Уроки Стародавнього Риму для доби ШІ: п’ять античних правил боротьби з дезінформацією

30 грудня 2025 р. 16:13

30 грудня 2025 р. 16:13

Давньогрецькі та римські вчені помилялися у багатьох уявленнях про світ. Водночас вони вже тоді шукали способи відрізняти правду від вигадки. Їхні підходи звучать несподівано актуально в добу соцмереж і штучного інтелекту, пише Phys .

Стародавніх учених часто сприймають як носіїв наївних або хибних знань. Наприклад, Фалес Мілетський вважав, що Земля тримається на воді, а Пліній Старший радив екзотичні засоби від укусів змій.

Навіть Аристарха Самоського , який припускав обертання Землі навколо Сонця, відкинули сучасники. Через це може здаватися, що антична наука не має чого запропонувати сьогодні.

Однак мислителі дві з половиною тисячі років тому вже стикалися з проблемою відмежування фактів від вигадок. Саме ці виклики нині посилюються соціальними мережами та алгоритмами ШІ .

Спостереження

Перший урок античної науки — починати зі спостережень. Давні автори наголошували на збиранні даних перед будь-якими висновками. Римський астроном Марк Манілій у тексті I століття н. е. про астрономію описував , як його попередники роками вивчали рух зірок.

“Вони спостерігали за зовнішнім виглядом усього нічного неба та спостерігали, як кожна зірка повертається на своє початкове місце, роблячи це неодноразово, вони накопичували свої знання”, — писав Манілій.

Критичне мислення

Другий урок — критичне мислення щодо будь-яких тверджень. Анонімний автор трактату “ Етна ” закликав не довіряти сліпо ні авторам, ні загальним переконанням.

У тексті наголошується на перевірці інформації через власні відчуття та ratio — здатність міркувати. Навіть добрі наміри, застерігали античні вчені, не гарантують точності.

Визнання меж знань

Третій принцип — визнання меж знання. Римський філософ Лукрецій у праці “Про природу речей” запропонував одразу кілька пояснень сонячних затемнень.

Він прямо визнавав, що не може визначити правильне без додаткових доказів. Лукрецій вважав “ненауковим” відкидати версії лише заради впевненого вигляду.

Культурний контекст

Четвертий урок полягає в усвідомленні культурного контексту науки. У трактаті “Про священну хворобу” зі школи Гіппократа епілепсію пояснюють фізичними, а не надприродними причинами.

Водночас у давньогрецькому світі співіснували різні уявлення про походження хвороб. Це означає, що античні автори усвідомлювали, що наука не існує у вакуумі, а є частиною культури. Те, що подається як “істина”, часто відфільтроване крізь особисті переконання автора.

Наука для всіх

П’ятий урок — наука не є елітарною. Манілій стверджував, що головна риса дослідника — це “здатність до навчання”, а не винятковий талант.

Автор “Етни” формулював це ще радикальніше: “Наука — не місце для геніїв”. Античні вчені прагнули, щоб читачі розуміли, як перевіряються знання, а не лише довіряли авторитетам.

Ці підходи стали основою сучасної науки. Вони залишаються актуальними у світі, де кожне слово та дія знову потребує перевірки, сумніву й відповідальності.

У 2025 році протягом серпня — грудня журналісти в десяти регіонах України виявили та спростували майже 4,6 тисячі російських фейків і маніпуляцій. Найбільшу кількість дезінформаційних атак зафіксували у прифронтових Запорізькій, Харківській та Херсонській областях.

Політика