ДБР перетворилось із спецоргану на розслідувача всього без результату

20 січня 2026 р. 15:13

20 січня 2026 р. 15:13

За сім років існування Державне бюро розслідувань так і не окреслило чітких пріоритетів у роботі і отримало ярлик залежного від Офісу президента органу, який фігурує у можливих «політичних переслідуваннях», що майже зводить нанівець саму ідею створення ДБР, пише у статті « Реформа ДБР: не зміна директора, а зміна логіки органу » керівник напряму «Правопорядок» Лабораторії законодавчих ініціатив Євген Крапивін.

Ще на зорі існування Державне бюро розслідувань задумували як орган, що займатиметься службовими злочинами — катування, незаконні затримання, фальсифікація доказів та інші злочини проти правосуддя. Таким чином він мав усунути конфлікт інтересів всередині правоохоронної системи.

Однак на практиці ДБР перетворилось на універсального «розслідувача всього», і пріоритетом аж ніяк не є службові злочини, тим паче у сфері правосуддя.

Як зазначає автор, останніми роками більшість проваджень ДБР складають військові злочини (проти порядку несення військової служби) – у 2024 році до їх числа належали 89 тисяч проваджень з 98 тисяч розслідувань бюро.  Інша частина ресурсів ДБР спрямована на розслідування корупційних злочинів середнього рівня, що також не було головною метою при створенні бюро.

«Ефективність такої роботи викликає питання: до вироків доходить небагато справ, тоді як ситуація зі злочинами у сфері правосуддя залишається стабільно поганою , а безкарність — системною. Врешті катування, незаконні затримання, фальсифікація доказів — найменший пріоритет цього органу. А саме для цього його створювали», - вказує Крапивін.

Правознавець зазначає, що події навколо Вищої кваліфікаційної комісії суддів у 2025 році навпаки стали показовими щодо репутації ДБР в суспільстві.

Навесні бюро провело серію обшуків у приміщенні ВККС та за місцем проживання на той момент заступника голови Комісії, допитувало її членів.  Усі ці дії проводили в межах кримінальних проваджень, однак поза процесуальною рамкою, що вказало на глибокі інституційні проблеми. ВККС тоді публічно заявила, що розцінює ці дії як тиск і втручання у виконання її конституційних функцій, на що звернули увагу й міжнародні партнери і громадські організації.

Ці події збіглися в часі з кваліфікаційним оцінюванням суддів із ліквідованого Окружного адмінсуду та Печерського райсуду, які і розглядали клопотання ДБР щодо обшуків і доступу до документів.

«Межа між правозастосуванням і тиском виявилася небезпечно тонкою», - підкрелює аналітик.

Він зазначає, що це не вперше ДБР опинилось в центру скандалу, після якого бюро дорікнули у тиску та політичній вмотивованості дій. Особливо негативний імідж ДБР здобуло в суспільстві через активну практику невідкладних обшуків без ухвали слідчого судді . Кримінально-процесуальний кодекс України допускає такі дії, однак у практиці ДБР вони вже виглядають як стандартна процедура.

«Коли ж скандали та виявлені порушення не призводять до службових розслідувань чи дисциплінарних рішень, формується відчуття безкарності. Це лише посилює наративи про «політичне ДБР» і підриває довіру до органу», - наголошує Крапивін.

Політика