Очі й вуха Зеленського за кордоном: чим насправді займається зовнішня розвідка України

24 січня 2026 р. 11:05

24 січня 2026 р. 11:05

Коли в Україні говорять про розвідку, зазвичай мають на увазі ГУР. Але існує інша структура — менш публічна, значно закритіша і водночас ближча до політичних рішень. У День зовнішньої розвідки Фокус пояснює, хто і як працює у Службі зовнішньої розвідки України — і чому саме вона стає "очима й вухами" президента за кордоном.

Сьогодні, 24 січня в Україні відзначають День зовнішньої розвідки — структури, про яку знають значно менше, ніж про військову розвідку чи СБУ. Її співробітники не з'являються у зведеннях з фронту і не коментують гучні спецоперації. Їхня робота — тиха, системна і часто непомітна. Але саме вона формує уявлення українського керівництва про те, що насправді відбувається за кордоном.

Колишній співробітник СБУ, військовий експерт Іван Ступак у коментарі Фокусу пояснює, чим відрізняються ключові розвідувальні структури України — і чому Служба зовнішньої розвідки (СЗРУ) залишається "невидимою", але критично важливою.

ГУР і зовнішня розвідка: у чому різниця

В українському публічному просторі найчастіше звучить назва Головне управління розвідки МО України . Це структура, яка працює з усім, що пов'язане з війною у прямому сенсі: озброєння, техніка, особовий склад, пересування військ, удари, диверсії, спецоперації.

"Все, що ходить у формі, їздить у зеленому кольорі, стріляє, літає або вибухає — це зона інтересу ГУР", — пояснює Ступак.

ГУР — силовий орган. Там служать військові, які можуть безпосередньо виконувати бойові завдання.

Служба зовнішньої розвідки України — інша історія.

СЗРУ формально має вищий статус, ніж ГУР, але її функціонал — інший. Це не про штурми й дрони, а про інформацію, аналітику і політичні сигнали.

Основний інструмент СЗРУ — дипломатичне прикриття . Її співробітники працюють у складі українських посольств по всьому світу: як військові аташе або радники.

Дипломатичний статус означає:

• дипломатичний паспорт;
• імунітет від затримань і обшуків;
• у разі викриття — максимум відкликання в Україну.

Чим реально займається Зовнішня розвідка України

На відміну від популярних уявлень про шпигунів, робота зовнішньої розвідки — це щоденний аналіз середовища країни перебування.

За словами Ступака, співробітників цікавить:

• політична ситуація (уряд, парламент, внутрішні конфлікти);
• оборонна політика країни (збільшення бюджету, закупівля озброєнь);
• економіка й енергетика;
• суспільні настрої та потенційні ризики для України.

Наприклад, якщо уряд Польщі планує збільшити витрати на оборону або обирає європейські літаки замість американських — це сигнал, який негайно йде до Києва.

"Вони збирають усе — від політичних рішень до пліток. Головне — передати інформацію, щоб тут її вже аналізували", — каже експерт.

Ключова функція СЗРУ — інформування вищого політичного керівництва . Фактично це очі й вуха президента України за кордоном.

Коли Володимир Зеленський готується до міжнародних візитів — у Давос, Брюссель чи Вашингтон — саме зовнішня розвідка:

• перевіряє безпекову ситуацію;
• оцінює ризики провокацій або протестів;
• готує попередження про можливі інформаційні атаки.

Їхнє завдання — зробити так, щоб не було сюрпризів.

Про них майже нічого не відомо — і це не випадково

Про Службу зовнішньої розвідки України зазвичай майже нічого не відомо — і це не випадковість. Ця структура працює в умовах максимального режиму таємності, а результати її діяльності рідко стають публічними. Виняток — ситуації, коли події за кордоном мають прямий вплив на безпеку України або викликають резонанс на найвищому політичному рівні.

Одним із таких епізодів стала загибель російського генерала Москалика , який загинув унаслідок вибуху на території Росії. Після цього Володимир Зеленський публічно повідомив, що заслухав доповідь керівників розвідувальних органів щодо ліквідації представників вищого командного складу Збройних сил РФ.

Водночас Іван Ступак звертає увагу на сам факт такого заслуховування: керівників викликають і заслуховують лише тоді, коли структура має безпосереднє відношення до події. Інакше в цьому просто немає сенсу.

На його думку, саме цей момент може непрямо свідчити про участь Служби зовнішньої розвідки в операції. Водночас експерт наголошує: жодного офіційного підтвердження цьому немає , і такі висновки залишаються експертною оцінкою, а не встановленим фактом.

Цей випадок показовий і з іншої причини. Він демонструє, як працює зовнішня розвідка: без публічних заяв, без коментарів і без героїзації. Її ключова функція — збір інформації за кордоном і донесення її безпосередньо до президента та вищого військово-політичного керівництва держави.

Саме тому про Службу зовнішньої розвідки часто згадують лише постфактум — коли подія вже сталася, а її наслідки неможливо ігнорувати.

Нагадаємо, Олег Іващенко, голова Служби зовнішньої розвідки , очолив Головне управління розвідки Міноборони України після того, як Кирило Буданов став керівником Офісу президента.

Політика