Ще один Майдан країна не витримає: 4 грані політичної кризи в Україні

21 листопада 2025 р. 19:30

21 листопада 2025 р. 19:30

В Україні — криза, подібної до якої країна не переживала з лютого 2014 року. Тоді вдалося вирішити її за допомогою Майдану, але зараз ситуація більш делікатна, і політичний аналітик Валерій Пекар закликає політиків не доводити до крайнощів, тому що Майдан — не спосіб керувати державою.

21 листопада — критичний день для українських автократів. Двічі, у 2004 та 2013, це був дуже критичний день, коли історія пройшла по лезу ножа.

Чому саме листопад? Хтось каже, що завершився сільськогосподарський сезон. Але Україна є урбанізованою, а першими на Майдани виходили молодь і середній клас, далекі від копання картоплі.

Можливо, в листопаді автократи впевнені, що люди вже готуються до зими, до свят, менше переймаються свободами. Але ж досвід мав навчити, що це не так.

Тим часом ми маємо в Україні найбільшу політичну кризу з часів лютого 2014.

Ця мультикриза складається з чотирьох: політична, корупційна, управлінська та безпекова.

Корупційний вимір зрозумілий. Зазначу лише, що коли друзі президента отримують можливість роздавати посади й контролювати потоки, вони не обмежаться однією галуззю — енергетикою. Я впевнений, ми дізнаємося новини і з інших сфер.

Політична криза полягає в тому, що суспільство втратило необхідний рівень довіри до влади. Соціологи кажуть, що рейтинг президента поки що не постраждав. Це ненадовго. Рівень втоми й зневіри надзвичайно високий. Розуміння, що тил в темряві, а фронт з меншим обсягом озброєння не через об'єктивні причини, а через крадіжку грошей друзями президента, прийде дуже скоро. Від любові до ненависті один крок.

Політична криза проявляється в недієздатності парламенту — в критичний момент, коли треба ухвалювати бюджет та євроінтеграційні закони, від яких залежить фінансування України.

Безпекова криза має два виміри. По-перше, слабкістю України вже скористалася Росія, запустивши на чергове коло Віткоффа-Дмітрієва (іноді здається, що це брати-близнюки).

По-друге, під товстим шаром корупції виявилася державна зрада: Росія систематично користувалася корумпованістю друзів президента, щоб розставити на ключові посади своїх людей. На цей момент ми бачимо їх у сфері ядерної безпеки, вони сприяли захопленню атомної станції. У міру розгортання корупційної кризи випливуть й інші факти державної зради.

Значно менше сказано про управлінську кризу, а вона мене лякає трохи більше. Відома теорема кібернетики стверджує, що занадто спрощена система управління призведе до колапсу тієї складної системи, якою вона керує. В практичному житті це втілюється в ситуаціях, коли величезною кількістю проблем ніхто не займається, бо вони не проходять через вузький вхідний канал керівної системи. Коли ніхто нічим не керує, в багатьох випадках система виїде на зусиллях активних громадян. В багатьох, але не в усіх. Додайте до цього тихий страйк бюрократів, які не можуть нормально працювати в умовах політичної кризи, бо не знають, за що їх покарають, а за що винагородять.

Останній параграф я переписав тричі, прибравши все, що може вас занадто сильно налякати. Але, повторюся, управлінська криза мене лякає більше. Тож я про неї ще писатиму. Можливо, вже не обираючи слів.

В умовах такої мультикризи найгірше — це робити вигляд, що нічого не сталося.

Майданами не можна керувати державою, сказав вчора Мирослав Маринович, бо майдани — це ознака, що щось не так, і ми маємо зробити, щоб вони були непотрібні.

Закликаю всіх політиків докластися до того, щоб наступний Майдан був не потрібен.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Політика