У Верховній Раді пропонують змінити Цивільний кодекс України

23 січня 2026 р. 12:00

23 січня 2026 р. 12:00

У Верховній Раді України зареєстрували проєкт нового Цивільного кодексу України під назвою «Кодекс права приватного». Ініціатором документу під номером 14394 є кілька десятків народних депутатів із різних партій та груп.

У пояснювальній записці до законопроєкту значиться, що основа ухваленого у 2003 році Цивільного кодексу України є міцним фундаментом, однак стрімкий розвиток суспільних відносин, поява нових технологій та нормативних актів зумовили потребу системного оновлення загальних положень цивільного законодавства.

При цьому автори документу підкреслюють, що зміна назви не змінює конституційного місця Цивільного кодексу і не створює підстав для перегляду ієрархії джерел права: «йдеться про той самий кодифікований закон, який, однак, більш точно «маркується» відповідно до свого предмета регулювання», але планує усунути термінологічні і методологічні розриву приватному праві, зменшити колізійність та формування цілісної, внутрішньо узгодженої системи регулювання приватних відносин.

Також із цивільного права хочуть вилучити залишки радянської парадигми у цивільному законодавстві.

Завданнями законопроекту є:

• системна рекодифікація приватного права та підвищення якості кодифікованого регулювання;
• утвердження і послідовна реалізація засад приватного права;
• модернізація юридичного статусу учасників приватних відносин і гарантій їхньої взаємодії;
• підвищення ефективності та передбачуваності приватноправового обороту;
• підвищення гарантій захисту цивільних прав та правомірних інтересів;
• оновлення строкових механізмів та інструментів юридичної визначеності;
• гармонізація з європейськими правопорядками та уніфікаційними актами;
• відрадянщення та модернізація понятійного апарату приватного права;
• створення сприятливого юридичного середовища для економічного розвитку та інвестицій.

У частині джерел приватного права проект передбачає зміну загальної рамки регулювання. Так, договір піднесено до рівня джерела приватного права з максимально чіткою формулою диспозитивності. Істотно розширено та уточнено звичай як джерело приватного права : поряд зізвичаєм ділового обороту прямо визнано національний звичай, звичай національної меншини (спільноти) або корінного народу, передбачено можливість його документального фіксування та встановлено «запобіжник» незастосування звичаю, що суперечить договору або акту цивільного законодавства.

Як окреме джерело приватного права введено локальний акт юридичної особи (статут, положення, рішення вищого органу управління), що прямо відображає реальну нормативність внутрішніх правил організацій у приватному праві та визначає коректну «легальну точку опори» для внутрішньокорпоративного регулювання.

Законопроект модернізує захист приватності та кореспонденції – таємниця кореспонденції охоплюватиме електронні текстові і голосові повідомлення, зображення, аудіо- та відеоспілкування в месенджерах і соціальних мережах, під час використання цифрових сервісів. Окремо врегульовано режим належності отриманої інформації адресату, опублікування кореспонденції лише за згодою, а також специфіку захисту особи після смерті.

У майновому праві одним із оновлень є послідовне додержання принципу «поверхня слідує за ґрунтом» : власнику земельної ділянки належать будівлі, споруди та інше нерухоме майно, розміщене на ній, якщо іншого не встановлено законом, і як загальне правило: відчуження земельної ділянки охоплює відчуження будівель/споруд, і навпаки (стаття 483).

Кодексом вводиться категорія публічної речі як такої, що належить державі чи територіальній громаді та призначена для забезпечення суспільних потреб (стаття 382)

Окремий системний блок нововведень стосується захисту права інтелектуальної власності . Підстави для захисту розширено і конкретизовано: підставою є не лише порушення, невизнання чи оспорювання, а й створення загрози порушення.

У частині про сімейне право сформульовано нову модель регулювання сімейних відносин , яка поєднує конституційний стандарт охорони сім’ї з інструментами юридичної визначеності та договірної автономії учасників сімейних відносин.

Сім’я визначається як природний і основний осередок суспільства, а підстави її визначення ширші за шлюб та передбачають – шлюб, кровне споріднення, усиновлення, інші форми влаштування дітей та інші підстави, що не заборонені законом і відповідають доброзвичайності.  Також чітко оформлено фактичний сімейний союз як проживання двох осіб протилежної статі однією сім’єю без реєстрації шлюбу (за умови відсутності іншого шлюбу) та визначено його юридичні наслідки.

У книзі «Право спадкове» зафіксоване включення до спадщини низки належних спадкодавцеві, але не одержаних за життя виплат, одноразових допомог, а також права на репарації .

Передбачено заповідальне розпорядження щодо домашніх тварин : заповідач може визначити особу, якій передаються домашні тварини, а також встановити умови їх утримання та догляд. Врегульовано права спадкування на цифрові речі.

Є і новий для кодексу блок – запровадження юридичного розпорядження репродуктивним біологічним матеріалом.

Також оновлено модель спадкування та збільшено кількість черг спадкоємців із п’яти до шести.

Автори кодексу зазначають, що проект не руйнує чинну систему джерел, а раціонально «перепрошиває» її: спеціальні закони зберігають значення як інструмент деталізації та технічного регулювання, але їх роль стає чіткішою – вони мають розвивати кодифіковані рішення, а не конкурувати з ними.

Також стверджується, що прийняття нового цивільного кодексу не потребуватиме «масового» прийняття нових підзаконних нормативних актів, оскільки він встановлює загальні, рамкові та системоутворювальні правила.

Політика