Трамплін для Рубіо: від Держдепу до Овального кабінету?

14 січня 2026 р. 13:12

14 січня 2026 р. 13:12

Успішна й блискавична військова спецоперація США у Венесуелі , яка завдала болючого удару глобальним амбіціям Росії та Китаю , стала бенефісом державного секретаря США та виконувача обов’язків радника з питань нацбезпеки Марко Рубіо.

Керівник американського Держдепартаменту завжди був послідовним прихильником жорсткої політики проти авторитарних лівих режимів Латинської Америки. Захоплення Ніколаса Мадуро неабияк потішило самолюбство Дональда Трампа та посилило й без того впливові позиції Марко Рубіо в нинішній адміністрації. За вдалого збігу обставин перед держсекретарем США може відкритися шлях на вершину політичного Олімпу.

Опитування серед республіканців показують: віцепрезидент Джей Ді Венс залишається фаворитом серед імовірних кандидатів на праймеріз 2028 року. Однак намітилася тенденція до поступового зниження його популярності. Згідно з грудневим дослідженням Atlas Intel, Венса готові підтримати 46,7% респондентів. У вересні 2025 року віцепрезидент мав 54,6% довіри. Натомість підтримка Марко Рубіо зросла до 23% , і державний секретар опинився на другому місці серед кандидатів у президенти від Республіканської партії. Важливо зазначити: дослідження громадської думки проводилося до спецоперації у Венесуелі, де Рубіо зіграв одну з ключових ролей. Тож його позиції зараз можуть виглядати кращими.

Після вдалого полону Ніколаса Мадуро букмекери також зафіксували відчутне зростання ставок на Марко Рубіо як кандидата в президенти від Республіканської партії. Та хоча шанси держсекретаря США зросли майже вдвічі, лідерство наразі зберігається за Джей Ді Венсом.

Згідно з опитуванням Harvard CAPS/Harris, Марко Рубіо — один із найпопулярніших урядовців у адміністрації Трампа. Його чистий рейтинг схвалення становить 3%, як і у міністра охорони здоров’я Роберта Кеннеді-молодшого. Для порівняння, Джей Ді Венс має лише 1% схвалення. Хоча Марко Рубіо наразі поступається Венсу за рівнем прихильності серед республіканців, він зберігає сильні позиції в середовищі латиноамериканців. Також державний секретар має дві важливі переваги : менший рівень негативу з боку виборців-демократів і позитивний баланс підтримки серед незалежних виборців — плюс 15%. Опитування, проведене YouGov із 5 до 8 вересня 2025 року, показало , що 33% республіканців та незалежних виборців, які схиляються до республіканців, розглянули б можливість підтримати Рубіо на президентських праймеріз. Крім того, до кандидатури державного секретаря прихильніше ставляться республіканці, які не ідентифікують себе з рухом MAGA й прагнуть компетентного лідерства США в зовнішній політиці.

Президент Дональд Трамп зберігає інтригу й ухильно відповідає на запитання, кого б він волів бачити своїм наступником. Але господар Білого дому не раз напівжартома називав прізвища віцепрезидента й державного секретаря в контексті можливих кандидатів у президенти. Хоча Рубіо заявляв, що підтримуватиме Венса в разі його номінації, це не означає, що він не має президентських амбіцій. У минулому політик латиноамериканського походження вже демонстрував, що може коригувати свою позицію відповідно до мінливих обставин.

Активізація латиноамериканського напрямку зовнішньої політики адміністрації Трампа може помітно посилити позиції Рубіо й вивести його на перше місце в конкурентному протистоянні з Венсом. Багато що залежатиме від того, як розвиватимуться події у Венесуелі. Наразі складається враження, що Вашингтон зробив ставку на контрольований і поступовий демонтаж режиму Мадуро, остерігаючись можливого хаосу громадянського протистояння в разі швидкої зміни влади. У такій політиці насправді є сенс, оскільки оцінка американської розвідки свідчить про те, що соратники Мадуро краще підготовлені до управління країною й можуть забезпечити стабільність в умовах перехідного періоду.

Венесуела — не єдина країна Латинської Америки, де США поставили за мету змінити керівний режим. Президент Дональд Трамп після 3 січня вже встиг зробити кілька заяв, у яких виступив із погрозами у бік Куби . Ця країна, в якій досі зберігається правління Комуністичної партії, була близькою союзницею Венесуели й отримувала від Каракаса нафту та фінансову допомогу. Та зараз позиції керівного режиму стали дуже вразливими. 11 січня американський лідер закликав владу Куби «укласти угоду, поки не пізно» . Й додав, що нафта та гроші більше не надходять на острів.

Є сигнали про те, що Вашингтон серйозно налаштований організувати повалення комуністичної диктатури в Гавані. Якщо ця операція буде вдалою, популярність Рубіо зросте ще більше. Трамп схильний дослухатися до тих, хто дає йому можливість насолодитися променями слави. Якщо Рубіо вдасться продемонструвати ефективність у Латинській Америці й подарувати Трампу хвилини тріумфу, державний секретар отримає хороший трамплін для своєї кар’єри. Тоді у глави Держдепартаменту з’явиться чудова нагода кинути виклик віцепрезиденту Венсу в боротьбі за номінацію 2028 року. Та щоб це відбулося, Рубіо, схоже, доведеться зазнати нових випробувань.

2025 року Дональд Трамп створив ситуацію взаємної конкуренції між державним секретарем і своїми спецпредставниками у сфері зовнішньої політики. Особливу роль зіграв наближений до американського президента бізнесмен Стів Віткофф, який безуспішно намагався вирішити питання іранської ядерної програми та завершення російсько-української війни. Лише втручання Рубіо дало змогу змінити тон 28 пунктів мирного плану та зробити угоду прийнятнішою для України.

Цілком можливо, що 2026 року частково зменшиться вплив спеціальних емісарів Трампа на кшталт Стіва Віткоффа. Проте не варто очікувати, що американська зовнішня політика повністю позбудеться рис волюнтаризму та хаосу, оскільки в ній може зрости роль інших осіб. Передусім ідеться про заступника керівника апарату Білого дому з питань політики та внутрішньої безпеки Стівена Міллера. Хоча його офіційна посада, здавалося б, не має безпосереднього стосунку до сфери міжнародних відносин, в адміністрації Трампа діють власні правила. Це той класичний випадок, коли впливовість визначається не посадою. Вона є наслідком ідейної близькості, вміння перебувати на одній хвилі з президентом, підтримуючи його глибинні прагнення.

Трамп уже декларував бажання встановити контроль над Гренландією на початку своєї другої каденції. Зараз він знову загорівся цією ідеєю. Його арктичні пориви активно підтримує радник Стівен Міллер. У коментарі для телеканалу CNN 5 січня чиновник наголосив , що Гренландія має бути частиною США. І пов’язав вирішення цього питання з національною безпекою. «Щоби Сполучені Штати могли гарантувати безпеку Арктичного регіону, захистити НАТО та інтереси НАТО, вочевидь, Гренландія має бути частиною Сполучених Штатів, і це розмова, яку ми вестимемо як країна», — сказав Міллер. І додав, що «ми живемо у світі, де керують сила, влада і міць».

Потрібно зауважити: державний секретар США й заступник керівника апарату Білого дому не є опонентами з усіх питань. Марко Рубіо та Стівен Міллер без проблем знайшли спільну мову щодо Венесуели та політики США стосовно країн Латинської Америки. Але між ними є суттєві відмінності в поглядах на відносини з європейськими союзниками . Глава Держдепартаменту радше сповідує рейганівський стиль зовнішньої політики з акцентом на старі альянси та обмежений інтервенціонізм там, де це необхідно. Рубіо, як і багато республіканців, є прихильником мирного вирішення питання Гренландії. І волів би укласти таку угоду, яка зберегла б нормальні відносини всередині блоку НАТО. Проте його можливість і здатність ефективно протистояти імпульсивним бажанням Трампа обмежені.

Натомість Стівен Міллер надає значно меншої ваги підтримці старих трансатлантичних союзів. Він просуває ідеї американського ізоляціонізму з елементами неоімперіалізму. Тож ми вже незабаром зможемо побачити, як Рубіо доведеться врівноважувати надміру експансіоністські та войовничі пориви Міллера щодо найбільшого острова планети, балансуючи між ними та збереженням єдності Заходу й іміджу Америки.

Політика