Нові правила гри для DefenseTech. Як розробникам зберегти права на оборонні винаходи

13 січня 2026 р. 13:15

13 січня 2026 р. 13:15

У часи, коли українські технології, випробувані на полі бою, стають ключем до національної безпеки , питання захисту інтелектуальної власності (ІВ) набуває стратегічного значення. Від дронів з елементами штучного інтелекту до систем кіберзахисту — кожна інновація може стати об’єктом як інвестицій, так і ворожого копіювання. Саме тому в Україні за останні роки виник потужний DefenseTech-сектор.

Якщо раніше основними суб’єктами створення оборонних рішень були державні підприємства та кілька великих приватних виробників, то сьогодні сотні інженерів, стартапів, приватних компаній і волонтерських команд створюють системи зв’язку, дрони, тепловізори, програмне забезпечення, алгоритми наведення, захисні матеріали та безпілотні комплекси.

Збільшення кількості технологій неминуче підвищило значення інтелектуальної власності. Адже саме IВ визначає, хто контролює розробку, хто ухвалює рішення щодо її передачі, виробництва, масштабування та комерціалізації і хто несе юридичні ризики. На практиці більшість команд, які працюють над оборонними технологіями, стикаються з однаковими проблемами: невизначеність прав між розробниками, ризик, що військова частина чи держава заявить претензії на права, відсутність належного документального оформлення, небезпека неконтрольованого копіювання рішень, а також складність взаємодії з державними структурами.

Нові правила гри: держава стала повноцінним суб’єктом ІВ у військовій сфері

12 грудня 2025 року набрали чинності зміни до законодавства про інтелектуальну власність, які закріпили особливий статус прав на об’єкти інтелектуальної власності, створені у сфері оборони . Якщо раніше система спиралася на загальні норми про службові твори, то зараз уперше закріплено, що певні результати інтелектуальної діяльності у військовій сфері можуть належати державі як замовнику. Із цього випливають два ключові наслідки.

По-перше , якщо військовий створює технологію або технічне рішення у межах виконання службових обов’язків чи за державним контрактом, первинним власником майнових прав може бути саме держава, а от автором однаково залишається військовий. Ідеться й про винаходи, й про програмне забезпечення, дизайн обладнання, алгоритми оптимізації бою чи системи зв’язку.

По-друге , з’явився спеціальний режим управління такими правами — держава може визначати порядок передачі, комерціалізації та експортного контролю таких технологій. Для бізнесу це означає, що без належної ІВ-стратегії компанія ризикує втратити право на продукт, який сама фінансувала або створювала разом із військовими.

Права переходять до держави , якщо продукт створено у межах виконання службових обов’язків : за наказом / посадовою інструкцією на військовослужбовця може бути покладено обов’язок щодо здійснення інтелектуальної, творчої, зокрема наукової, науково-технічної, інноваційної, винахідницької або раціоналізаторської діяльності (стаття 43-1 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов’язок і військову службу»). Військовослужбовець, який створив об’єкт права інтелектуальної власності, направляє письмове повідомлення командиру військової частини із зазначенням опису, авторів і завдання, згідно з яким створювався об’єкт, а держава в особі відповідних уповноважених органів (СБУ, Міністерства оборони України, Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України) приймає такий об’єкт ІВ (стаття 16-1 Закону України від 24 березня 1999 року №548-XIV «Про Статут внутрішньої служби Збройних сил України»). Військовий може отримати винагороду за створення об’єкту ІВ як «авторську винагороду».

А якщо об’єкти права інтелектуальної власності створені поза виконанням службових обов’язків під час проходження військової служби в результаті здійснення наукової, технічної та художньої творчості? У такому разі права — повністю в автора, держава не претендує на такі об’єкти . Критерій наразі розмитий, але основне — це доведення відсутності зв’язку з обов’язками (за наказом, специфікою посади) (пункт 5 статті 43-2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов’язок і військову службу»).

Як розробникам захистити свої оборонні технології

Основою захисту оборонних рішень є правильне визначення того, що саме є об’єктом інтелектуальної власності. Для технологій, пов’язаних із обороною, такими об’єктами можуть бути програмне забезпечення, алгоритми, технічні креслення, конструкції, механізми, винаходи, промислові зразки, корисні моделі тощо.

У більшості випадків першим кроком є фіксація прав на такі об’єкти між учасниками команди. Якщо над технологією працювали кілька розробників, необхідно документально визначити, кому належать майнові права і як вони передаються компанії або замовнику. Для цього використовують договори про передачу виключних майнових прав, договори про створення на замовлення, угоди між засновниками, які регулюють порядок спільного управління правами.

Не менш важливим є правильне документування створення технології. У сфері оборони розробки часто створюються у кілька етапів, із великою кількістю проміжних версій, а авторські права, наприклад, виникають вже в момент створення, а не реєстрації. Тому важливо зберігати чернетки, проміжні моделі, репозиторії коду, протоколи нарад авторів, матеріали тестувань. Це формує доказову базу, яку можна використати в разі спору, передачі прав або реєстрації таких прав.

Реєстрація часто стає окремим етапом захисту. За класичних умов її використовують для закріплення монопольного права.

Приміром, як зазначають в Українському національному офісі інтелектуальної власності та інновацій (УКРНОІВІ), для сфери оборонно-промислового комплексу (ОПК) найхарактернішими можуть бути такі об’єкти ІВ: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування напівпровідникових виробів та об’єкти авторського права . Здебільшого на практиці найефективніше застосовувати комплексну правову експертизу.

УКРНОІВІ рекомендує реєструвати все, що можна розібрати й відтворити шляхом зворотного інжинірингу, щоб запобігти реєстрації вашої розробки іншими особами, які потім можуть заборонити виробляти те, що ви придумали першими. На прикладі БпЛА :

• конструкція БпЛА або його частин може бути винаходом (корисною моделлю);
• зовнішній вигляд БпЛА або його частин може охоронятися як промисловий зразок;
• софт, ТУ, конструкторська документація можуть бути об’єктом авторського права або комерційною таємницею;
• конфігурація створеного напівпровідникового виробу може охоронятися свідоцтвом на компонування;
• назва та/або логотип виробника, моделі БпЛА може охоронятися як торговельна марка.

Проте в обороні є окрема категорія — секретні винаходи та корисні моделі , які дають змогу захистити технологію без її публічного розкриття. Їх оформлення здійснюється за спеціальною процедурою, а доступ до інформації обмежений відповідно до законодавства про державну таємницю. Якщо винахід (корисну модель) створено з використанням інформації, зареєстрованої у Зводі відомостей, що становлять державну таємницю України, або цей винахід (корисну модель), згідно із Законом України «Про державну таємницю», може бути віднесено до державної таємниці, то заявка подається до УКРНОІВІ через режимно-секретний орган заявника або через компетентний орган місцевої державної адміністрації за місцем знаходження (для юридичних осіб) або місцем проживання (для фізичних осіб). До заявки додається пропозиція заявника щодо віднесення винаходу (корисної моделі) до державної таємниці з посиланням на відповідні положення Закону України «Про державну таємницю».

Водночас важливо враховувати, що використання секретного винаходу (корисної моделі) та розпоряджання правами (можливість передати / укласти ліцензійний договір) власником патенту має здійснюватися з дотриманням вимог Закону України « Про державну таємницю » та за погодженням і з д ержавним експертом з питань таємниці.

У випадках, коли патентування небажане або неможливе, розробники часто застосовують режим комерційної таємниці. Для цього необхідно встановити внутрішні правила обмеження доступу: визначити перелік інформації, яка є комерційною таємницею, запровадити внутрішні політики, погодити процедури обміну даними, вести журнали доступу, контролювати передачу інформації поза межами команди.

Cистема Defense City — аналог Дія City для ОПК

Закони №4577-IX та №4578-IX набрали чинності 5 жовтня 2025 року й діятимуть до 1 січня 2036 року або моменту вступу України до ЄС. Крім того, закони вносять низку нововведень через спеціальний режим Defense City: податкові пільги, спрощений експорт та захист ІВ.

Defense City пропонує конфіденційність: інформація про його резидентів тимчасово не відображається у відкритому доступі під час воєнного стану та ще протягом року після його завершення. Зокрема йдеться про права на об’єкти інтелектуальної власності (промислові зразки, торговельні марки, компонування напівпровідників, винаходи та секретні винаходи, корисні моделі та секретні моделі, авторське право й договори щодо авторських прав, інші публічні реєстри, визначені КМУ). Отже, юридичний захист оборонних технологій — це не опція, а необхідність .

Українські оборонні технології сьогодні рятують життя та змінюють хід війни. Але без належного юридичного оформлення вони можуть стати втраченою можливістю — як для авторів, так і для держави. Щоб технологію було впроваджено, комерціалізовано, захищено від копіювання та визнано інвесторами, потрібен чіткий юридичний фундамент.

Політика