Чи справді Гренландії загрожують Росія та Китай — що кажуть розвідка й НАТО

22 січня 2026 р. 22:17

22 січня 2026 р. 22:17

Російський підводний човен проєкту 955А — «Владімір Великий», озброєний 16 балістичними ракетами, ховається під полярною кригою після виходу з Мурманська, намагаючись непомітно пройти морським «вузьким місцем» між Гренландією, Ісландією та Великою Британією.

Росіяни не підозрюють, що за ними слідує британський ударний підводний човен класу Astute. У певний момент у глибинах Атлантики екіпаж може передати супровід американським союзникам. Якщо російський човен буде втрачено з поля зору, місія вважатиметься проваленою, а Сполучені Штати — такими, що перебувають під підвищеною загрозою нападу, пише The Times.

Один із співрозмовників у військово-морських силах  пояснив:
«Така співпраця не дозволяє російському підводному човну залишатися непоміченим біля узбережжя Америки».

Наразі, за оцінками, рівень російської активності є мінімальним, і це завдання виконується ефективно.

Однак у разі, якщо Вашингтон спробує захопити Гренландію силою, ризики для США можуть зрости: багаторічні угоди про обмін критично важливою розвідінформацією можуть просто розвалитися.

Ед Арнольд, старший науковий співробітник з європейської безпеки Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI), зазначає:

«США, Норвегія та Велика Британія мають тристоронню угоду з морського патрулювання для відстеження російських підводних човнів і утримання їх якомога східніше. Це операція всього альянсу. Вона може зруйнуватися, якщо Трамп захопить Гренландію, що зробить США більш, а не менш уразливими».

Том Шарп, колишній командир Королівського флоту, додає:

«Для мене немислимо, щоб така співпраця зникла — і водночас ось ми тут» .

Якщо забрати міжсоюзницьке управління морськими просторами, каже він, «усі наші підводні сили — і ударні, і стримувальні — стають менш захищеними».

Обґрунтовуючи можливе захоплення Гренландії , президент Дональд Трамп заявляв:

«Якщо подивитися навколо Гренландії просто зараз, там є російські есмінці, китайські есмінці і, що важливіше, російські підводні човни всюди».

Ці твердження про «заполонення» острова викликали здивування у військових планувальників НАТО та розвідувальних служб.

Деякі експерти переконані, що жодних розвідданих про значну російську присутність не існує, а арктичне «брязкання м’язами» Владіміра Путіна здебільшого було зосереджене на Норвегії, Фінляндії та Швеції.

Загроза для Гренландії з боку російського та китайського флотів оцінюється як незначна. Оборонні та безпекові угоди, зокрема договір, який дозволяє США військовий доступ до Гренландії, забезпечують можливість реагування на будь-яку потенційну небезпеку.

Арнольд зазначає, що російська загроза регіону зменшилася в останні роки , оскільки Москва перекинула ресурси на війну проти України. Китайська активність обмежується науковими дослідженнями, які потенційно можуть слугувати прикриттям для майбутніх військових дій, але наразі не вважається безпосередньою загрозою.

«Розвіддані не підтверджують того, як Трамп описує ситуацію — принаймні у короткостроковій перспективі. Російська загроза серйозніша, ніж китайська, але за останні роки вона ослабла. Значна частина ресурсів спрямована на Україну. Російські позиції в Арктиці зараз слабші, ніж будь-коли за останні п’ятнадцять років», — каже Арнольд.

У опублікованому минулого місяця звіті Оксфордського інституту енергетичних досліджень зазначено, що участь Китаю в арктичному видобутку корисних копалин скорочується в Канаді та Гренландії « через політичні чинники, а також високі витрати й ризики ведення діяльності».

Широко відзначається, що США не порушували питання Гренландії як нагальної безпекової проблеми на нещодавніх засіданнях НАТО. Арктична стратегія Пентагону на 2024 рік згадує острів лише в контексті посилення повітряного та морського патрулювання — кроку, який НАТО й так уже розглядає.

У національній стратегії безпеки США , оприлюдненій у листопаді, Гренландія взагалі не згадується. Стратегічний оборонний огляд уряду Великої Британії від червня минулого року попереджав, що Арктика та Крайня Північ можуть стати «вільними від льоду» влітку до 2040 року, що «відкриє доступ для більшої кількості гравців і створить нову зону конкуренції в ширшому оточенні Британії». Гренландія там також не згадується окремо.

Відсутність чіткого американського фокусу та реальної російської чи китайської загрози означає, що планувальники НАТО, які працюють над арктичною місією з центром на Гренландії, намагаються зрозуміти, що саме необхідно:
«Це системи повітряного спостереження, літаки чи військово-морська присутність — і якого саме типу?» — сказав один дипломат.

Інший припустив, що німецькі та британські протичовнові літаки P-8 Poseidon могли б бути корисними для Гренландії. Також розглядається варіант місії з повітряного патрулювання.

Показово, що США мають обмежені ресурси та досвід для дій в Арктиці. Цього разу саме європейські союзники по НАТО — передусім скандинавські країни та Велика Британія — володіють підготовленими до арктичних умов силами.

Одне з військових джерел згадало, що під час торішніх навчань Joint Viking у північній Норвегії американські війська зазнали серйозних труднощів. Командування навчань змушене було попросити фінських резервістів — найбільш грізних арктичних бійців, які грали роль «загарбників», — діяти м’якше.

«Фінів довелося просити припинити бити американців, бо це було принизливо й деморалізуюче», — сказало джерело.

США також залежать від Фінляндії у сфері найкращих технологій криголамного флоту.

«Європейці володіють ноу-хау», — зазначив один із військових. — «Якщо Трамп хоче захищати регіон, він діє хибно, відштовхуючи своїх арктичних союзників».

Генерал Джеймс Еверард, колишній заступник верховного головнокомандувача об’єднаних сил НАТО в Європі, підсумував:

«Я вважаю, що слово “загроза” тут недоречне. Безпосередньої військової загрози немає, але Гренландія багата на корисні копалини. Усі хочуть свій шматок пирога, тому існують довгострокові безпекові й комерційні ризики, якими потрібно управляти. У НАТО є ефективна стратегія застосування сил, яку можна розширювати за потреби — але спершу слід домовитися про роль і мету».

Політика