Путін ще раз підтвердив, що він є загрозою для НАТО — Bloomberg

12 січня 2026 р. 11:01

12 січня 2026 р. 11:01

Одним з головних питань щодо війни в Україні завжди було те, чи буде російський лідер Владімір Путін задоволений, якщо йому дозволять досягти успіху, чи він піде далі, прагнучи зруйнувати НАТО зсередини й відновити сферу впливу Москви, яка ще кілька десятиліть тому простягалася глибоко в Центральну Європу. І що ще важливіше, чи зможе він це зробити?

Американський генерал Шварцкопф зазначив, що він оцінює супротивників за їхніми можливостями, а не за їхніми намірами, і увечері 8 січня Росія нагадала, що вона залишається спроможною.

Вдруге з початку російського вторгнення у 2022 році Росія застосувала одну зі своїх ракет "Орєшнік" зі швидкістю 13 000 км/год і декількома боєголовками, націлившись на об'єкти інфраструктури у Львові. Розташування об'єкта, що знаходиться так близько до польського кордону, дало зрозуміти, що це було посланням, адресованим європейській аудиторії, зазначає Марк Чемпіон, колумніст Bloomberg.

Путін давав зрозуміти європейським лідерам, що він може завдати удару в будь-якій точці континенту, використовуючи балістичну ракету середньої дальності, яка майже не залишає часу на реагування та унеможливлює перехоплення.

Це не був найкращий період для військової репутації Росії. Протягом останніх тижнів і місяців Москва заявляла про перемоги у двох містах в Донецькій області, але президент України Володимир Зеленський з'явився на параді перед камерами в одному з них, Куп'янську, а київські сили утримали інше, Покровськ, після більш ніж року атак.

У Венесуелі російська протиповітряна оборона не змогла завадити американським літакам і спецпідрозділам проникнути до столиці, щоб викрасти колишнього президента Ніколаса Мадуро.

Минулого року були подібні невдачі із захистом союзників в Ірані та Сирії. І попри всі успіхи Кремля в зображенні своєї перемоги в Україні як неминучої, фактичний прогрес був надзвичайно повільним і дорогим.

Колишній генерал-майор австралійської армії Мік Райан коментуючи удар "Орєшніком" по Львову зазначив, що це було "ознакою боязкого, стурбованого лідера, який стикається з викликами всередині країни та за її межами, а не впевненого в собі та впевненого у перемозі".

На думку колумніста, Путін також висловлював розчарування тим, що Україна та її європейські партнери, здається, переконали президента США Дональда Трампа відмовитися від його початкової підтримки 28-пунктного плану, розробленого в Москві, щодо закінчення війни на її умовах.

Останній проєкт, який не був розроблений Кремлем, пропонує Києву гарантії безпеки, що передбачають розміщення французьких і британських військ на території України для забезпечення дотримання перемир'я.

Можна сперечатися про те, наскільки ефективними будуть ці сили в разі їх розгортання, але вимоги Путіна на початку війни полягали в тому, щоб всі сили Організації Північноатлантичного договору були виведені з країн колишнього Варшавського договору та Радянського Союзу.

Трамп в інтерв'ю The New York Times заявив, що погодився на те, щоб США відігравали допоміжну роль у цих гарантіях безпеки, оскільки вважав, що Путін у жодному разі не спробує порушити перемир'я. Як і випадку зі Шварцкопфом, виникає питання, чи базується ця впевненість на припущеннях щодо намірів російського лідера чи його можливостей.

Можна навести вагомі аргументи на користь того, чому Путін не повинен ризикувати вступати в конфлікт з НАТО. Це здається надто складним завданням після важких випробувань, які російські війська пережили, намагаючись окупувати Україну.

За західними оцінками, військові втрати країни становлять 1,2 мільйона загиблих або поранених, не кажучи вже про тисячі танків, сотні літаків і понад два десятки військових кораблів.

"Однак це вводить в оману. Попри всі свої проблеми, мобілізовані, боєздатні збройні сили Росії значно більші та досвідченіші, ніж чотири роки тому. Особовий склад був замінений, командування та управління вдосконалені, а російські війська отримали переваги у сфері безпілотників, якими може похвалитися лише Україна. Кількість танків та артилерії зараз, здається, має менше значення. Крім того, операція з дестабілізації НАТО, ймовірно, буде конфліктом іншого типу, ніж територіальна виснажлива війна в Україні", — cтверджує Чемпіон.

Нове дослідження про вдосконалення китайських і російських повітряних сил, проведене Джастіном Бронком, фахівцем з повітряної сили Британського Королівського інституту об'єднаних служб, є надзвичайно цікавим. Він зазначає, що більшість російських винищувачів, знищених під час війни, були моделями, які не мали б великого значення в конфлікті з НАТО.

А оскільки переважна більшість з них була збита або на землі, коли була порожньою, або в російському повітряному просторі, що дозволило пілотам безпечно катапультуватися, втрати пілотів були набагато меншими. Після чотирьох років інтенсивних бойових дій ці пілоти стали набагато досвідченішими та вправнішими, ніж у 2022 році.

Крім того, Росія перейшла на військову економіку, знайшла джерела постачання компонентів для зброї, на які накладено санкції, і побудувала більше літаків, ніж втратила старих. Хоча вона має на один-два важких бомбардувальники менше, її повітряні сили стали більшими й кращими у своїй роботі.

Результатом цього, за словами Бронка, є те, що Захід втратив гарантію переваги в повітрі над Китаєм і Росією саме тоді, коли він став найбільш залежним від цієї переваги.

Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан є одним з багатьох, хто вважає, що Європі та НАТО немає чого боятися Путіна, оскільки він є "гіперраціональним" і тому не захоче вступати у конфлікт з Європою, яка має розвинену, хоч і роздроблену армію, а також значно більшу чисельність населення та економіку.

"Це може бути правдою, але не тому, що Путін є гіперраціональним. Якби він був таким, війни в Україні не було б. НАТО досі дотримувалося б угоди 1997 року про нерозміщення військ на території нових східноєвропейських членів Альянсу, як це було до того, як Росія анексувала Крим і розпочала війну на сході України у 2014 році", — вважає колумніст.

Конституція України все ще забороняла б їй вступати до НАТО, як це було до грудня того ж року. Фінляндія і Швеція залишалися б нейтральними. Перспективи російської економіки були б оптимістичними, без тягаря санкцій і втрати людського капіталу, а також збагаченими колись ненаситним попитом Європи на її нафту і газ.

Якщо вам потрібно нагадати, чому Путін розпочав війну, прочитайте його 7400-слівний трактат, сповнений історичних фантазій і обурення, який він виклав у телезверненні за три дні до початку повномасштабного вторгнення.

Тож так, відновлення війни в Україні або початок нових оголошених чи гібридних воєн, спрямованих на розпад НАТО, не мало б жодного сенсу. Але й напад на Україну теж не мав сенсу.

"З огляду на те, що в його розпорядженні, як і раніше, є звичайна, не кажучи вже про ядерну, зброя, було б просто нерозумно діяти, опираючись на припущеннях про його наміри", — підсумував Чемпіон.

Нагадаємо, Кремль заявив 9 грудня, що твердження європейців про те, що президент Росії Владімір Путін хоче відновити Радянський Союз, є помилковими, а твердження про те, що Путін планує вторгнення на територію країни-члена НАТО, є цілковитою дурістю.

Політика