Чому іранський режим все ще тримається, попри масштабні протести — Reuters

13 січня 2026 р. 16:02

13 січня 2026 р. 16:02

Попри загальнонаціональні протести в Ірані та багаторічний зовнішній тиск, поки що немає жодних ознак розколу в еліті Ісламської Республіки, який міг би покласти край одному з найстійкіших режимів у світі, пише Reuters .

Додатковий тиск на іранських клерикальних правителів чинить президент США Дональд Трамп, який неодноразово погрожував військовими діями у відповідь на жорстке придушення протестів в Ірані. Також режим постраждав після кампанії бомбардувань Ізраїлем і США іранської ядерної програми та ключових чиновників торік.

Однак, як розповіли Reuters дипломати, урядові джерела на Близькому Сході та два аналітики, якщо вуличні заворушення та зовнішній тиск не призведуть до зради у верхівці, режим, хоч і ослаблений, імовірно, втримається.

За словами іранського чиновника, в ході протестів загинуло близько 2000 осіб, він звинуватив “терористів” у смерті цивільних та співробітників сил безпеки. Правозахисні організації повідомляли про близько 600 загиблих.

Багаторівнева система безпеки Ірану, заснована на Революційній гвардії та парамілітарних силах “Басідж”, які разом налічують близько мільйона осіб, робить зовнішній тиск без внутрішнього розколу надзвичайно складним завданням, каже ірансько-американський науковець та експерт з регіональних конфліктів і зовнішньої політики США Валі Наср.

“Щоб такі дії принесли успіх, на вулицях має бути натовп протягом значно тривалішого періоду часу. А ще має відбутися розпад держави. Деякі сегменти держави, зокрема силові структури, мають перейти на бік повстанців”, — додав він.

Верховний лідер Ірану 86-річний Алі Хаменеї пережив кілька хвиль заворушень у минулому. Це п'яте велике повстання з 2009 року, що свідчить про стійкість і згуртованість режиму, навіть попри глибоку, невирішену внутрішню кризу, каже Пол Салем з Інституту Близького Сходу.

Щоб це змінилося, протестувальники повинні створити достатній імпульс, аби подолати укорінені переваги режиму: потужні інституції, значну кількість виборців, лояльних до клерикального правління, а також географічний і демографічний масштаб країни з 90 мільйонами населення, зазначає колишній американський дипломат і експерт з Ірану Алан Ейр.

Однак виживання не означає стабільності, кажуть аналітики. Ісламська Республіка стикається з одним із найсерйозніших викликів з 1979 року. Санкції задушили економіку, і шлях до відновлення не проглядається. Стратегічно країна перебуває під тиском Ізраїлю та США, її ядерна програма деградувала, а регіональні збройні угруповання “Осі опору”, що діють від імені іранського режиму, ослаблені через нищівні втрати союзників у Лівані, Сирії та Газі.

Наср зазначив, що, хоча він не вважає, що Ісламська Республіка досягла “моменту падіння”, режим “зараз перебуває в ситуації, коли йому дуже важко рухатися вперед”

Протести почалися 28 грудня у відповідь на стрімке зростання цін, а потім перетворилися на пряму боротьбу проти клерикального правління. З політичної точки зору, жорстоке придушення протестів ще більше підірвало те, що залишилося від легітимності режиму.

Американська правозахисна організація HRANA заявляє, що підтвердила загибель 573 людей. За даними організації, було заарештовано понад десять тисяч людей. Іран не оприлюднив офіційних даних про жертви.

Аналітики вважають, що особливість цього моменту і підвищення ставок полягає у відкритих попередженнях Трампа про те, що вбивство демонстрантів може спровокувати втручання США.

Трамп зустрінеться з високопоставленими радниками у вівторок, 13 січня, щоб обговорити варіанти дій щодо Ірану. Тегеран заявив, що підтримує відкритий діалог з Вашингтоном. Трамп, який каже, що може зустрітися з іранськими чиновниками, пригрозив митами країнам, які торгують з Іраном. Китай є головним торговельним партнером Тегерана.

За інформацією ізраїльського джерела, в суботу, 10 січня, прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу та держсекретар США Марко Рубіо обговорили можливість дій Вашингтона проти Ірану.

За словами аналітиків, інтерес Трампа до протестів, імовірно, є радше тактичним, а не ідеологічним. Метою може бути гнучкість режиму — ослаблення його настільки, щоб домогтися поступок, таких як обмеження ядерної програми.

Ідея “венесуельської моделі” стає дедалі привабливішою в деяких колах у Вашингтоні та Єрусалимі, заявили дипломат і троє аналітиків. Вона передбачає усунення вищої влади Ірану, одночасно даючи сигнал решті державного апарату: залишайтеся на своїх місцях, за умови співпраці.

Однак у випадку з Іраном такі методи стикаються з серйозними перешкодами — режимом безпеки, який закріпився протягом десятиліть, глибокою інституційною згуртованістю та значно більшою й етнічно складною країною.

Двоє регіональних чиновників і двоє аналітиків розповіли Reuters, що іноземна військова операція може розколоти Іран за етнічними й релігійними ознаками.

Наразі обмеження залишаються. Військові ресурси США розтягнуті в інших регіонах, хоча дипломати зазначають, що розгортання військових сил може відбутися швидко.

Девід Маковський з Вашингтонського інституту каже, що якщо Трамп вирішить втрутитися, то це буде спроба швидких та ефективних дій, а не тривала кампанія.

“Він шукає той єдиний жест, який може змінити хід гри, але що це може бути?”, — додав Маковський.

Варіанти варіюються від морського тиску на іранські поставки нафти до цілеспрямованих військових або кіберударів, і всі вони несуть серйозні ризики.

Деякі заходи, за словами джерел Reuters, можуть не вимагати застосування сили, наприклад, відновлення доступу до Інтернету через Starlink, щоб допомогти протестувальникам спілкуватися.

“Трамп іноді використовує погрози, щоб відтермінувати рішення, іноді — щоб стримати супротивників, а іноді — щоб дати зрозуміти, що він насправді готується втрутитися. Ми просто ще не знаємо, що саме стосується цього випадку”, — сказав Маковський з Вашингтонського інституту.

Про те, чи здатний режим знову втриматися ціною репресій, або ж запас міцності близький до вичерпання — в статті “ Ідеальний шторм в Ірані: чи встоїть режим аятол? ” розмірковував В’ячеслав Ліхачов .

Політика