Як створили загадкові кам’яні статуї на острові Пасхи: вчені розкрили нові дані

28 листопада 2025 р. 09:03

28 листопада 2025 р. 09:03

Археологи створили першу деталізовану 3D-модель кар’єру Рано Рараку на острові Пасхи, також відомому як Рапа-Нуї. Науковці дійшли висновку, що знамениті кам’яні статуї моаї будували не під централізованим керівництвом, а окремими кланами, пише CNN .

За словами авторів дослідження, опублікованого в журналі PLOS One, масштаб будівництва статуй раніше вважався доказом існування єдиного керівного центру. Проте результати аналізу показали 30 окремих зон видобутку та обробки каменю, що вказує на незалежні робочі групи.

“Здавалося, що сам масштаб вимагав централізованої координації. Наявність пам’ятників стала круговим доказом ієрархії. Пам’ятники означали вождів, бо вожді будували пам’ятники”, – зазначив співавтор дослідження, професор антропології Бінгемтонського університету в Нью-Йорку Карл Ліпо.

Для створення моделі дослідники використали 11 000 знімків, зроблених дроном за допомогою фотограмметрії. Вони задокументували 426 моаї на різних етапах створення, 341 траншею для окреслення блоків, 133 порожнечі в скелі, звідки статуї витягнули, а також п’ять опорних болардів, що слугували для транспортування фігур схилами. Команда також знайшла докази переміщення статуй у різних напрямках до платформ по всьому острову.

“Це означає, що весь виробничий ланцюжок – від першого вирізання корінної породи до остаточних деталей статуї – залишався в межах окремих зон, а не переміщував статуї між ділянками для різних фаз виробництва, як це було б у промисловому кар’єрі”, – пояснив Ліпо.

Серед незавершених робіт виявили найбільший із відомих моаї – статую Те Токанга. Вона могла б досягати 21 метра у висоту та важити близько 270 тонн.

“Деякі статуї перевищували практичні межі транспортування”, – сказав Ліпо. Він зазначив, що прагнення створювати більші скульптури могло бути наслідком суперництва між громадами.

За словами вчених, статуї, що залишилися в кар’єрі, не є ознакою занепаду будівництва. Дослідження 2019 року показало , що робота тривала до прибуття європейців.

“Кар'єр не зазнав катастрофічного руйнування, але, ймовірно, був деактивований через руйнування, спричинені європейцями, що супроводжувалося поширенням хвороб”, – наголосив Ліпо.

Деякі фахівці вважають, що нове дослідження підтверджує давні припущення про децентралізовану соціальну структуру Рапа-Нуї. Професорка археології Уппсальського університету у Швеції Хелен Мартінссон-Валлін, яка не брала участі в дослідженні, зазначила, що кланову систему описав ще понад сто років тому англійський археолог та антрополог Кетрін Рутледж.

“Його визначили як так зване відкрите суспільство, що означає відсутність верховного вождя, і кілька досліджень показали, що цей тип соціальної структури також може мати мегалітичні будівельні конструкції”, – сказала Рутледж. Водночас археолог Крістофер Стівенсон наголосив, що гіпотезі бракує додаткових доказів.

Рапа-Нуї, заселений полінезійськими мореплавцями близько 900 років тому, давно став символом суперечливих інтерпретацій розвитку та можливого колапсу складних суспільств. Теорія екологічної катастрофи, популяризована Джаредом Даймондом у книзі “ Колапс ”, залишається дискусійною. Нові дослідження , навпаки, свідчать про стабільність і пристосованість місцевої громади.

“Але якби виробництво пам’ятників було децентралізованим, а автономні громади приймали б незалежні рішення, не було б центральної влади, яка б могла звести острів з екологічної прірви”, – підсумував Ліпо.

Інше дослідження також перевертає загальноприйняту теорію екологічного колапсу на острові Пасхи. Вчені припускають, що головною причиною знищення місцевих лісів були не лише люди, а й полінезійські щури .

Політика