Виснажені виживанням. Як зробити 2026-й роком зростання економіки

26 грудня 2025 р. 17:20

26 грудня 2025 р. 17:20

Рік, що минає, став для української економіки роком обережної стабілізації без значних проривів. Після глибоких шоків 2022–2023 років й імпульсу 2024-го країна продовжила адаптацію до війни в умовах обмеженого зростання. За оцінками Нацбанку та міжнародних партнерів, ВВП України 2025 року зріс приблизно на 2–2,5% порівняно з 2024-м, що нижче потреб у відновленні економічної активності.

Нині час об’єктивно оцінити здобутки та невдачі економічної політики воєнного часу загалом і сформувати перелік пріоритетних завдань для посилення стійкості країни перед агресором та наближення справедливого миру.

Основні економічні та політичні здобутки країни

Фіскальний дефіцит знижується, а рівень його фінансування із внутрішніх неемісійних джерел — збільшується. У січні—листопаді 2025 року фіскальний дефіцит (без урахування грантів) становив 20% ВВП, тоді як 2024-го було 24%, а в 2022–2023 роках — 27% ВВП. Із власних джерел доходів забезпечено 57% фінансових потреб бюджету, що на 10 відсоткових пунктів перевищує показник попереднього року. Підвищення ступеня фінансової самодостатності пояснюється покращенням ефективності податкового адміністрування, реальним зростанням економіки, а також розширенням податкового навантаження. Зокрема, високі темпи приросту спостерігаються від податку на доходи фізичних осіб — у 1,5 разу, акцизного податку із ввезених товарів — у 1,5 разу, ПДВ з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) — на 16,4%.

Збережено валютну стабільність , що стало вагомим компонентом макрофінансової стабільності. Девальвація гривні до долара США в річному вимірі становила лише 1,8% (листопад до листопада) завдяки значним інтервенціям НБУ на валютному ринку. Надходження міжнародної допомоги було достатнім для покриття валютних розривів, тому валові міжнародні резерви і надалі зростали, попри збільшення валютних інтервенцій НБУ.

Приплив міжнародної допомоги є безперервним і достатнім для забезпечення підтримки обороноспроможності країни та фінансової стабільності. Від початку війни до листопада 2025 року держави-союзниці надали Україні 332,4 млрд євро допомоги, включаючи 157,7 млрд євро військової допомоги і 152,3 млрд євро фінансової допомоги (дані Кільського інституту світової економіки). Основними країнами-донорами були США, Німеччина, Велика Британія, Канада, Японія, Данія, Нідерланди та колективні інститути ЄС. При цьому державний бюджет України отримав 161 млрд дол . фінансової допомоги у формі кредитів, грантів і гарантій, у тому числі 46 млрд дол . 2025 року. Схвалена на саміті ЄС 19 грудня нова позика Україні обсягом 90 млрд євро покриватиме плановий дефіцит бюджету в 2026–2027 роках і фінансуватиме закупівлю та виробництво критично необхідної зброї для ЗСУ.

Продовжувалася ефективна співпраця з МВФ. Уряд і НБУ впроваджували програму розширеного фінансування (Extended Fund Facility, EFF) загальним обсягом 15,6 млрд дол., термін якої спливає в першому кварталі 2027 року. Було виконано всі структурні маяки та індикативні цілі, визначені програмою у сферах фіскальної політики, державного управління, антикорупційних заходів, регулювання фінансового сектору, інших.

Вітчизняний оборонно-промисловий комплекс (ОПК) стає більш потужним і самодостатнім. За час війни потужності ОПК зросли в 35 разів і станом на кінець 2025 року оцінюються у 35 млрд дол. З понад 900 працюючих компаній ОПК — близько 100 державних і 800 приватних. Україна вже в змозі виробляти 4 млн безпілотників різних типів на рік. 2025 року бюджет розвитку ОПК (розробки та впровадження нових технологій) досягнув максимальних значень — 85 млрд грн. Цього року було розпочато масове виробництво крилатих ракет і ракет-дронів, суттєво зросло виробництво САУ «Богдана», снарядів, мін і дронів різних типів. 25 іноземних компаній, включно зі світовими гігантами у сфері ОПК, перебувають на різних етапах локалізації військових виробництв в Україні. Частка матеріально-технічних потреб ЗСУ, що покривається вітчизняним ОПК, досягла 40%.

Чого не вдалося зробити?

Економічне відновлення залишається слабким. За січень—листопад 2025-го реальний ВВП збільшився на 2,0% відносно аналогічного періоду попереднього року. ВВП становить лише 78% від рівня 2021 року. Ключові фактори низьких темпів економічного зростання — високі безпекові ризики, жорстка монетарна політика, дефіцит енергогенерації, брак трудових ресурсів, низькі темпи інвестицій. На цей момент жодна з базових галузей економіки не відновила свого довоєнного рівня. Промисловість втратила значну частину власних виробничих потужностей і формує найбільший негативний внесок у рівень ВВП. Задовільні темпи приросту поточного року мали металургія (зокрема, виробництво боєприпасів), машинобудування (оборонний сегмент), будівництво, виробництво будівельних матеріалів, фармацевтична промисловість, хімічна промисловість.

Не вдалося забезпечити трансформацію внутрішніх заощаджень у інвестиції, що стримує відновлення. Рівень фінансового посередництва банків залишався вкрай низьким. Заощадження бізнесу та населення 2025 року сягнули понад 10 трлн грн, з яких у банківській системі зосереджено близько 3 трлн грн , а у позабанківському обігу — 145 млрд дол . готівкової іноземної валюти. Вільні ліквідні кошти банків перевищують 800 млрд грн . Однак внутрішні заощадження не вдається спрямувати на цілі розвитку та структурної перебудови економіки. Кредитування економіки залишається на рівні близько 15% ВВП (на 5 в.п. нижче довоєнного), близько 1/3 гривневого кредитування пільгується урядом. Банки, замість інвестування у вітчизняну економіку, надають перевагу вкладенням в іноземні боргові облігації чи депозитні сертифікати НБУ. Зокрема, за час війни інвестиції банків у боргові облігації інших країн збільшилися на 4 млрд дол. (у 40 разів) , вкладення банків у депозитні сертифікати НБУ — зросли на 450 млрд грн ( у вісім разів ), тоді як працюючі кредити банків номінально підвищилися лише на 25% (нижче приросту інфляції). Банківська система має суттєвий потенціал для розширення кредитування, але жорстка монетарна політика НБУ та високі воєнні ризики стримують цей процес. Україна залишається країною з найнижчим рівнем банківського кредитування серед країн з ринками, що формуються.

Не вдалося знизити обсяги валютного дефіциту. Валютні інтервенції НБУ на покриття валютних розривів збільшуються з кожним роком і за останні 12 місяців становили 37 млрд дол. (близько 21% ВВП). У 2024–2025 роках фактичні валютні інтервенції перевищили очікування НБУ на 14 млрд. дол. Причини розширення валютного дефіциту — ескалація бойових дій, руйнування об'єктів енергетики, відновлення споживчого попиту.

Проблеми з внутрішнім борговим ринком. Утримання на високому рівні облікової ставки НБУ та пропонування банкам високодохідних депозитних сертифікатів призводять до аномального зростання вартості обслуговування внутрішнього державного боргу. Реальна дохідність нових гривневих ОВДП у листопаді 2025 року дорівнювала майже 8% річних. Частка витрат на обслуговування ОВДП у видатках державного бюджету постійно зростає: 15,1% у 2025 році проти 8,3% у 2021-му в структурі необоронних видатків бюджету. Це суттєво звужує фіскальний простір для фінансування оборонних і соціально-гуманітарних видатків держави.

Не вдається знизити рівень імпортозалежності економіки, продовжує розширюватися зовнішньоторговельний дефіцит. Негативне сальдо торгівлі товарами 2025 року перевищує 40 млрд дол., тоді як у перший рік війни становило лише 20 млрд. Співвідношення імпорту товарів і ВВП наближається до 40%. Менше половини імпорту товарів покривається експортом. Основні причини значного торговельного дефіциту — воєнні потреби, високий імпорт енергоресурсів, руйнування потужностей підприємств-експортерів, порушення транспортних маршрутів для експорту, низька конкурентоспроможність українського виробничого сектора. Наприкінці 2025 року було суттєво пошкоджено портову інфраструктуру Одеської області. Це загострить проблеми національного експорту та вестиме до розширення дефіциту торговельного балансу.

Основні завдання на 2026 рік

Ключове завдання воєнної економіки — максимально можлива мобілізація матеріальних, фінансових і людських ресурсів країни на посилення обороноспроможності України й забезпечення економічної стійкості країни . Держава має стати активним гравцем у стратегічно важливих для виживання країни сферах. Це передбачає значне збільшення державних інвестицій у збереження критичної інфраструктури країни, відновлення пошкоджених економічних активів і забезпечення потреб ЗСУ.

Розвиток національного ОПК має стати безумовним пріоритетом внутрішньої економічної політики держави та дипломатичних зусиль на міжнародній арені. На сьогодні держава забезпечує контрактування до половини продукції, яку потенційно можуть виробляти вітчизняні підприємства ОПК. Інвестиції в ОПК України, фінансовані із зовнішніх і внутрішніх джерел, мають кардинально збільшитися. Потрібно використовувати той факт, що зараз Європа об’єктивно зацікавлена в зміцненні ЗСУ як форпосту протистояння агресивній Росії у період переозброєння Європи і відходу НАТО від класичних гарантій безпеки США. Потенціал «данської моделі» фінансування виробництва зброї в Україні слід використовувати більш повно.

Економічна політика для бізнесу має охоплювати три чіткі блоки : доступ до трудових ресурсів, доступ до фінансування та доступ до ринків збуту.

Окремий акцент державних програм підтримки бізнесу потрібно зробити на програмах із створення робочих місць через підвищення ступеня локалізації виробництва та проведення часткового імпортозаміщення . Це дасть можливість збільшити виробничу продуктивність економіки та зменшити валютні дисбаланси економіки. Важливим аспектом у цій сфері є запуск повноцінної системи страхування від воєнних ризиків із залученням коштів міжнародних донорів і наданням стимулів для великих міжнародних страхових компаній.

Курс податкових реформ , розпочатий 2024 року, потрібно продовжити у майбутньому з орієнтацією на підвищення справедливості податкової системи, зростання бюджетного потенціалу податків, прийняття податкових норм спільного законодавства ЄС, зниження корупційності податкового та митного адміністрування.

Продовження погоджених із донорами реформ у судовій і правоохоронній системах має критично важливе значення для покращення міжнародного іміджу України і становлення здорового бізнес-клімату в країні. З часом це дасть змогу активізувати внутрішні інвестиції та залучити належні обсяги зовнішнього приватного та офіційного фінансування для вирішення завдань економічної відбудови країни.

Конструктивна взаємодія монетарної та фіскальної політики є особливо важливою під час структурних криз, коли руйнуються традиційні зв’язки економіки, а реальний сектор потерпає від провалів ринку. Тому уряд і НБУ повинні дотримуватися єдиної політики макроекономічної стабілізації, сприяння економічному зростанню та зайнятості населення.

Політика