеї будуть виникати. Та все залежить від того, хто їх реалізує і з якими намірами. Якщо з намірами вирішити конфлікт, це один підхід: дуже складний, дуже довгий. Якщо ж з намірами отримати Нобелівську премію миру, то це трошки інше.

Політика