Іранський режим стикається з найбільшою для себе загрозою за увесь час — WSJ

12 січня 2026 р. 14:19

12 січня 2026 р. 14:19

Як кажуть багато пересічних іранців, червнева 12-денна війна Ірану з Ізраїлем та США підірвала імідж непереможного іранського режиму. Наслідки бойових дій підживлюють протести протягом останніх двох тижнів , в результаті яких загинуло щонайменше 500 людей, йдеться у статті The Wall Street Journal.

Хоч іранський режим вже переживав подібні бурі, проте зараз він у набагато слабшому становищі. Правління аятол було сформовано як наслідок ірано-іракської війни, яку почав правитель Іраку Саддам Хусейн після Ісламської революції 1979 року. Тоді суспільство і влада Ірану уклали договір: іранці погоджуються на обмеження та труднощі в обмін на сильну державу, яка захистить їх від зовнішніх ворогів. Але це зруйнувалось, коли минулого літа смерть та руйнування прийшли в серце Тегерана.

"Ізраїльські удари по Ірану знищили значну частину його військового керівництва, а подальша бомбардувальна кампанія США завдала важкого удару по ядерній програмі Ірану. Це було приниженням для режиму, який інвестував так багато національного багатства країни в мережу посередників, розроблену для стримування саме такого нападу на Батьківщину", — йдеться у статті.

Журналісти також наводять приклади того, як репресивні режими падали через внутрішні заворушення після військових невдач: за рік після бомбардувань НАТО було поваленно правління президента Сербії Слободана Мілошевича, аргентинську хунту змінив демократичний уряд після поразки у Фолклендській війні, а військова диктатура Греції розпалася після програшу у війні за Кіпр.

Безпосередньою причиною останнього раунду протестів в Ірані стала економічна криза, оскільки ціни на нафту падають, а західні санкції придушують ділову активність. Однак ця криза нерозривно пов'язана з ізоляцією Ірану, яка є явним результатом його невдалої зовнішньої політики. Зокрема, режим відмовився від ядерної угоди з Дональдом Трампом, що могло б помʼякшити санкції. Також Тегеран не запровадив жодних серйозних внутрішньополітичних та економічних реформ.

"Те, що ВПС США можуть рознести Іран на друзки, нікого не сюрпризом не стало. Сюрпризом було те, що після того, як тебе розірвали, ти все одно хочеш повернутися до тієї ж політики, яка привела країну до цієї ситуації", — каже Алекс Ватанка, старший науковий співробітник Інституту Близького Сходу у Вашингтоні.

Тегеран не вперше зіткнувся з масовими протестами, режим вже пережив "Зелену революцію" 2009 року та великі заворушення у 2019 та 2022 роках. Але зараз інша міжнародна ситуація: США заохочують протести, хоча регіональні суперники, зокрема Саудівська Аравія, сподіваються, що режим не зазнає краху. Багато сусідів Ірану боїться, що країна з населенням у 90 мільйонів зануриться в громадянську війну, як свого часу Сирія.

У прагненні змінити владу в Тегерані Трампа підбадьорює нещодавній успіх з операцією у Венесуелі. Дипломати та оглядачі кажуть, що американський президент може скористатися цим шаблоном для усунення верховного лідера Ірану Алі Хаменеї, щоб отримати шанс на більш поступливого наступника.

За словами Еллі Гаранмає, заступниці директора програми Близького Сходу та Північної Африки Європейської ради з міжнародних відносин, якщо Хаменеї буде усунено, це може дати можливість решті режиму застосувати більш прагматичний підхід, як це було у Венесуелі. Зокрема, іранський режим може сказати населенню, що наполягатиме на угоді зі США, яка скасує санкції та усуне подальшу загрозу ударів.

Чи здатний режим знову втриматися ціною репресій, або ж запас міцності близький до вичерпання? Про це — в статті “ Ідеальний шторм в Ірані: чи встоїть режим аятол? ” розмірковував В’ячеслав Ліхачов .

Політика