«Зимова підтримка» коштом сиріт — держава із липня не виплачує гроші більшості прийомних сімей

06 грудня 2025 р. 20:41

06 грудня 2025 р. 20:41

В Україні є кілька варіантів улаштування дитини-сироти чи позбавленої батьківської опіки. Окрім небажаного інтернату існує усиновлення або альтернативні форми виховання — опіка, прийомні сім’ї, дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ) і патронатні вихователі. Станом на 2025 рік таких патронатних сімей 594, в них 1103 дитини, але цього недостатньо, зазначила національна програмна директорка міжнародної благодійної організації «СОС Дитячі містечка Україна», голова правління спілки «Української мережі за права дитини» Дар’я Касьянова в інтерв’ю Аллі Котляр для ZN.UA.

«У кожній громаді мало б бути принаймні дві такі сім’ї, які одночасно можуть приймати до трьох дітей. Але знаємо випадки, коли в сім’ю патронатних вихователів улаштовують одночасно по п’ять дітей. Є громади, де таких сімей немає взагалі», — розповіла Касьянова.

Голова правління спілки «Української мережі за права дитини» наголосила, що війна не сприяє появі нових прийомних сімей. За останніми даними  Державної служби у справах дітей, в Україні 1295 ДБСТ (де виховуються 8734 дитини) і 2784 прийомні сім’ї (5307 дітей відповідно). Під опікою перебувають 442 407 дітей у 31 819 сім’ях. Експерт додала, що із різних причин сьогодні закривається більше прийомних сімей, ніж створюється.

«Згідно з дослідженням, яке недавно презентувало «СОС Дитячі містечка Україна», під опікою, в прийомних сім’ях і ДБСТ потреби дітей від народження до шести років забезпечені державними коштами тільки на 51%, від шести до вісімнадцяти — на 63%. Це про те, що навіть базові потреби цих дітей не закриті, й батьки-вихователі мають думати про те, чим їх нагодувати. Вони не можуть забезпечити дітям адекватного лікування за потреби. Не можуть купити їм нове взуття, відправити на гуртки. Часом тому, що просто немає транспорту, а розвезти одночасно від шести до десяти дітей інакше фізично неможливо», — підкреслила Касьянова.

Національна програмна директорка міжнародної благодійної організації «СОС Дитячі містечка Україна» вказала, що ці економічні проблеми не є визначальними. За її словами, більшість сімей — люди з місією, ціннісні, які ухвалюють рішення про дитину не через фінансову винагороду. А тому що в їхньому житті був якийсь досвід сирітства чи в інтернатному закладі виховувався хтось із батьків. Але таких людей не так багато, як хотілося б.

«І, звісно, мінімальні виплати, та ще й великі затримки їх після передачі цих виплат Пенсійному фонду — це проблема. Служби у справах дітей розповідають, що деякі сім’ї приходять до них і кажуть: якщо ще певний час грошей не буде, то ми приведемо й залишимо дітей тут. Ну, бо їх нема чим годувати. Затримки жахливі насправді. У дуже багатьох сімей — із липня. А є такі, що не отримують грошей уже рік. Ми питаємо в дослідженні за що вони живуть? Родичі допомагають, беруть у борг, щось вирощують на своїх городах, виховуючи по десять дітей, іще йдуть кудись працювати. Кожен виживає як може. Без зайвої романтизації. Але так не має бути. Водночас ми знаємо, скільки цих батьків звинувачують у тому, що вони наживаються на дітях. Якби справа була у фінансах, то всіх дітей уже розібрали б», — розказала Касьянова.

Насправді, звертає увагу експерт, сума, яку отримують сім’ї, мізерна і не покриває навіть базових потреб. Не кажучи вже про те, що дитину треба зібрати до школи і в неї має бути телефон і планшет або ноутбук для навчання.

«Найефективніший канал комунікації й поширення інформації про сімейні форми виховання — «сарафанне радіо». І коли люди бачать, що ці сім’ї живуть у злиднях, то це зовсім не сприяє появі нових таких сімей. Сподіваюся, держава нас почує і ці виплати все-таки будуть збільшені, бо це вже поза межею людської гідності», — підкреслила Касьянова, додавши, що якщо обіцянка голови Державної служби у справах дітей не буде дотримана і кошти не будуть перераховані прийомним сім’ям до кінця поточного року, то вони будуть втрачені для цих сімей.

Вона нагадала, що наразі базові щомісячні виплати в прийомній сім’ї для дітей до шести років становлять 6407 гривень, для дітей від шести до вісімнадцяти років — 7990 гривень, для осіб, старших за вісімнадцять років, які продовжують навчання, — 7570 гривень. За підрахунками голови правління спілки «Української мережі за права дитини», їх мали б підвищити вдвічі. Адже йдеться про дітей із дуже складною історією.

«Я вважаю, що не можна порівнювати дітей-сиріт і позбавлених батьківського піклування з дітьми в біологічних сім’ях. Це травмовані діти, які мають купу проблем. І ми за це відповідальні зокрема, бо вчасно не вилучили їх із небезпечних біологічних сімей, потім помістили в інтернатні заклади, де вони зазнавали насильства і втратили можливість отримати нормальну якісну освіту, вчасну медичну допомогу тощо. Відповідно, все це потім переходить на прийомних батьків, які мають це якось надолужити. Це справді складна робота. І я вважаю, що додаткових 5 мільярдів гривень на рік — цілком посильна сума для держави, яка два роки поспіль виплачує всім по тисячі гривень «Зимової підтримки», яка  насправді ні на що не впливає. За ці 11 мільярдів гривень за два роки можна було б підтримати сімейні форми виховання й допомогти цим дітям і їхнім сім’ям вийти зі злиднів. Це була б справжня підтримка», — наголосила Касьянова.

Щодо нещодавнього указу президента України №859/2025 «Про додаткові заходи щодо захисту прав дітей в умовах збройної агресії проти України», експерт вважає його появу поганим знаком.

«Я не вірю в укази, вони декларативні й не працюють. Нам бракує реальних законів, наприклад, про сімейні форми виховання чи про деінституалізацію, а також контролю над їх виконанням. Законів багато, але кожен використовує лише те, що його напряму зачіпає. А є ще чимало нормативних актів, які перетинаються один з одним. Проте звички читати й розуміти законодавство в нас немає. І в кожній області той самий нормативний акт трактують по-різному, коли це стосується конкретної дитини чи сім’ї», — заявила Касьянова.

Нагадаємо, що на початку грудня журналісти «Слідства.Інфо» опублікували розслідування щодо порушення прав дітей з інтернатів Дніпропетровської області, яких після початку повномасштабної війни евакуювали до Туреччини. Згідно з результатами моніторингу, який і відобразили журналісти у відео, діти не мали доступу до освіти та медицини, зазнавали фізичного і психологічного насильства та були змушені зніматися у промороликах для збору грошей. І це, за словами голови правління спілки «Української мережі за права дитини», насправді реальність інтернатних закладів , яка не змінюється від переміщення до Туреччини чи будь-куди ще.

Політика