Путін не зупиниться, поки його не змусять — The Hill

04 грудня 2025 р. 15:38

04 грудня 2025 р. 15:38

Як і передбачалося, зустріч у Кремлі між президентом Росії Владіміром Путіним і спеціальними представниками президента США Дональда Трампа призвела до того, що Москва подвоїла свої максималістські вимоги щодо припинення війни в Україні, зазначають автори думок в газеті The Hill Джонатан Світ і Марк Тот.

Путін чітко дав зрозуміти Стівену Віткоффу та Джареду Кушнеру: після війни в Україні не повинно бути військ НАТО; Україна повинна в односторонньому порядку вивести свої війська з усього Донбасу, відмовившись при цьому від оборонних укріплень, що захищають Київ та Одесу; Україна також повинна погодитися ніколи не вступати до НАТО.

Ця абсурдна вимога — лише чергова кривава гра Путіна, який продовжує виснажувати команду Трампа та вигравати час. Трамп, варто визнати, намагається покласти край вбивствам, але це не спрацює, бо Путін готовий пожертвувати скільки завгодно російських життів, аби досягти своїх імперських амбіцій.

8 травня — у день, коли Трамп вперше закликав до 30-денного перемир’я між Росією та Україною — Москва вже зазнала 961 970 втрат серед своїх військових. Київ погодився на пропозицію Трампа, а Путін її відкинув.

До серпня, коли Путін зустрівся з Трампом на Алясці, додатково загинуло або було поранено ще 106 070 російських солдатів, що збільшило загальну кількість жертв до 1 068 040. Путін, попри ці втрати, фактично ігнорував Трампа.

Лише коли Путіна насторожила перспектива озброєння Києва американськими ракетами Tomahawk, здатними вразити Кремль, він та Трамп провели телефонну розмову 20 жовтня.

До цього часу до загальних втрат додалося ще 63 030 російських військових, довівши суму загиблих та поранених до 1 131 070. Але навіть після цього Путін продовжував маніпулювати командою Трампа, змусивши президента скасувати саміт двох лідерів у Будапешті для обговорення завершення війни.

Станом на сьогодні загальні російські втрати становлять 1 176 020 осіб, з урахуванням додаткових 42 160 жертв після розмови у жовтні.

"Путін продовжує давати зрозуміти, що готовий і надалі жертвувати як росіянами, так і українцями, аби досягти своїх максималістських цілей. Він навіть відкрито хвалиться, що готовий воювати й із Європою", — додають автори думок.

Команді Трампа слід усвідомити, що моральний підхід "зупинити вбивства" не змусить Путіна припинити війну, доки він не досягне всіх своїх військових цілей в Україні. Попри спроби спеціального представника РФ Кіріла Дмітрієва переконати американців, що Путін поділяє їхні цінності, він аморальний і байдужий до них.

Путін не зупиниться, поки його не змусять зупинитися на полях битв України. Тим часом, поки США відволікаються на ці мирні переговори, Путін продовжує свої криваві військові ігри в інших регіонах світу, зокрема на Близькому Сході та в Африці.

"Як ми давно і неодноразово попереджали, війна Путіна ведеться не тільки проти Києва, але є також частиною ширшої, все більш динамічної ідеологічної війни проти Заходу у партнерстві з китайським президентом Сі Цзіньпіном і "віссю зла" — Росією, Китаєм, Іраном і Північною Кореєю", — стверджують Тот і Світ.

Автори додають, що своїми діями Путін розширює "шахову дошку" конфлікту, а його активна гібридна війна проти Європи досягла рівня, коли НАТО розглядає превентивні заходи, щоб зупинити російські атаки на європейські залізниці та аеропорти, які можуть призвести до жертв серед цивільного населення в країнах-членах Альянсу.

Команді Трампа слід зрозуміти, що Путін міг давно припинити ці вбивства, але не зробив цього. Все це є частиною глобальної війни. Віткофф і Кушнер — не ті люди, які можуть її закінчити.

"Для завершення війни потрібні не Віткофф і Кушнер, а колишні військові лідери, як-от Девід Петреус чи Бен Годжес, які за підтримки Трампа могли б покласти край обом війнам Путіна — в Україні та його глобальній війні проти Заходу", — підсумували автори думок.

Раніше у WSJ писали, що Путін не відступить, доки не відчує, що йому загрожує поразка. Російський диктатор не буде вести серйозних переговорів, доки вважатиме, що має перевагу.

Політика