За єдністю, яку Європа намагається демонструвати щодо України, ховаються глибокі розбіжності — WP

27 листопада 2025 р. 13:53

27 листопада 2025 р. 13:53

Поки Вашингтон і Москва ведуть переговори , які можуть змінити майбутнє Європи, лідери континенту заявляють, що найкращим рішенням є триматися разом. Втім, за єдністю, яку європейці зараз намагаються демонструвати як президенту США Дональду Трампу, так і російському диктатору Владіміру Путіну, ховаються глибокі розбіжності, пише WP .

Розбіжності з'явилися під час важливих переговорів про те, як продовжувати озброювати Україну без грошей США і як реагувати на дедалі більш напружену конфронтацію з Росією.

Ті, хто “керує європейським кораблем”, кажуть, що ставки як ніколи високі на тлі нового імпульсу Вашингтона для укладення угоди про припинення війни РФ проти України, який, здається, не бажає враховувати думку Європи.

Президент Франції Еммануель Макрон заявив про перебування “на вирішальному етапі”. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц назвав це “доленосним моментом” для європейської єдності, а глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн звернулася до 27 країн ЄС, закликаючи “залишатися єдиними”.

Європейці намагаються тримати зовнішні сили на відстані, проте вони борються з розколами всередині, а їхня політика залежить від закликів витрачати гроші всередині власних країн, а не на Київ. Навіть спроба покрити витрати за рахунок заморожених активів Росії для фінансування України зіткнулася з опором Бельгії, у депозитарії якої зберігається більшість знерухомлених коштів РФ і яка побоюється нести основний тягар будь-якої російської відплати.

Континент також розділений стосовно того, наскільки реальною є загроза з боку Москви. Країни, які межують з Росією, попереджають, що їхні західні сусіди не є достатньо рішучими. І це не кажучи вже про Угорщину, прем'єр-міністр якої Віктор Орбан, прихильний до Кремля, використовує свою дружбу з Трампом і корупційний скандал в Україні, щоб критикувати політику ЄС.

Остерігаючись зухвалої Росії на своїх кордонах, провідні європейські лідери відкинули деякі пункти мирного плану Вашингтона й пообіцяли продовжувати підтримувати президента України Володимира Зеленського.

Проте переговори показують, що Європа ніколи не буде конкурувати як глобальний гравець, якщо її лідери не зможуть досягти політичної єдності, вважає депутат Європарламенту Брандо Беніфей.

“ЄС розділений. … У зовнішній політиці 27 розрізнених суб’єктів повинні домовлятися про кожен крок, і це надзвичайно ускладнює сміливість, креативність та пошук рішень”, — сказав він.

Без більшої незалежності, попередив євродепутат, європейці ризикують бути “поглинутими сферами впливу” США, Росії чи Китаю.

“Це не та доля, яку я хотів би бачити для Європи, а автономія вимагає єдності”, — додав Беніфей.

Європейські країни стали ключовими союзниками Києва після того, як США відмовилися від прямої фінансової підтримки України, хоча пошук коштів в умовах уповільненої економіки стає дедалі делікатнішою темою.

Суперечливий план ЄС щодо заморожених російських активів з'явився, щоб заповнити цю прогалину, але він залишається в глухому куті. Бельгія, можливо, є головним противником, але інші столиці ЄС також висловлюють застереження.

Вашингтон, однак, здається, не має застережень. Поки тривали європейські переговори, початковий мирний план США передбачав інвестування $100 мільярдів цих активів у відновлення України, при цьому Вашингтон отримував би половину прибутку.

Високопоставлені європейські чиновники прибули до Женеви на вихідних на переговори, щоб домовитися про зміни до американського плану, хоча їхні ідеї залишалися на периферії переговорів щодо плану між США та Україною.

Зараз Європейський Союз намагається досягти консенсусу щодо фінансування України, щоб зберегти свій вплив, заявили дипломати. Чиновники ЄС все ще сподіваються, що рішення про фінансування буде прийнято у грудні.

Колишній міністр закордонних справ Литви Габріелюс Ландсбергіс заявив, що ЄС не був би в такому скрутному становищі, якби продовжував реалізовувати власні плани щодо фінансування подальшого розвитку України.

“Тоді кого хвилює, про що домовилися американці й росіяни, якщо Європа готова діяти самостійно. Натомість ми не можемо запропонувати Україні нічого практичного, не можемо представити себе як переможну сторону або хоча б з ідеями, як перемогти, перед Трампом і Путіним”, — сказав він.

Це також пов'язано з різними поглядами на загрозу. У Східній Європі, поблизу кордону України та Росії, де такі країни, як Литва та Польща, мають свою власну історію, тривожні дзвінки щодо російської загрози лунають голосніше.

Країни Північної Європи також починають скаржитися, що надають Україні більше допомоги, ніж інші, зокрема їхні середземноморські сусіди на півдні, які мають інші пріоритети у сфері безпеки. Якщо європейські лідери не зможуть забезпечити нові джерела фінансування, суперечки будуть загострюватися.

Міністр закордонних справ Швеції Марія Мальмер Стенергард нещодавно відверто заявила Politico, що для країн Північної Європи “нерозумно” нести таку велику частину витрат на допомогу Україні.

На нещодавній зустрічі в Брюсселі міністр закордонних справ Литви Кястутіс Будріс закликав своїх європейських колег схвалити план щодо російських активів або виділити кошти для України зі своїх національних бюджетів.

На тій же зустрічі його угорський колега розкритикував Єврокомісію за спроби залучити більше коштів для України. Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто заявив, що ЄС повинен негайно припинити виплати Києву після корупційного скандалу, в якому фігурують деякі соратники Зеленського.

Чиновники ЄС зображують угорського прем'єра Віктора Орбана як самотнього “вигнанця”, але вони побоюються, що Будапешт буде знаходити дедалі більше союзників в інших країнах, включаючи Словаччину, Чехію і, залежно від результатів президентських виборів у Франції в 2027 році, можливо, і Париж.

Попри всі свої розбіжності, європейські союзники досі мобілізували деякі фінансові та дипломатичні ресурси, щоб підтримати Україну, а також збільшили свої оборонні бюджети.

Однак стосовно того, як поводитися з Росією, єдності менше. Хоча всі провідні лідери континенту звинувачують Москву в спробах дестабілізації, вони, здається, не можуть домовитися про те, як реагувати.

Після того, як минулого тижня вибух пошкодив залізничну лінію в Польщі, міністр закордонних справ країни Радослав Сікорський звинуватив Росію в акті тероризму й пообіцяв, що відповідь буде “більш ніж просто дипломатичною”.

Однак рішучі заяви Варшави не відповідають більш стриманим словам представників НАТО та деяких інших європейських столиць, які закликають до спокою. Після інцидентів із вторгненням невідомих безпілотників у низку європейських країн дипломати НАТО заявили, що чекають на результати розслідування, наполягаючи на необхідності посилення оборони проти Москви.

“Як Путін може сприймати це серйозно? Уявіть, що Литва зазнає нападу… і єдине, що буде, — це бюрократичне розслідування?”, — запитав Ландсбергіс.

Деякі країни можуть взяти справу у свої руки і створити менші регіональні альянси, якщо ЄС буде діяти занадто повільно, додав Ландсбергіс.

“Тоді ми можемо побачити більше розколів всередині ЄС”, — припустив він.

У той час як Європа намагається менше покладатися на Вашингтон, національні інтереси також заважають прискоренню реалізації спільних оборонних проєктів, таких як захист від безпілотників або розробка винищувачів. Європейські дипломати висловили занепокоєння, що ці суперечності можуть зашкодити планам спільного військового нарощування.

“ЄС є переважно м'якою силою в жорсткому світі, але ми намагаємося”, — сказав один європейський дипломат.

Bloomberg писало, що у Європи є можливості продемонструвати більше лідерство і було б помилкою вважати, що Європа повністю позбавлена козирів. Регіон, валовий внутрішній продукт якого в десять разів перевищує російський, здатний зробити більше, ніж зробив досі. Прорив у питанні заморожених активів РФ повинен також супроводжуватися іншими очевидними рішеннями щодо фінансування. Зокрема, Європа має оплатити і власне переозброєння, зважаючи на загрозу з боку путінської Росії. Континент потребує солідарності, щоб почуватися впевнено.

Політика