авторська колонка Бої на сході та на півдні: чого чекати на фронті у наступні тижні

13 січня 2026 р. 18:26

13 січня 2026 р. 18:26

Росія має на меті до 1 квітня окупувати всю Донецьку область. Така інформація з’явилася в українських ЗМІ. Водночас співрозмовники видання, яке оприлюднило цей прогноз, не вважають таке завдання реалістичним. Яких подій варто очікувати на фронті в найближчі тижні та до чого прагнутиме противник?

Завдання захоплення всієї Донецької області справді є принциповим для режиму путіна – аби заявити хоча б про якусь «перемогу» у війні, прив’язавши її до так званого «визволення Донбасу». Ключовою метою на цьому шляху є захоплення Слов’янська та Краматорська – останньої великої донбаської агломерації, яка повністю контролюється Силами оборони України. Для досягнення цієї мети росіянам необхідно виконати низку послідовних завдань.

По-перше, остаточно захопити Покровськ і Мирноград . Цю мету противник ставив перед собою ще у 2024 році. Надворі вже 2026-й, однак бої за обидва населені пункти досі тривають. У Покровську українські війська утримують позиції на північ від залізниці, яка розділяє місто на північну та південну частини. Зберігається присутність наших сил і в Мирнограді – попри вкрай складну ситуацію із забезпеченням, яке фактично тримається на дронах.

Наразі ворог намагається обійти Покровськ із заходу, щоб зайти та закріпитися в Гришиному – населеному пункті, розташованому приблизно за 10 км від міста. Також росіяни ведуть бої за Родинське (на північ від Покровська) та намагаються наступати на Білицьке – місто ще північніше Родинського, розташоване на трасі Т-0515, яка веде у напрямку Покровська та Мирнограда.

Захоплення Гришиного остаточно переріже трасу Е-50, що веде до Павлограда, а падіння Білицького або Родинського «закриє» трасу Т-0515. Усе це суттєво ускладнить логістику Покровсько-Мирноградської агломерації та зробить її оборону вкрай складним завданням – зважаючи на те, що й зараз вона ведеться на межі можливого. Лише після захоплення Покровська та Мирнограда ворог зможе розпочати охоплення Костянтинівки – міста, яке є південною брамою до Слов’янсько-Краматорської агломерації.

Північно-східною брамою до неї є Лиман , який став важливою ціллю для противника після відходу Сил оборони від Сіверська. Третім можливим напрямком наступу на Слов’янськ раніше розглядався вектор Куп’янськ – Борова – Ізюм на Харківщині. Однак на цьому напрямку росіяни зазнали поразки, програвши другу битву за Куп’янськ і не зумівши захопити важливий логістичний хаб Куп’янськ-Вузловий.

Отже, щоб лише розпочати наступ на Слов’янськ і Краматорськ, росіянам необхідно завершити бої за Покровськ і Мирноград, просунутися до Костянтинівки та захопити її, взяти Лиман, і лише після цього думати про Слов’янсько-Краматорську агломерацію, яка сама по собі є потужним укріпленим районом. Тільки після її захоплення росія зможе заявляти про фактичний контроль над більшою частиною Донецької області.

Чи здатна росія виконати це завдання? Теоретично – так. Однак ключове питання полягає в часі. З огляду на темпи наступу та масштаби втрат дедлайн захоплення всієї Донеччини до 1 квітня 2026 року виглядає абсолютно нереалістичним. Не можна навіть виключати, що у квітні 2026-го бої за Покровськ і поблизу Лимана все ще триватимуть.

Другим важливим напрямком залишається Запорізька область . Тут противник досяг значно більших територіальних здобутків, просунувшись за останні півтора року від Вугледара та Курахового до стику Запорізької, Донецької й Дніпропетровської областей, а також розпочавши наступ у східній частині Запорізької області.

Зокрема росіяни зайшли в Гуляйполе та ведуть бої за цей населений пункт. У разі його захоплення противник зосередить зусилля на Оріхові, намагаючись просуватися до міста як з півдня, так і зі сходу – з боку Гуляйполя.

Успіх під Оріховом створить безпосередню загрозу для Запоріжжя. Вона існує і зараз, адже ворог уже наблизився до міста з півдня, просуваючись уздовж дороги Харків – Сімферополь, яка на цій ділянці проходить паралельно руслу колишнього Каховського водосховища.

«Сіра зона», в якій фіксується присутність російських військ, уже обійшла Степногірськ – населений пункт, розташований приблизно за 25 км по прямій від Запоріжжя. Водночас головною загрозою для обласного центру наразі є не сухопутний штурм, а постійні обстріли, які дедалі частіше здійснюються за допомогою дронів. Якщо ж противник досягне успіху під Гуляйполем, а згодом і під Оріховом, ризики для Запоріжжя зростуть кратно. І хоча такий сценарій нині не є неминучим, вважати його неможливим не варто.

Денис Попович, військовий оглядач, спеціально для «Слово і діло»

Політика