Одержимість Трампа Гренландією переросла в кризу, що може на десятиліття підірвати безпеку США — WP

08 січня 2026 р. 10:25

08 січня 2026 р. 10:25

Президент США Дональд Трамп не божевільний у своїх прагненнях розширити роль Америки в Гренландії з міркувань національної безпеки — і, ймовірно, він міг би швидко домовитися про розширення доступу американських військових та інвестицій в арктичний острів із Данією, до складу якої входить ця автономна територія. Але зухвалі заяви Трампа про купівлю Гренландії або її захоплення призвели до кризи, яка може на десятиліття завдати шкоди безпеці США — що значно переважає будь-які вигоди від контролю над островом, пише оглядач Девід Ігнатіус у новій статті для WP .

“Стріляти собі в ногу”, — занадто м'яке визначення для дій Трампа. Це радше, стріляти собі в голову, зазначає Ігнатіус.

Одержимість Трампа Гренландією, яка зростала з 2017 року, спершу здавалася лише черговим прикладом його “атавізму 19 століття”. Уряд Данії спочатку прийняв стриману стратегію, у приватному порядку висловлюючи ідеї щодо нової угоди про безпеку. Але Данія та решта Європи цього місяця усвідомили, що Трамп серйозно налаштований отримати контроль над островом, якщо буде потрібно, то й силою.

“Ніхто не буде воювати з США за майбутнє Гренландії”, — похвалився в понеділок, 5 січня, радник Трампа Стівен Міллер.

“Завжди можна скористатися військовою силою США”, — заявила наступного дня прессекретар Білого дому Керолайн Левітт.

З огляду на звички Трампа, розмови про військові варіанти щодо Гренландії можуть бути просто тактикою переговорів. Він хоче отримати частину нерухомості й погрожує власнику руйнуванням, щоб змусити того продати її. Неявна пропозиція Європі може бути такою: я допоможу захистити вас від Росії, а ціна — це Гренландія. Але з Трампом ніколи не знаєш напевне. Лідер Венесуели Ніколас Мадуро теж думав, що Трамп блефує.

Військовий успіх п'янить будь-яку адміністрацію Білого дому. Після операції з затримання Мадуро в Каракасі минулих вихідних Трамп і його помічники почали говорити мовою імперіалізму 19 століття.

Трамп почав розмовляти зі своїми радниками про Гренландію ще в 2017 році. Його інтерес виглядав не зовсім безпідставним: Арктика — нове місце конкуренції великих держав, а територія, що належить Данії, важлива зі стратегічної точки зору. У цих розмовах Трамп скаржився, що США мали необмежений доступ до Гренландії під час холодної війни, але втратили його.

Тоді це здавалося більше президентською примхою, ніж політикою. Коли в 2019 році в статті Wall Street Journal з'явилася інформація про бажання Трампа купити Гренландію, Міністерство закордонних справ острова жартівливо написало у Twitter: “Ми відкриті для бізнесу, а не для продажу”.

У Трампа було багато інших турбот під час його першого терміну, а також помічники, готові повертати його до реальності. Але після переконливої перемоги на виборах у листопаді 2024 року ця ідея повернулася зі ще більшою силою. Він заявив, що “з метою забезпечення національної безпеки та свободи в усьому світі Сполучені Штати Америки вважають, що володіння та контроль над Гренландією є абсолютною необхідністю”.

“Ми маємо забезпечити приєднання Гренландії до Сполучених Штатів. … Давайте це зробимо”, — долучився до дискусії губернатор Луїзіани Джефф Лендрі.

Минулого місяця Трамп призначив Лендрі спецпредставником на острові.

Чиновники Данії у приватному порядку запевняли Білий дім, що військовий тиск не є необхідним. Штати вже мають військову базу на острові та можуть додати необмежену кількість військ. Крім того, США зберегли право вільного доступу та пересування між оборонними районами через Гренландію “суходолом, у повітрі й морем” відповідно до угоди 1951 року, яка, хоч і була змінена, але залишилася чинною.

Трамп був далеко не першим американським політиком, який хотів отримати контроль над Гренландією. Але його попередників стримувала необхідність підтримувати альянси.

Коли в 1955 році міністр оборони США Чарльз Вілсон запитав адмірала Артура Радфорда, голову Об'єднаного комітету начальників штабів, чи хоче військо отримати Гренландію, Радфорд відповів, що це “аксіоматично”. Але “є політичні та економічні проблеми”, застеріг він. У 1959 році Державний департамент США в огляді питання про купівлю зазначив, що “час, коли такий план був би реалістичним, давно минув”, і застеріг: “Гренландія є... невід'ємною частиною Данії, так само як штат Нью-Джерсі є невід'ємною частиною Сполучених Штатів”.

Таким чином, команда Трампа переслідує те, що навіть адміністрація колишнього президента США Дуайта Ейзенхауера відкинула в розпал холодної війни. У березні розвідувальне співтовариство опублікувало оцінку загроз на 2025 рік, в якій попередило, що і Росія, і Китай зазіхають на Гренландію. Того ж місяця віцепрезидент США Джей Ді Венс здійснив короткий символічний візит на арктичний острів, що викликало протести з боку гренландців та уряду Данії.

У міру наближення 2025 року чиновники Данії почали турбуватися, що Білий дім додає до своєї кампанії розвідувальні інструменти. За даними Wall Street Journal, наприкінці квітня директор Національної розвідки США Тулсі Габбард надіслала розвідувальним агентствам “повідомлення про пріоритетність збору інформації”, в якому закликала їх збирати дані про рух за незалежність Гренландії та настрої населення щодо посилення ролі США. У серпні державна телерадіокомпанія Данії DR повідомила, що троє громадян США брали участь у таємних “операціях впливу” на острові. Міністр закордонних справ Данії Ларс Люкке Расмуссен назвав це втручання “неприйнятним”.

“Сполучені Штати використовують економічну силу, включаючи погрози високими тарифами, щоб нав'язати свою волю, і можливість застосування військової сили — навіть проти союзників — більше не виключається”, — попередила минулого місяця розвідка Данії у своєму щорічному звіті про загрози.

Адміністрація Трампа вже перекроїла карту в адміністративному плані. За інформацією джерел Ігнатіуса, питанням Гренландії “опікується” представник Ради національної безпеки США, відповідальний за Західну півкулю. Іншими словами, Данія може бути європейською, але Гренландія — ні.

Характерною рисою техніки укладання угод Трампа є те, що він тисне на Данію в момент, коли всі європейські країни глибоко стурбовані загрозою з боку російського диктатора Владіміра Путіна. Вони перебувають у слабкому становищі, тому зараз сприятливий час, щоб тиснути, аби отримати поступки. Саме такий безжальний підхід зробив Трампа вигнанцем серед нью-йоркської бізнес-еліти на десятиліття.

Прем'єр-міністр Данії Метте Фредеріксен попередила цього тижня: якщо Трамп продовжить тиснути, він може зруйнувати НАТО. Європейці дедалі більше турбуються: чи може Трамп бути настільки безрозсудним, що ризикне зруйнувати найважливіший союз Америки?

Якщо раніше європейські уряди не усвідомлювали серйозності погроз Трампа захопити Гренландію, то тепер вони це розуміють. Політики більше не ігнорують посилену риторику американського лідера й відчайдушно шукають план, щоб зупинити його: Politico розповідало, які варіанти дій є у Європи .

Політика