НАТО стикається з серйозною кризою через погрози Трампа щодо Гренландії. Європа, здається, не здатна це зупинити — CNN

09 січня 2026 р. 10:28

09 січня 2026 р. 10:28

Для Європи повернення Дональда Трампа до Білого дому стало справжнім випробуванням впевненості. Погрози його адміністрації анексувати Гренландію , автономну частину Данії, поставили НАТО в безпрецедентну ситуацію: Альянс, заснований на колективній обороні, де напад на одного є нападом на всіх, тепер стикається з перспективою, де один союзник може напасти на іншого, пише CNN .

У вівторок, 6 січня, Білий дім заявив, що Трамп “обговорює низку варіантів” отримання контролю над Гренландією, даючи зрозуміти, що використання американських збройних сил не виключається. Проголошуючи повернення до світу, в якому сильні беруть те, що можуть, а слабкі страждають, радник Трампа Стівен Міллер сказав CNN: “Ми — наддержава, і... ми будемо поводитися як наддержава”.

Хоча держсекретар США Марко Рубіо намагався применшити занепокоєння щодо військового вторгнення на арктичний острів, заявивши, що адміністрація Трампа розглядає можливість купівлі Гренландії, прем'єр-міністр Данії Метте Фредеріксен забила на сполох, попередивши про ризик підриву НАТО.

Але інші європейські лідери стримувались, принаймні публічно, з незручної причини: США, можливо, більше не є надійним союзником Європи, але поки що залишаються необхідними. Європа потребує військової та дипломатичної підтримки з боку США, щоб відбити напад Росії, і нові погрози Трампа щодо Гренландії поставили її в скрутне становище: як утримати Штати подалі від Гренландії, але залучити до підтримки України?

Ця напруженість проявилася в Парижі цього тижня, коли представники 35 країн, включаючи США, обговорювали, як гарантувати післявоєнну безпеку України в разі укладення мирної угоди з Росією. Хоча зустріч пройшла досить вдало, дружня атмосфера була порушена незручними запитаннями на про проблему, яка нависла над дипломатією того дня.

“Я знаю, що сьогодні ніхто не хоче говорити про Гренландію, але яку цінність мають ці зобов'язання (США щодо безпеки) в той самий день, коли на найвищому рівні уряду у Вашингтоні говорять про захоплення території іншого члена НАТО?”, — запитав журналіст прем'єр-міністра Великої Британії Кіра Стармера.

Стармер ухилився від відповіді, вказавши на попередню заяву про солідарність з Данією. Президент Франції Еммануель Макрон ухилився від подібного запитання. Стоячи поруч зі спеціальним посланцем США Стівом Віткоффом і зятем Трампа Джаредом Кушнером, лідери Великої Британії та Франції не бажали критикувати США за погрози на адресу Данії, щоб не поставити під загрозу участь Вашингтона в мирному процесі для завершення війни РФ проти України.

Європа вже зробила чимало “поступок”, щоб зберегти підтримку США. Європейських лідерів критикували американський віцепрезидент Джей Ді Венс у Мюнхені, бізнесмен Ілон Маск у соцмережах, а адміністрація Трампа в оновленій Стратегії національної безпеки звинуватила їх у “порушенні основних принципів демократії” з метою придушення “патріотичних” партій, які підтримує Вашингтон. Європейський Союз також погодився на 15% тариф у торгівлі з США.

Хоча багато хто закликає Європу зайняти жорсткішу позицію щодо США, вона не має для цього важелів впливу, вважає Муджтаба Рахман з консалтингової компанії Eurasia Group.

“Багато європейських лідерів хочуть говорити з Америкою жорстко... Вони хочуть мати можливість виступити й висловити те, що бачать, але вони просто не в змозі це зробити, тому що протягом дуже тривалого часу вони передавали свою безпеку Америці”, — сказав Рахман CNN.

Як і минулого року, пріоритетом європейців на 2026 рік залишається збереження прихильності США до України, додав Рахман, навіть якщо це призведе до тиску на Копенгаген “домовитися” з США щодо Гренландії.

“В принципі, я не думаю, що у них є вибір, тому що процес переозброєння в Європі займає від трьох до п'яти років”, — заявив він.

Оскільки адміністрація Трампа не звернулася до Конгресу США за схваленням нової військової допомоги Києву, Європа вже більше року фінансує оборону України. Проте, попри розбудову власної оборонної промислової бази, Європа залишається сильно залежною від США в питанні закупівлі зброї для України.

Хоча в короткостроковій перспективі Європа залежить від Штатів у питанні військової техніки, ветеран американської дипломатії Деніел Фрід заявив CNN, що континент має більше важелів впливу, ніж зазвичай вважається.

“Є багато сфер, у яких європейські постачальники оборонної продукції конкурентоспроможні з американцями. Ми не єдині, хто виробляє винищувачі. Європейці можуть просто вирішити, що передові технології у сфері безпілотників — це те, чим вони не будуть ділитися з американцями, якщо ті продовжуватимуть так поводитися”, — сказав Фрід, який обіймав посаду помічника американського державного секретаря з питань Європи за президентів США Джорджа Буша і Барака Обами.

Деякі європейці закликають до більш радикальних і негайних дій. Французький депутат Європарламенту Рафаель Глюксман закликав ЄС створити постійну військову базу в Гренландії, що, на його думку, стане сильним сигналом для Трампа і спростує аргумент американців про те, що Європа не здатна гарантувати безпеку арктичного острова.

Однак старший науковий співробітник Європейської ради з міжнародних відносин Майда Руге заявила, що метою має бути не військове протистояння зі Сполученими Штатами, а раннє й очевидне підвищення потенційних політичних та економічних витрат односторонніх дій США, щоб стримати Трампа, додавши, що для цього існують “невійськові способи”.

“Йдеться про те, щоб переконатися, що якщо Трамп вирішить вдатися до ескалації, він буде змушений відкрито відштовхнути європейських союзників, а не діяти в політичному вакуумі. А це різко підвищить для нього внутрішні та політичні витрати”, — зазначає Руге.

Згідно з опитуванням YouGov, проведеним у серпні після того, як Данія викликала американського посла через повідомлення про те, що низка громадян США брала участь у таємних кампаніях з метою впливу на політику Гренландії, американці переважно виступають проти використання військової сили для захоплення контролю над Гренландією. Лише 7% дорослих американців заявили, що підтримують використання сили для анексії острова, а 72% висловилися проти.

Приходу Трампа до влади в 2016 році сприяла його давня опозиція до вторгнення в Ірак у 2003 році та інших дорогих “вічних воєн”. Проте цього тижня президент США заявив The New York Times, що контроль Штатів над Венесуелою може тривати роками після повалення режиму авторитарного лідера країни Ніколаса Мадуро.

Незрозуміло, наскільки адміністрація Трампа буде чутливою до критики всередині США та за кордоном. Цього тижня Міллер висловив презирство до “міжнародних тонкощів”, заявивши: “Ми живемо... в реальному світі... який керується силою, який керується владою. Це залізні закони світу, які існують з початку часів”.

Хоча Європа сподівається, що інтерес Трампа до Гренландії “стихне”, як це сталося минулого року, чиновники в Лондоні та Брюсселі побоюються, що цього разу все може бути інакше.

“Люди усвідомили, що це не якась вигадана мрія. Він ставиться до цього дуже серйозно”, — сказав CNN британський депутат на умовах анонімності.

“Я не думаю, що в Берліні, Парижі чи Лондоні є якась наївність щодо природи американського режиму... Американці знають, що європейці слабкі. Хижаки полюють на слабких — саме це і робить адміністрація Трампа. Європейці мало що можуть вдіяти. Для багатьох країн це питання виграшу часу. Це міст. Доки Європа не зможе захистити себе, вона мусить співпрацювати з адміністрацією Трампа”, — вважає Рахман з Eurasia Group.

The Economist писав, що у "світі Трампа" сильні беруть все, що можуть, однак такий підхід зрештою може зашкодити як США, так і загалом всьому світу. “Доктрина Донро” стосується влади та природних ресурсів, а не цінностей.

Відверто заявляючи, що сила є правом, Трамп уже підірвав американські союзи. Він може вірити, що кожна країна буде дотримуватися своєї сфери впливу, але де починаються і закінчуються ці сфери? Оскільки країни по всьому світу відчувають себе сміливішими в посяганнях на власних сусідів, сумною перспективою є агресивний світ 19 століття з мінливими кордонами, але озброєний зброєю 21 століття, попереджало видання.

Політика