Почім кіловат сьогодні, або Звідки взялися гроші на аферу «Мідас»

07 грудня 2025 р. 08:51

07 грудня 2025 р. 08:51

« Підвищення тарифів на світло необхідне для відновлення та захисту енергетичної інфраструктури України, пошкодженої внаслідок російських обстрілів. Такий крок дозволяє зібрати кошти на ремонт і модернізацію енергосистеми, а також покрити частину витрат на купівлю електроенергії з-за кордону, щоб уникнути блекаутів», — таку відповідь дає всезнаючий ШІ на запитання: «Для чого піднімати тариф на електроенергію?».

Зрозуміло, що це — компіляція з сайтів, дотичних до сфери тарифів та електроенергетики, й ця відповідь доволі показова, зважаючи на настрої, які панують в інформпросторі. Але чи правду каже ШІ? Тобто чи є економічна необхідність підвищувати ціну на електроенергію? Та чи не ховалося в попередніх підняттях дещо інше?

Ці запитання стануть актуальними вже на початку 2026 року, коли уряд знову може простягнути руку до наших гаманців.

Хто замовляє музику

Очевидно, той, хто сидить у «ресторані», в цьому разі в інформаційному. Перший «танець» ще в липні «прокружляв» Національний банк, який у своєму Інфляційному звіті обережно так попередив: «НБУ припускає, що до кінця 2025 року чинні тарифи на електроенергію, газ, опалення та постачання гарячої води не переглядатимуться. Проте з огляду на складну ситуацію в енергетиці припускається , що у 2026 році розпочнеться поступове приведення цих тарифів до їх економічно обґрунтованих рівнів». (Запам’ятаймо останнє словосполучення.)

Цю ж тезу розвинув перший заступник голови НБУ Сергій Ніколайчук, який зазначив: «Сьогоднішнє субсидіювання цін є достатньо дорогим для держави. Це створює додатковий тиск на бюджет, на квазібюджетні баланси ( що це — незрозуміло. — О.С ). Тому рано чи пізно це все одно треба буде вирівнювати» .

Цю лінію продовжив і міністр фінансів Сергій Марченко, який своїм листом від 15 серпня 2025 року «Про підготовку бюджетних запитів на 2026–2028 роки» в одному місці начебто заспокоїв: «Видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв (КЕКВ 2270) збережено на рівні 2025 року», але в іншому висловився цілком однозначно: «Враховувати необхідність вирішення фінансових потреб електроенергетики та газової галузі за рахунок тарифних джерел на електричну енергію, постачання та розподіл природного газу ».

Таким чином, наміри влади щодо підняття тарифів проявилися цілком прозоро, й тут саме час прояснити, що слід розуміти під терміном «тарифи».

Яка відмінність між ціною й тарифом

Очевидно, що головна відмінність тарифу від ціни в тому, що він має не ринково-економічну, а адміністративну основу і є засобом, яким держава впливає не лише на економічні, а й на політичні, соціальні та інші відносини. Тому розмови про «поступове приведення тарифів до їх економічно обґрунтованих рівнів » є, м’яко кажучи, невіглаством. Як широковідомі скандальні митні тарифи Дональда Трампа, так і банальні житлово-комунальні тарифи є предметом домовленостей , відкритих чи неявних, а також компромісів для досягнення визначених цілей.

У випадку тарифів на електроенергію (та решти житлово-комунальних тарифів) варто говорити про дві їхні характеристики: 1) чесні та 2) справедливі. Перші — це прозорі й відкриті, що не ховають певних обманних складових. Наприклад, у тарифі на утримання/управління багатоквартирним будинком як обов’язкова складова сидить «обстеження вентиляційних та димовідвідних каналів», однак усі знають, що його ніхто і ніколи не робить. Це обманна складова, тобто тариф нечесний.

Справедливі тарифи — це такі, де споживач і надавач товару чи послуги мають певний компроміс щодо їхніх розмірів: перший може заплатити, а другий продати чи надати. Наші можновладці від енергетики все життя хвалилися, що у нас найнижчий тариф в Європі. Тут саме час порівняти тариф на електроенергію та середню заробітну плату в країнах ЄС ( див. табл. 1 ), і тоді можна буде судити про справедливість цього тарифу.

Дані Євростату за 2023 рік (останні наявні) щодо розміру тарифу на електроенергію в країнах ЄС та розміру середньої зарплати дають можливість зробити такі висновки. Найдорожчою є електроенергія для жителів Бельгії — 32 євроценти за 1 кВт·год, Ірландії — 37 євроцентів і Німеччини — 42 євроценти. В Україні з 1 червня 2023-го тариф для населення становив 2,64 грн (до того ще менше — 1,56 грн), тобто лише 6 євроцентів — дійсно найнижчий у Європі. Але якщо порахувати, яку частку середньої зарплати сплачували споживачі, то вийде, що за 1000 кВт·год бельгійці та німці віддавали 10%, а ірландці взагалі 9%. Натомість українці сплачували 15% середньої зарплати за 2023 рік ! Аналогічні розрахунки після підняття тарифу в Україні до 4,32 грн дають узагалі 19% від середньої зарплати 2024 року. Це наочний приклад несправедливого тарифу , й далі ми пошукаємо, які приховані маніпуляції призводять до такого результату.

Як заробити на ПСО

Від наших народних депутатів є велика користь — вони можуть отримати будь-які дані, приховані від широкої громадськості, а потім оприлюднити їх. Саме таким став звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів порушення законодавства України при формуванні та реалізації цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг. Можна без перебільшення стверджувати ( навіть враховував політичну забарвленість комісії ), що це інформаційна бомба , підкладена під наміри «господарів світла» вчергове підняти вартість електроенергії для українців. Чому? Почнемо дещо здалека.

Постановою від 5 червня 2019 року №483 Кабінет міністрів України поклав на виробників електричної енергії, постачальників універсальних послуг, операторів систем розподілу, оператора системи передачі («Укренерго») спеціальні обов’язки (ПСО). Причому, якщо постачальників та операторів чимало, то коло виробників було обмежене лише двома компаніями — це Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» і Приватне акціонерне товариство «Укргідроенерго». Вони зобов’язані продавати частину виробленої ними електроенергії за фіксованою ціною: НАЕК «Енергоатом» — не менш як 60%, ПрАТ «Укргідроенерго» — 20%. Це означає, що решту вони можуть продавати за ринковою ціною й у такий спосіб покривати свої втрати при виконанні ПСО. Тому найцікавіше запитання: які вартість їхньої продукції та обсяги продажу за ринковою ціною?

У звіті ТСК зазначено, що населення України 2023 року спожило 31 627 млн кВт·год. Цей обсяг було вироблено саме НАЕК «Енергоатом» — 27 719 млн кВт·год і ПрАТ «Укргідроенерго» — 3908 млн кВт·год.

ТСК не наводить тут розмірів собівартості виробництва електроенергії окремо для «Енергоатому» та «Укргідроенерго», але зазначає, що при підвищенні її ціни для населення з 1 червня 2024 року до 4,32 грн за кіловат середньозважена ціна реалізації мала таку структуру, як показано на рис. 1 ( тут і далі рисунки зі звіту ТСК ).

Рис. 1. Структура кінцевої ціни на електричну енергію після підвищення 2024 року, грн/кВт ⋅ год

Тут треба акцентувати, що ціна виробництва електроенергії для «коктейлю» від «Енергоатому» та «Укргідроенерго» становить лише 2,53 грн/кВт ⋅ год , тоді як на ринку вона була втричі більшою — 7,80 грн . Слід розуміти, що останню ціну вказано без вартості транспортування, розподілу та постачання.

Однак головне — звідси можна порахувати, скільки втратили «Енергоатом» та «Укргідроенерго», надаючи «послугу здешевлення», та скільки заробили на ринку, продаючи за ринковою ціною решту електроенергії. Виявляється, різниця становить 65 млрд грн — це те, що заробили виконавці ПСО в підсумку.

Аналогічні розрахунки можна зробити щодо тарифу 2,64 грн після його встановлення 2023 року, використовуючи дані рис. 2 .

Рис. 2. Структура кінцевої ціни на електричну енергію після підвищення 2023 року, грн/кВт·год

Різниця, що пішла в плюс, становить приблизно 33 млрд грн . Таким чином, при виконанні ПСО «Енергоатом» та «Укргідроенерго» за два роки заробили близько 100 млрд грн .

Ех, як хотілося їх «освоїти»! Декому. Але про це згодом. Український нарід передусім має знати, звідки взагалі взялися ці тарифи — 2,64 грн і 4,32 грн за кіловат-годину. Адже зрозуміло: що вищий тариф, то більші прибутки у «господарів світла» та легший гаманець українця…

Таємниці формування тарифів

Тариф на вартість електроенергії для «Енергоатому», як і будь-який інший, складається з операційних, адміністративних, фінансових витрат та амортизації. Якщо перші три, виробничі витрати, мають предметний характер, тобто піддаються контролю, то амортизація має розрахунковий характер, тобто є певною абстракцією, — вона визначається як сума, яку треба додавати до інших складових тарифу, щоб покрити (відбити) вартість будівництва чи створення об’єкта за час його експлуатації.

Зрозуміло, що через постійну зміну цін на товари й послуги розрахувати вартість створення/будівництва нового еквівалентного об’єкта вкрай складно, тому розмір амортизації має «широкий простір для маневру». В Податковому кодексі України слово «амортизація» згадується 87 разів, але в жодному випадку не дається чітка формула чи алгоритм її розрахунку . Саме цю статтю витрат найпростіше використовувати бухгалтерам, щоб зробити «накрутку» до тарифу. Цим і скористалися «господарі світла» з «Енергоатому».

Як видно з рис. 3 , виробнича собівартість за п’ять років зросла в 2,5 разу, а амортизація — більш як учетверо!

Рис. 3. Динаміка зростання повної собівартості виробництва електроенергії АТ «НАЕК «Енергоатом», грн/кВт ⋅ год

Та чи пішло це на користь «Енергоатому» або комусь ще? Аж ніяк. З рис. 4 видно, що при зростаючій ледь не втричі амортизації сума капітальних вкладень залишилася на рівні 2020 року!

Рис. 4. Порівняння нарахованої амортизації та фактичних капітальних інвестицій АТ «НАЕК «Енергоатом», млн грн

Тобто отримані від українців гроші банально осідали на рахунку «Енергоатому», не йшли ні на яке відновлення енергетичної системи країни , як «думає» всезнаючий ШІ та сподівалися пересічні споживачі. А далі ці гроші використовувалися при всіляких закупівлях (потрібних чи непотрібних), від яких 10–15% отримували фігуранти справи «Мідас». Ось для чого штучно й «надувалися» тарифи на електроенергію.

Однак найбільш резонансний висновок, якого дійшла ТСК на основі вивчення документів від КМУ та НКРЕКП, такий: «Зважаючи на викладене, Комісія дійшла висновку, що у травні 2023 року і травні 2024 року підвищення ціни на електричну енергію для населення здійснювалося без економічного обґрунтування» .

… Викладені нижче висновки взаємопов’язані й не мають іншого логічного пояснення , крім наведеного далі.

Перший : підвищення тарифів на електроенергію для населення (побутових споживачів) до 2,64 грн і 4,32 грн за кіловат-годину відбувалося без належного економічного, соціального чи політичного обґрунтування .

Другий : розмір тарифів визначався шляхом штучних (бухгалтерських) маніпуляцій з метою їхнього максимально можливого підвищення. Все це робилося для збільшення «прибутків», себто обкрадання українців, фігурантами справи «Мідас».

Третій : ніякого корисного використання ресурсів, накопичених у результаті підвищення тарифів, для відновлення зруйнованих через атаки ворога об’єктів енергетики, окрім атомної та гідро-, немає .

Четвертий : жодної відповідальності — політичної, адміністративної чи кримінальної — за всю цю ситуацію ніхто не поніс. Найбільш курйозне те, що в тексті проєкту постанови ВР за підсумками роботи ТСК Верховна Рада лише рекомендує Офісу генпрокурора, Національній поліції, БЕБ, ДБР, НАБУ, СБУ забезпечити належне досудове розслідування… Натомість ВР мала б таке доручити .

Нарешті останній . У світлі виявлених ТСК фактів очевидно, що про «чергове» підняття тарифів на електроенергію 2026 року не може бути й мови . Зазначимо, що у звіті ТСК прямо встановлено: повна собівартість виробництва електроенергії «Енергоатомом» (разом із «надутою» амортизацією) становить лише 1,63 грн/кВт·год.

Політика